Церква святого Йосифа Обручника (Львів)
| Церква Святого Йосифа Обручника | |
|---|---|
.jpg) Реколекційний дім єзуїтів | |
| 49°49′42″ пн. ш. 23°59′49″ сх. д. / 49.82833° пн. ш. 23.99694° сх. д.Координати: 49°49′42″ пн. ш. 23°59′49″ сх. д. / 49.82833° пн. ш. 23.99694° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна,, Львів |
| Архітектор |
Карл Ріхтман-Рудневський Юзеф Пйонтковський храм Станіслав Дидек Франциск Мончинський |
| Скульптор | Станіслав П'янткевич |
| Засновник | єзуїти |
| Початок будівництва | 1913 |
| Кінець будівництва | 1916 |
| Відбудовано | 1995/2002 |
| Вартість | 485.000 крон |
| Стиль | модерн |
| Належність |
РКЦ•єзуїти УГКЦ |
| Адреса | Львів вулиця Максима Залізняка 11 |
  Церква святого Йосифа Обручника (Львів) (Україна) | |
 | |
Церква Святого Йосифа Обручника розміщено на вулиці Залізняка 11 Франківського району Львова. Перебуває під опікою Згромадження сестер милосердя Святого Вінкентія[1][2]. Будівлі храму і реколекційного дому «Domus Recollectum» були закладені на початку ХХ ст. єзуїтами як заклад відпочинку. Будівлі віднесено до Реєстру пам'яток місцевого значення з охоронним номером 2436 (ID 46-101-0467).
Історія
Після дворазового вигнання з міста у XVIII ст, середині ХІХ ст. єзуїти повернулись у останній чверті ХІХ ст., розпочавши роботу серед робітників, закладаючи костельні професійні братства. Суперпріор львівської резиденції єзуїтів о. Станіслав Сопруха 1906 запропонував збудувати дім реколекції для духовного відновлення через молитву робітників і ремісників та львівського духовенства. До кінця року за кошти фонду єзуїтів купили парцелю на вулиці Дунін-Борковського (тепер вулиця Максима Залізняка) Нового Світу. Проекти будинку відпочинку і костелу виконали Тадеуш Обмінський та Карл Ріхтман-Рудневський разом з Юзефом Пйонтковським, яким довірили спорудження завдяки можливості розбудови комплексу. Вартість будівництва зросла з 250.000 до 485.000 крон. Її покрили завдяки дотації намісництва, подарунку міською владою парцелі, наданням провінціала о. Вітковського 35.000 крон, архієпископа Юзефа Більчевського, намісника Андрій Потоцького, маршалка Станіслава Бадені, його брата Казимира Бадені.
Земляні роботи розпочали 24 серпня 1907, підготовчі з укладення фундаментів 3 вересня і 29 вересня архієпископ Юзеф Більчевський освятив наріжний камінь, оголосивши акт фундації реколекційного дому. Будівництво мурів завершили на початку 1908 і 27 серпня ченці оселились у завершеній будівлі, де було 68 кімнат, 2 великі зали, каплиця на 100 осіб. Тут постійно перебувало декілька єзуїтів, що готували духовні вправи для різних професійних груп. Кімнати умеблювали за кошти купця Крамера. Вівтар каплиці, 4 вітражі фундував Олександр Тишкевич. Черниці монастирів сакраменток, Сакре-Кер, непорочниці[3] виготовили орнати, каппи, покриття вівтарів. Художник Леонард Вінтеровський виконав декілька образів для каплиці, залів дому. Скульптор Станіслав П'янткевич виконав 1911 барельєфи над центральним входом - центральний Матір Божа з святими Станіславом Косткою і Андрієм Боболею, бічня Св. Йосиф і Св. Ігнатій, перед входом фігуру Ісус, що несе хреста.
На 1913 було вирішено розбудувати каплицю для відвідування богослужінь 800 особами, на що розпочали збір коштів. Був відхилений початковий проект Ріхтмана-Пйонтковського, проект Михайла Маковича. На початку лютого 1914 розпочали роботи по спорудженні костелу, ескізи якого опрацював чернець Станіслав Дудек, а опрацював Францішек Машинський. На основі рисунків останнього 7 квітня було видано дозвіл на будівництво. Архієпископ Юзеф Більчевський символічно освятив наріжний камінь 28 червня, коли вже звели наполовину мури стін. Незважаючи на початок Першої світової війни, російську окупацію Львова будівництво не призупинили і на початку 1915 завершили склепіння, а в пресбітерії встановили вівтар. У квітні 1916 було покрито дахом бічні нави і завершено захристя. 13 серпня 1916 незавершений костел освятили під посвятою Святого Йосифа і Святого Андрія Боболі. До головного вівтаря св. Йосифа, вівтаря Найсв. Серця Ісуса, Матері Божої Болісної[4] додали 1917 вівтар Св. Андрія Боболя, а замість двох бічних вівтарів спорудили нові з мармуру. У травні 1923 створили комітет з відбору проекту розпису костелу, котрий обрав проект львівського художника Володимира Білецького. Одночасно проводились постійні роботи по заміні, доробці чи переробці оздоблення костелу. У 1939 було оголошено створити комісію по вибору проекту розбудови костелу. Зберігся проект розбудови архітектора Вінцента Вітольда ІІІ Равського.
З початком Другої світової війни у вересні 1939 були пошкоджені дахи, вікна костелу і дому. Настіпні пошкодження настали у 1944 внаслідок бомбардування. В час війни пропала частина архівів, через що частково невідома історія спорудження закладу єзуїтів, який був закритий 4 червня 1946. У будинку відкрили школу, 21 липня 1949 передали Лісотехнічному інституту. Крило дому було надбудоване на один поверх, прокладено галерею до костелу, наву якого розділи перекриттям. У будівлі костелу облаштували адміністративні приміщення та клуб інституту. У костелі був актовий зал, а пошкоджене крило перебудували під танцювальний зал. З фасаду дому усунули барельєфи. У січні 1991 перший поверх у костелі передали Згромадженню Сестер Милосердя Святого Вінкентія УГКЦ з монастиря Св. Вікентія. Вони з часом зайняли всю будівлю костелу, 1992 освяченого на церкву Святого Обручника Йосифа. Взимку 1995 було проведено капітальний ремонт церкви з усуненням перекриттів доби СРСР. Через несприйняття парафіян було усунуто модерністський іконостас і 11 лютого 1999 встановлено новий роботи Демянчуків. У березні 2002 виконали підготовку стін для розписів, виконаних Данилом Турецьким. Весною 1994 для сестер було звільнено 2 поверх будинку.
Храм
Храм орієнтовано на південний-захід. Його вимурували з цегли з використанням залізобетону. Центральний об'єм базилікового типу, тринавовий, трипрясловий. Центральна нава по фасаду видовжена на одне прясло для розташування музичних хорів і перед нею прибудовано низький примокутний притвор з сходами на хори. Ззаду центральна нава продовжена на одне прясло пресбітерію з півкруглою апсидою. По сторонах добудовано квадратні захристя і скарбницю, біля апсиди круглу вежу. Посеред правої нави прибудована півкругла апсида. Основним декором фасадів є профільовані карнизи з значним виносом і чільний вігнутий фронтон центральної нави з півциркульним завершенням.
В інтер'єрі поміж навами йдуть низькі аркади на гранітних круглих стовпах. Як і фасади, інтер'єр майже позбавлений пластичного декору. Привертають увагу на хрестовому склепінні світлотіні від розміщених високо парних вікон центральної нави. В інтерєрі не збереглись розписи 1923, вівтарі. В ньому встановлено низький іконостас, стіни вкрито фігурними розписами 2000-х років.
Джерела
- Betlej A. Kościół p. w. św. Józefa i bł. Andrzeja Boboli oraz dom rekolekcyjny ks. jezuitów // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — стор. 213–214. — ISBN 83-85739-17-9.
- Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa ruskiego. T.12. Krakow 2004. ISBN 83-85739-17-9 стор. 205-215 (пол.)
Посилання
- Вул. Залізняка, 11 – Церква св. Йосифа-обручника
- Львів. Церква Святого Йосифа
- Церква св.Йосифа (№ 11)