Росомаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Росомаха
Gulo gulo 2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Куницеві (Mustelidae)
Підродина: Куницеві (Mustelinae)
Рід: Росомаха (Gulo)
Вид: Росомаха
Біноміальна назва
Gulo gulo
Linnaeus, 1758
Gulo gulo distribution.svg
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 48420
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gulo gulo
Fossilworks: 46742[1] 46742[1]

Росомаха (Gulo gulo L.), ссавець з родини куницевих (Mustelidae). Важається надзвичайно лютим хижаком, через що його завжди переслідували. До кінця XIX століття — початку XX століття зустрічалася на Поділлі, Черкащині та Житомирщині. Зникла через переслідування з боку людини. Сучасні найближчі знахідки розташовані далеко на півночі (вид тепер невідомий не тільки в Україні, але й Білорусі).

Поширення[ред.ред. код]

Країни поширення: Канада, Китай, Естонія, Фінляндія, Монголія, Норвегія, Російська Федерація, Швеція, Сполучені Штати Америки.[2]Зустрічається в тундровій і тайговій зонах. Може бути знайдена в лісах, горах або відкритих рівнинах.[3]

Морфологія[ред.ред. код]

Один з найбільших видів своєї родини. Тіло (завдовжки 76 — 86 см, вага 11 — 14, зрідка до 32 кг) кремезне, присадкувате (висота у плечах 35-45 см), на коротких, напівстопохідних кінцівках з напіввтяжними кігтями. Загальне забарвлення чорно-коричневе. Світло-коричнева смуга тягнеться уздовж кожного з боків тіла від плеча до крижів і приєднується до своєї протилежної смуги над чи на основі хвоста. Нагадує гігантську куницю, з кремезною великою головою, відносно невеликими, округлими вухами, коротким хвостом і масивними кінцівками. Самиці мають чотири черевні й чотири пахові молочні залози.[3]Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 1/2 = 38.[4]

Поведінка[ред.ред. код]

Для житла може побудувати грубе ложе з трави чи листя в печері чи в ущелині між каменями або в норі, збудованій іншими тваринами чи під деревами, що впали. Більшість випадків материнських лігв у Фінляндії були виявлені в норах під снігом. Gulo gulo в основному наземний вид, але він може лазити по деревах з великою швидкістю і є чудовим плавцем. Має гострий нюх але, мабуть, поганий зір і посередній слух. В основному нічний, але іноді активний у денний час. На крайній півночі, де є періоди тривалого світла чи пітьми, росомаха має почергові 3-4-годинні періоди активності і сну. Взимку, як відомо, покриває до 45 км за добу. Може підтримувати рух галопом тривалий період, іноді переміщуючись 10-15 км без відпочинку. У гірських районах рухається до нижчих висот в зимовий період. Підлітки зазвичай розсіюються на 30-100 км від свого материнського діапазону проживання. При вдалому полюванні, надлишок здобичі росомаха ховає, вкриваючи землею чи снігом або вклинюючи в розгалуження дерев. Проживає при відносно низькій щільності населення, У Скандинавії за різними оцінками щільність населення одна особина на 200–500 кв км. Особа тієї ж статі не допускається на територію. В межах території кожного самця знаходяться території трьох чи чотирьох дорослих самиць і їх потомство. Gulo gulo — солітарний вид, за винятком сезону парування.[3]

Міжвидові відносини[ред.ред. код]

Є неперевершеним по силі серед ссавців його розміру і, як повідомляється, відганяє ведмедів і пум від їх здобичі. Живиться падлом, яйцями птахів, що гніздяться на землі, лемінгами і ягодами. Великі ссавці, такі як олені, сарни і дикі вівці стають жертвами росомахи в основному взимку, коли сніговий покрив дозволяє їй рухатись швидше, ніж потенційна здобич. Дрібні гризуни можуть бути спіймані, коли росомаха кидається на них, або вони можуть бути викопані з-під землі.[3]

Вовк, чорний ведмідь (Ursus Americanus), бурий ведмідь, пума, і беркут (Aquila chrysaetos) здатні вбити росомаху, особливо молоду й недосвідчену. Вовки, однак, скорше за все, найбільші природні вороги росомахи. Успішне хижацтво вовків зазвичай виникає, коли загнана в кут росомаха не може врятуватися, забравшись на дерево, або через відсутність дерев або тому, що тварина спіймана в пастку. До смерті росомахи також можуть призвести поїдання голок голкошерста канадського і голод. У полонених тварин зубні, горлові інфекції і туберкульоз констатувались як причини смерті.[4]

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Самиці дають потомство раз у два роки. Спарювання зазвичай відбувається з кінця квітня по липень, але імплантації заплідненої яйцеклітини в матку відкладається до наступного листопада — березня, а дітонародження відбувається з січня по квітень. Зазвичай, кількість дитинчат у виводку від двох до чотирьох, а діапазон від одного до п'яти. Активна вагітність триває 30-40 днів. Малюки важать 90-100 грамів при народженні, годуються молоком протягом 8-10 тижнів, досягають дорослого розміру через 1 рік. Статева зрілість настає на другому або третьому році життя. одна полонена росомаха жила 17 років і 4 місяців.[3]

Генетика[ред.ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=42.[5]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Втрата місць проживання і вбивство людьми є найбільшими загрозами. Росомаха реєстрована у великій кількості охоронних районів.[2]

Література[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. а б Веб-сайт МСОП
  3. а б в г д Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 162
  4. а б Maria Pasitschniak-Arts and Serge Lariviere Gulo gulo / Mammalian Species No. 499, 1995, pp. 1-10
  5. Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes — John Wiley and Sons, 2006, p. xxii


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.