Патринці
| село Патринці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Китайгородська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 48 |
| Площа | 0,252 км² |
| Густота населення | 190,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32395 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′23″ пн. ш. 26°51′30″ сх. д. / 48.63972° пн. ш. 26.85833° сх. д.Координати: 48°38′23″ пн. ш. 26°51′30″ сх. д. / 48.63972° пн. ш. 26.85833° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32395, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Калачківці , вул.Лісова,10 |
| Карта | |
  Патринці | |
 Патринці | |
| Мапа | |
| |
Па́тринці — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Деякі дослідники вважають, що в основі назви села лежить слово «патер», значення якого — католицький священик. На погляд краєзнавця Івана Гарнаги, топонім походить від терміну «патериця» (посох архієрея) або від його усіченої форми «патер», що трапляється в подільських і західноукраїнських говірках. «Патер (чи Патериця), певно, було прізвиськом одного із засновників цього села», — зазначив Іван Гарнага.
1957 року Іван Безручко записав у селі переказ про те, що село заснували опришки, які після смерті Олекси Довбуша подалися та Поділля та дісталися мальовничої долини, де Студениця впадає в Дністер. Спочатку основним промислом і засобом існування переселенців була риболовля. Оскільки рибу вони швидко й вправно патрали, виймаючи нутрощі, то їх стали називати патринцями, а коли тут заснували село, то від цього й пішла його назва.
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Патринці розташоване на відстані 24 кілометрів автошляхами від міста Кам'янець-Подільський в південно-західній Україні. Біля села протікає річка Студениця.
Клімат[ред. | ред. код]
Патринці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі». Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія[ред. | ред. код]
У Патринцях виявлено знаряддя праці доби пізнього палеоліту та неоліту.
Село відоме з 1638 року.
Церква Здвиження збудована у 1735 році – дерев’яна триверха. У 1868 році перебудована на одноверху.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
При будівництві Дністровської ГЕС у 1973 році село підпадало під затоплення (як сталося, наприклад, з Бакотою, Калюсом, та іншими давньоруськими містами, а на той час селами). Мешканці були переселені на високий правий берег Студениці, на плато за 1.5 км на північний захід від старого місця. Проте інженери допустили помилку — рівень підйому води виявився нижчим ніж було розраховано. Завдяки цій помилці і збереглося місце, де село лежало історично, разом із руїнами церкви в долині річки.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 48 осіб.[2]
Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 42 особи.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Безручко Іван Григорович (5 травня 1922) — український фольклорист.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». За 4 км на південний захід від села Патринці розташований ботанічний заказник Нижні Патринці.
Світлини[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література[ред. | ред. код]
- Гарнага І. Патринці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 6 жовтня. — С. 4.
- Чому село називається Патринці // Безручко Іван. Там, де тече Дністер. — Городок, 2010. — С. 68.
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |