Ренін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ренін (від лат. ren — «нирка»), ангіотензиногеназа — компонент ренін-ангіотензинової системи, що регулює кров'яний тиск. Ренін (КФ 3.4.23.15) — протеолітичний фермент хребетних тварин і людини.

Структура[ред.ред. код]

Первинна структура попередника реніну включає 406 амінокислот. Після відщеплювання двох фрагментів (пре- і пропептида) білок перетворюється на власне ренін, що складається з 340 амінокислот, з молекулярною масою 37 кДа.

Синтез і секреція[ред.ред. код]

Ренін виробляється юкстагломерулярними клітинами в стінках артеріол ниркових клубочків, звідки поступає в кров і лімфу. Хоча по місцю синтезу його можна віднести до гормонів, ренін не є дійсним гормоном, оскільки не має клітинної мішені, а впливає на інший білок крові. Секреція реніну значною мірою контролюється традиційним ендокринним механізмом зворотного зв'язку.

Дія[ред.ред. код]

Ренін діє на інший глікопротеїн крові — ангіотензиноген, що специфічно гідролізує пептидний зв'язок між двома залишками лейцину. При цьому утворюється неактивний декапептид (ангіотензин I), який ферментативно перетворюється (під дією ангіотензин-конвертуючого ферменту) в активний гормон ангіотензин II (гіпертензин, або ангіотонин), який звужує кровоносні судини, піднімає кров'яний тиск і прискорює кровообіг. Ферменти, подібні до реніну, знайдені в матці, плаценті, слинних залозах, в мозку і в стінках деяких крупних артерій.

Посилання[ред.ред. код]


Молекула міоглобіну Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.