Пуночка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пуночка
Самка у шлюбному вбранні
Самка у шлюбному вбранні
Самець у шлюбному вбранні
Самець у шлюбному вбранні
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Вівсянкові (Emberizidae)
Рід: Пуночка (Plectrophenax)
Вид: Пуночка
Біноміальна назва
Plectrophenax nivalis
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Passerina nivalis
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Plectrophenax nivalis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Plectrophenax nivalis

Пуночка (Plectrophenax nivalis) — птах родини вівсянкових, поширений у гніздовий період в області тундри Старого і Нового світу. В Україні зимуючий вид на всій території.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Птах дещо більший за горобця. Маса тіла 25-35 г, довжина тіла біля 17 см. У дорослого самця в шлюбному вбранні спина, поперек, надхвістя, крильце, першорядні махові, стернові пера, крім двох крайніх пар, чорні; інше оперення біле; дзьоб і ноги чорні. У дорослого самця в позашлюбному вбранні голова жовтувато-бура; спина бура, поцяткована чорними плямами; низ білий, воло на боках бурувате; дзьоб жовтий, на кінці чорний; ноги темно-бурі. У дорослої самки в шлюбному вбранні верх голови і щоки бурі; спина, поперек і надхвістя чорно-бурі, зі світлою строкатістю; низ білий, з бурими плямами на боках вола; першорядні махові пера бурі; дзьоб темно-бурий. Доросла самка в позашлюбному оперенні подібна до позашлюбного дорослого самця, але з більшою кількістю бурого кольору на голові, спині і боках вола. У молодого птаха верх і воло сірі; горло, груди, черево, боки тулуба і підхвістя білуваті[1].

Поширення[ред.ред. код]

У Північній Америці південно-західне, західне і північне узбережжя Аляски на схід до гирла р. Хортон. На схід від гирла р. Хортон на північ до арктичного узбережжя. На південь до озера Клінтон-Колден, звідки південна межа ареалу простягається до західного узбережжя Гудзонової затоки в область 62-ї паралелі. Північний Лабрадор на південь до 58-ї паралелі. Острови: Командорські, Алеутські, Шумагіна, Святого Лаврентія, Холл, Святого Матвія, Прібилова, Прінс-Патрик, Свердруп, Еллеф-Рінгнес, Елсмір, Девон, Банкс, Вікторія, Принца Уельського, Сомерсет, Баффинова Земля та інші більш дрібні острови американського сектора Арктики. Узбережжя Гренландії. Зона тундри Євразії від Скандинавії на сході до східного узбережжя Чукотського півострова та узбережжя Берингова моря. На півночі до арктичного узбережжя. На південь в Скандинавії (в горах) до 60-ї паралелі, на Кольському півострові до 68-ї паралелі, до північного Каніна та пониззя Печори. На схід до південної межі приморської тундри (на Таймирі на південь до 73-ї паралелі, по узбережжю Анадирської затоки і Коряцької Землі до 60-ї паралелі). Ізольована ділянка ареалу в гірській області Камчатки. Острови: Ісландія, Ян-Майєн, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Медвежий, Фарерські, Шетландські, північна частина Великобританії, Колгуєв, Вайгач, Харлов, Нова Земля, Білий, Північна Земля, Новосибірські, Врангеля.

На більшій частині ареалу перелітний птах, взимку мігрує у більш південні широти. В Ісландії осілий.

Підвиди[ред.ред. код]

У залежності від поширення та особливостей забарвлення виділяють 4 підвиди:

  • Plectrophenax nivalis nivalis — арктична Європа, арктична Північна Америка;
  • Plectrophenax nivalis insulae — Ісландія, Фарерські острови, Шотландія;
  • Plectrophenax nivalis vlasowae — арктична Азія;
  • Plectrophenax nivalis townsendi — Алеутські острови, Камчатка, узбережжя у східному Сибіру.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність пуночки у світі оцінюється орієнтовно більше ніж 40 млн особин (Rich et al. 2004). Протягом останніх десятиліть спостерігається скорочення чисельності[2].

Місця існування[ред.ред. код]

Навесні пуночки тримаються головним чином в населених пунктах та їхніх околицях. У ході танення снігу сформовані пари рівномірно поширюються в тундрі, віддаючи перевагу каменистим ділянкам, скелям, останцям, морським і річковим берегам з урвищами. У зимовий період тримаються відкритих біотопів, зарослих різноманітними бур'янами.

Розмноження[ред.ред. код]

Plectrophenax nivalis

Гніздовий період розпочинається в травні. Гніздо пуночка влаштовує на землі. Кладка містить 5-6 яєць жовтуватого або зеленуватого кольору, з бурими плямами і крапками. Інкубаційний період триває 12-13 днів; молоді птахи залишають гніздо ще через 12-14 діб[3].

Живлення[ред.ред. код]

Влітку пуночки живляться переважно комахами, якими вигодовують пташенят. Основу раціону складають двокрилі і дрібна гусінь. Наприкінці літа охоче поїдають ягоди. Взимку живляться виключно насінням трав'янистих рослин.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  2. «BirdLife International 2012. Plectrophenax nivalis. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 12 December 2012.» (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-23. 
  3. Snow D. W. & Perrins C. M. (1998). The Birds of the Western Palearctic. Concise Edition. OUP ISBN 0-19-854099-X.

Посилання[ред.ред. код]