Постапокаліпсис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Постапокаліпсис (англ. post-apocalyptic) - жанр наукової фантастики, в якому дія розвивається в світі після якої-небудь глобальної катастрофи. Як остання представляються: третя світова війна зі застосуванням ядерної, хімічної або біологічної зброї, вторгнення інопланетян, повстання машин на чолі штучного розуму (роботів), пандемія, падіння астероїда, відродження динозаврів або інші катастрофи. У контексті оповідання розглядається зріз сучасної дійсності через призму сприйняття далеких поколінь. У літературі цей жанр близько стоїть і іноді змішується з кіберпанком.
Постапокаліптичним називають також творчий стиль, що несе настрій пустельності, самоти і жаху в образах постарілої і покинутої техніки або будівель.
Постапокаліптичними можна назвати і образи місць «локальних катастроф» — наприклад, покинуті територій, які у великій кількості залишилися на території Радянського Союзу після його розпаду — з напівзруйнованими будівлями, зарослими травою з іржавими остовами техніки і механізмів. До цієї гілки постапокаліпсису належать і образ «безлюдних просторів» Крапівіна, і «Зона» братів Стругацких.
Постапокаліпсис зародився в кінці XIX — початку XX століть. Саме тоді з`явились передчуття катастроф і революцій. Був широко поширений декаданс — переконання в тому, що людство рухається до звироднілості та занепаду. З деякою натяжкою можна сказати, що вперше елементи постапокаліптичного стилю були застосовані в романі Уеллса «Машина часу». Перший класичний твір цього жанру — роман Річарда Джеффріса «Після Лондону» (1885), у якому дія відбувається через тисячі років після катастрофи. Сценарій Джеффріса, згідно якому відразу ж після катастрофи слідує період варварства, а услід за ним новий (неурбанізований) феодалізм, згодом багато разів використовувався, у тому числі і в «Яскраво-червоній чумі» Джека Лондона, «Смерті трави» Джона Крістофера, «Мальвіле» Робера Мерля, «Землі без людей» Джорджа Стюарта. Сповзання до цього сценарію щодуху прагнуть не допустити герої «Молота Люцифера» Ларрі Нівена і Джеррі Пурнеля. Інколи спокій такого пасторального суспільства підривають молоді бунтарі, що мають намір відродити заборонену технологію (вже в розповіді Стівена Вінсента Бені «На річках Вавілонських» є натяк на такий розвиток, класичні приклади — «Довге завтра» Лі Брекетт та «Відхилення від норми» Джона Уїндема).
«Нова хвиля» додала до постапокаліптичного пейзажу банди рокерів («Долина прокльонів» Роджера Желязни) — риса, популярізованная в серії відомих фільмів «Безумний Макс».
Одними з найвідоміших творів жанру є серія фільмів «Божевільний Макс» і серія комп'ютерних ігор «Fallout».
Зміст |
[ред.] Література
[ред.] Класика
- Михайло Булгаков, «Адам і Єва» (п'єса)
- Артур Конан Дойль, «Отруєний пояс» (повість)
- Джек Лондон, «Яскраво-червона чума» (роман)
- Робер Мерль, «Мальвіль» (роман)
- Герберт Уеллс, «Машина часу», «Війна світів», «Війна в повітрі», «Світ звільнений», «Зовнішність прийдешнього» (романи)
- Карел Чапек, «Війна з саламандрами», «РУР — Россумські універсальні роботи» (п'єса) «Біла хвороба», «Фабрика абсолюту»
[ред.] Сучасні
- Альфред Ван Вогт, «Чудовисько»
- Вернор Віндж, цикл «Крізь час»
- Курт Воннегут, «Галапагоси», «Колиска для кішки»
- Гаррі Гаррісон, «День після кінця світу» - іронічна фантастика.
- Дмитро Глуховський, «Метро 2033» (повна версія тут)
- Ів Дермез, «Хлопчик»
- Дафна Дюмор`е, «Птахи»
- Філіп До. Дикий, «Друга модель», «Доктор Бладмані»
- Вадім Єловєєнко, «Ми сили»
- Стерлінг Лан`е, «Подорож Ієро», «Ієро не дають спокою»
- Станіслав Лем, «Щоденник, знайдений у ванні», Футурологічний конгрес
- Lональд Маккуїн, «Воїн», «Відьма», «Мандрівник» (трилогія)
- Волтер Міллер, «Пристрасті по Лейбовіцу»
- Вячеслав Рибаків, «Перший день порятунку» «Зима», «Носій культури»
- Брати Стругацькі, «Пікник на узбіччі», «За мільярд років до кінця світу», «Жилий острів»
- Джордж Стюарт, «Земля без людей»
- Роберт Хайнлайн, «Вільне володіння Фарнхема»
- Зеб Шиллікот, «Хижак Джаг», «Ошийник ганьби», «Кістяне плем'я», «Сталеве місто» «Екстермінатори»
- Річард Метісон, «Я - легенда (Останній)»
- Орсон Скотт Кард, «На захід», «Роботи по порятунку майна», «На краю пустелі», «Фургон бродячих комедіантів», «Америка»
[ред.] Фільми
- Божевільний Макс : Воїн шляхів (англ. Mad Max 2: The Road Warrior; 24 грудня 1981, Австралія)
- 28 тижнів опісля (англ. 28 Weeks Later; 10 травня 2007, Великобританія)
- Останній вартовий (англ. The Last Sentinel; 12 травня 2007, США)
- Майстри наукової фантастики: Ідеальна втеча (англ. Masters of Science Fiction: A Clean Escape; 4 серпня 2007, США; епізод телесеріалу)
- Маєток зла 3 (англ. Resident Evil: Extinction; 21 вересня 2007, Німеччина/США/франція/Великобританія/Австралія)
- Я, Омега (англ. I am Omega; 18 листопада 2007, США; відеофільм)
- Я — Легенда (2007) (англ. I Am Legend; 14 грудня 2007, США)
- Біля твоїх дверей (англ. Right at Your Door; 23 січня 2006, США)
- Дев'ять десятих (англ. 9/tenths; 24 лютого 2006, США)
- Пляжна вечірка на порозі Пекла (англ. The Beach Party at the Threshold of Hell; 23 червня 2006, США)
- Ієрихон (англ. Jericho; 20 вересня 2006, США; телесеріал)
- Дитя людське (англ. Children of Men; 22 вересня 2006, Великобританія/США/Японія)
