Панівці (Кам'янець-Подільський район)
| село Панівці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський | ||||
| Громада | Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 1048 | ||||
| Площа | 3,05 км² | ||||
| Густота населення | 343,61 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32376 | ||||
| Телефонний код | +380 3849 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д.Координати: 48°37′12″ пн. ш. 26°36′43″ сх. д. / 48.62000° пн. ш. 26.61194° сх. д. | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32376, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Панівці | ||||
| Карта | |||||
  Панівці | |||||
 Панівці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Панівці́ — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській громаді, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. Давніше було містечком.
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 17 грудня 2009 року рішенням № 9 XIX сесії сільської ради. Автор — Анатолій Костюк.
Герб[ред. | ред. код]
У лазуровому щиті сходить золоте сонце з променями до країв щита, диск сонця облямований лазуровим пробитим кільцем і вписаний у срібну підкову вушками донизу, обтяжену вгорі укороченою зеленою гілкою у лівий перев'яз. На гілці сидить сокіл натурального кольору, обернений вліво, з повернутою назад головою.
Прапор[ред. | ред. код]
На малиновому прямокутному полотнищі з співвідношенням сторін 2:3 в центрі коло з гербом села. Висота кола 2/3 від висоти прапора.
Назва[ред. | ред. код]
У вересні 1973 року Іван Гарнага писав у газеті в рубриці «Звідки пішла назва»: «В основі назви лежить слово „пан“, яке, мабуть, було прізвиськом першого поселенця чи одного з його нащадків». У давньоруські часи це слово було відоміше західним слов'янам, однак, як свідчить назва, вже тоді поляки чи чехи занесли його в Пониззя.
Панівці складаються з трьох давніх сіл. Від Кам'янця за течією Смотрича це Драчківка (або Вищі Панівці), далі по течії — Верхні (Нагорні, Муровані, Старі) Панівці, нарешті — Нижчі (Долинні) Панівці. В XX столітті всі три села злилися в єдине село Панівці: 1939 року Драчківка увійшла до складу Верхніх Панівців, а в січні 1967 року Верхні та Нижні Панівці об'єдналися в єдине село — Панівці.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Подільське село Панівці розташоване в південно-західній частині України на півостровах утворених річкою Смотрич. За 10 кілометрів автодорогами від Кам'янця-Подільського, за 2,6 кілометри від центру села проходить автошлях територіального значення Т 2325.
Клімат[ред. | ред. код]
Панівці розташовані в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.
Історія[ред. | ред. код]
Панівці над Смотричем відомі історії перш за все завдяки битві 20-23 жовтня 1633 року, у якій польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський розбив турецьку армію під керівництвом Мехмеда Абаза-паші.
Уперше в документах Панівці згадано 1460 року — в дозволі польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів РКЦ.
Згідно поборових реєстрів Подільського воєводства:
1563-64 років власниками села були шляхтичі Зеленецький, Вітальчовський, Єзьорковський, у селі була православна церква.[2]
У 1565—1566 роках власником села Верхні Панівці був шляхтич Чермєнський[3] (гербу Рамульт[4]), села Нижні Панівці — шляхтич Яцимирський,[5] у кожному селі була православна церква.[6]
Дідич — брацлавський воєвода Ян Потоцький сприяв у 1590 р. у Верхніх Панівцях будівництву великого оборонного замку. Замок був закінчений у 1590 році, мав товсті стіни, великі підземелля та глибокі рови. Панівці на той час мали статус міста.
Ян Потоцький був кальвіністом, реформатором, заклав при замку кальвіністську друкарню та школу з академією. Щороку на утримання Академії виділяли з дружиною 4000 злотих.[7] Академія мала кілька класів: Теософський, Філософський, Гуманістичний. На початку XVII століття ректором був Балцер Панкратіус, професором Самуєль Пельцель.
Перша на Поділлі друкарня закладена 1600 року, 1611 року, у зв'язку зі смертю дідича Яна Потоцького, була закрита. Керівником друкарні був Вавжинець Малахович. Видання цієї друкарні рідкісні. Друкарня була перенесена до Баранова.
Ян Потоцький героїчно загинув у Смоленській битві. Його дружина Вікторія (Ельжбета) Каменецька[8] поховала його тіло в каплиці замку (інші дані — крипті кальвінського збору). Брати та кам'янецькі єзуїти наказали вдові вигнати кальвіністів; Вавжинець (Лаврентій) Малахович виїхав до Львова.[9] Дітей у дідичів не було, Панівці перейшли до Станіслава «Ревери» Потоцького — сина його брата Анджея (Єнджея). Новий дідич науками не цікавився, став католиком, був вороже налаштований до кальвіністів: закрив академію та друкарню, помістив там кінні стайні.
На початку XX століття через Панівці планувалося прокласти залізницю, яка з'єднала б Росію з Австро-Угорщиною. Через Смотрич навіть почали зводити залізничний міст. Але грянула Перша світова війна й про колишні плани глобалізації Європи зараз нагадують лише височенні опори.
Унаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
У 1932–1933 роках селяни села пережили Голодомор.
По закінченню другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голод.
Сучасні Панівці утворилися від злиття сіл Верхні Панівці та Нижні Панівці внаслідок ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 року про об'єднання населених пунктів в один.[10]
З 1991 року в складі незалежної України.
У червні 2006 р. у Панівцях у річку Смотрич упала величезна (до 20 тон) кам'яна брила, яка відкололась від скелі.
Із 14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[11] Об'єднання в громаду створило умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне середовище для проживання людей.
Панівецький замок[ред. | ред. код]
Панівецький замок збудував кам'янецький староста Ян Потоцький близько 1590 р. Замок витримав облогу турків 1621 року (Осман II) та 1633 року (Абаза-паша).
Був здобутий козаками під керівництвом кропивнянського полковника Филона Джалалія. 19(29) травня 1651 року один із захисників — поляк Тржилатковський — відкрив браму за обіцянку стати полковником козацьких військ; проте козаки, вступивши в замок, повісили його — за зраду своїх. Після цього замок довго стояв спустошений. Остаточно занепав наприкінці XVIII століття. Сьогодні можна побачити лише руїни та залишки замку.
Панівецький віадук[ред. | ред. код]
За 4 км від Кам'янця, розташована цікава пам'ятка — недобудований залізничний міст через Смотрицький каньйон. Цей грандіозний недобуд розташований на території села Панівці, але зазвичай у путівниках та у краєзнавчих публікаціях його відносять до сусідньої Зубрівки. Жодної помилки у цій географічній плутанині немає — Зубрівка належить до Панівецької сільради.
На початку XX століття Російська імперія спільно з Румунією та Австро-Угорщиною започаткували амбітний інфраструктурний проєкт з патетичною назвою «Слов'янський шлях». Планувалося сполучити залізницею порти Адріатичного моря з Петербургом. «Слов'янський шлях» мав переходити в не менш поважний «Індійський шлях».
15 грудня 1910 року газета «Подолія», зокрема, писала:
|
|
|
У рамках проєкту запланували також гілку від Кам'янця-Подільського до Іване-Пусте, що мала сполучити столицю Поділля зі Львовом.
Перша світова війна не лише не зупинила будівництво, а навпаки — форсувала. Постачання російських військ на захопленій Галичині потребувало великих транспортних потоків. Зокрема, 15 квітня 1916 року на своєму засіданні Рада міністрів Російської імперії розглянула питання про спорудження залізничних ліній «Ямпіль — Збараж» та «Кам'янець-Подільський — Іване-Пусте».
Не завадила будівництву й Лютнева революція. Тимчасовий уряд, нагадаємо, виступав за війну до переможного кінця, а значна частина Галичини ще залишалася під контролем росіян.
На початок літа 1917 року гілку на Іване-Пусте звели майже повністю — по всій ділянці встигли спорудити насип і поставити більшу частину мостів.
У Панівцях встигли виконати найскладнішу частину проєкту — звели віадук і височезні, майже у 30 метрів, пілони-опори. Залишалося лише встановити сталеві прогони. Цей етап, швидше за все, завершили вже 1916 року — це засвідчує відповідна дата, викладена з каменів на верхівці віадуку. У вересні 1917 року будівництво зупинив масштабний наступ союзних цісарсько-кайзерівських військ, у результаті якого російські війська були відкинуті за Збруч.
Звісно, що у часи війни було не до будівництва, а за Совітів проєкт взагалі визнали недоцільним.[12]
Населення[ред. | ред. код]
За даними на 1998 року: дворів — 408, мешканців — 1106.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1044 особи.[13]
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,57 % |
| російська | 1,33 % |
| білоруська | 0,10 % |
Економіка[ред. | ред. код]
19 березня 2019 року в селі було відкрито Кам'янець-Подільську СЕС потужністю 63,8 МВт, яка на момент запуску була другою за потужністю в Україні (неокуповані території).[14]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Бринюк Іван Семенович — український графік. Член Національної спілки художників України.
Дідичі[ред. | ред. код]
- Ян Потоцький — польський шляхтич, військовик, урядник, державний діяч Речі Посполитої.
- Станіслав Ревера Потоцький — польський шляхтич, воєначальник, урядник та державний діяч Речі Посполитої, магнат.
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
-
Успенська церква -
Костел -
Руїни замку -
Руїни старого водяного млина -
Школа -
Міст через річку Смотрич -
Краєвид села
Див. також[ред. | ред. код]
- Пановецька дача — ботанічний заказник.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НЕ ЗАМКОМ ЄДИНИМ.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 135. — ISSN 0130-5247.
- ↑ у Михайловського — Чирминський
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 1. — Cz. 2. — S. 377. (пол.)
- ↑ Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 144.
- ↑ Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр.… — С. 142.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.] — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 689. (пол.)
- ↑ Potoccy 01 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Пам'ятки України. Панівці
- ↑ 12 січня.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ Краса, що поєднує береги. http://texty.org.ua/. Тексти.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ На Хмельниччині побудували другу найбільшу сонячну електростанцію. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Гарнага І. Панівці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1973. — 8 вересня. — С. 4.
- Замок в Панівцях // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. — Випуск другий. — К., 2004. — С. 20.
- Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. — Кам'янець-Подільський, 2006. — С. 48.
- Полікарпов П. Замок у Панівцях: З історії рідного краю // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1967. — 12 липня. — С. 4.
- Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 69—73.
- Томчишина Н., Коваленко С. Кам'янець-Подільський район (1923—1998 рр.): Інформаційний довідник. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 29.
- У Панівцях — каменепад // Край Кам'янецький. — 2006. — 15 червня. — С. 1.
- Філь Юхим Зборовець. Народні пісні, що виникли під час пошести чудес на Поділлі. З матеріялів до характеристики мови окремих сільських господарів с. Пановець, Камянецькоі округи. ім. Леніна. 1926. — 12 с.
- Paniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 839. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Панівці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1284. — 1000 екз.
- Панівці // Замки та храми України
- Панівці
- Фото Панівців
- Пам'ятки України. Панівці
- Пановецкий замок[недоступне посилання з квітня 2019]
- Родовід Яна Потоцького — старости генерального (пол.)
| |||||
