Рукопис, знайдений у Сараґосі
| Рукопис, знайдений у Сараґосі | |
|---|---|
.jpg) |
|
| Ян Потоцький (1761-1815) | |
| Оригінал | Manuscrit trouvé à Saragosse |
| Жанр | роман |
| Автор | Ян Потоцький |
| Мова | французька |
| Написаний | 1797-1815 |
«Рукопис, знайдений у Сараґосі» (фр. Manuscrit trouvé à Saragosse, пол. Rękopis znaleziony w Saragossie) — незавершений франкомовний пригодницько-містичний роман польського аристократа Яна Потоцького. Перші розділи роману були опубліковані в 1797 р. У подальшому Потоцький, поступово дописуючи, публікував нові розділи аж до свого самогубства у 1815 р. Прижиттєві видання Рукопису виходили анонімно.
Деякі частини оригінального франкомовного рукопису згодом були втрачені. Та, на щастя, у 1847 році оригінальний Рукопис був перекладений на польську мову (Едмундом Хоєцьким), тому у всіх подальших виданнях книги (в тому числі й французькою мовою) переклад втрачених франкомовних оригінальних частин робився із відповідного польського видання.[1]
Автор, створюючи по суті перший польський роман, вклав у нього складний і заплутаний зміст, який у тій чи іншій мірі пов’язаний з його власними блуканнями та роздумами. Це не означає, звичайно, що Рукопис автобіографічний. Химерне поєднання переказу давньоєгипетських та іудейських вірувань з пустотливими епізодами в стилі “злодійського роману”, опис придворних інтриг, витончена еротика, екзотичне тло подій, в складних перипетіях яких важко розібратись, — все це підпорядковано, очевидно, одній цілі, одній раціональній концепції, породженій болісними, але плідними філософськими пошуками Віку Просвітництва. О.С.Пушкін, будучи під враженням від прочитаного роману, написав незакінчений вірш «Альфонс садится на коня…».
Сюжет [ред.]
Під час наполеонівської облоги Сараґоси офіцери знаходять в захопленій будівлі старовинний рукопис і занурюються в читання. У рукописі розповідається про іспанського офіцера часів війни за іспанську спадщину Альфонса ван Вордене, який упродовж 66 днів мандрував горами Сьєрра-Морени, намагаючись потрапити до свого полку в Мадриді. На початку роману Альфонс стикається з дивними містичними й страхітливими явищами, потім приєднується до кочового циганського табору. Він та решта героїв — а це чимала кількість доволі колоритних осіб: злодії, інквізитори, каббаліст, геометр, прекрасна сестра каббаліста, сарацинські принцеси тощо — постійно розповідають один одному історії, які також часто містять історії героїв цих історій (літературна техніка «роман у романі»).
Жанр [ред.]
У жанровому плані — роман доволі своєрідний та неоднорідний. В ньому можна знайти елементи авантюрного і ґотичного роману, а також творів, що застосовують техніку Міз-ан-абім (“сон уві сні”, "картина в картині" і т.п.) — іншим літературним твором, що містить у собі всі ці художні засоби є, наприклад, роман ірландця Чарльза Метурина «Мельмот-блукалець». Через використання “рамочної історії” (і не одної) роман Я.Потоцького часто порівнюють також із «Тисячею і однією ніччю» та «Декамероном».
Цвєтан Тодоров трактує Рукопис як архетип фантастичного в літературі — жанра, збудованого на відсутності визначеності стосовно того, наскільки реально описані в книзі події.[2] Альфонс, як і читач, постійно вагається між надприроднім і раціональним поясненням того, що з ним відбувається: або сестри — бісівська мара, або це жінки з плоті й крові, які просто його розігрують.
Чи можливо, щоби два таких милих, чудових створіння були злими духами, звиклими — у різноманітних подобах — збиткуватися над смертними, або ж відьмами, або — що ще страшніше — вампірами?.. Досі я вважав, що зумію пояснити собі ці явища у звичайний спосіб, але тепер вже й сам не знав, чому вірити...
Примітки [ред.]
- ↑ Czesław Miłosz, The History of Polish Literature, pp. 193–94.
- ↑ Tzvetan Todorov. The Fantastic: A Structural Approach to a Literary Genre. 2nd ed. Cornell University Press, 1975. ISBN 978-0-8014-9146-7. Page 30.
 |
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
