Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
| Хеопс (Хуфу) |
| оригінал імені іерогліфами
,
|
|
 |
| Фараон Хуфу. Статуя у Каїрському музеї |
| Фараон Древнє царство |
| Початок правління: |
2551(2589) до н. е. |
| Кінець правління: |
2528(2566) до н. е. |
| Попередник: |
Снофру |
| Наступник: |
Хефрен (Хафра) |
| Дата народження: |
невідома |
| Династія: |
IV Династія |
| Батько: |
Снофру |
| Мати: |
Хетепхерес |
Хеопс (Хуфу)(стар.-грек. Χέωψ, Cheops)— один з найвідоміших правителів стародавнього Єгипту. На його честь названо найбільшу піраміду.
Біографічні данні [ред.]
Другий фараон четвертої династії Стародавнього царства Єгипту (2551-2528 до н. е. або 2589-2566 до н. е.). Повним ім'ям Хуфу було «Хнум-Хуфу», що означає «Мене захищає бог Хнум». Нині більш відомий як Хеопс (за Геродотом). Також згадувався як Хембес (у Діодора), Суфіс I (Σοῦφις, Suphis) (у Манефона), Саофіс (у Ератосфена). Син фараона Снофру і Хетепхерес. За свідченнями істориків античності за Хеопсом (Хуфу) закріпилася репутація класичного східного деспота і жорстокого правителя, на противагу життєписам його батька Снофру і спадкоємців Хефрена (Хафра) і Мікеріна (Менкаура). Діти: Джедефра, Джедефхора, Каваба, Хафра (Хефрен), Банефра, Хуфухаеф (сини), Хетепхерес II, Мересанх II, Хамерернебті I (дочки).
Діяльність [ред.]
Хуфу, ймовірно, будівельник Великої піраміди в Гізі, царював близько 23 років. Прижиттєві джерела, зображують Хеопса будівельником багатьох міст і поселень по березі річки, наприклад, Бухена (традиційно вважається, що Бухен був заснований під час Середнього царства, ймовірно, Сенусертом III). Якщо вірити наведеним джерелами, Хеопс відправив військову експедицію на Синайський півострів з метою нейтралізації місцевих кочових племен бедуїнів, що грабували торговців, і розробки покладів бірюзи. В цей же час напис на камені на острові Елефантіна поблизу Асуана вказує на те, що фараон також виявляв цікавість до південних кордонів країни, де добувався Асуанської рожевий граніт.
Джерела [ред.]
- История Древнего Востока. Зарождение древнейших классовых обществ и первые очаги рабовладельческой цивилизации. Часть 2. Передняя Азия. Египет / Под редакцией Г. М. Бонгард-Левина — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. — 623 с. — 25 000 экз.
- Авдиев В.И. Военная история древнего Египта — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI—XV вв. до х. э. — 240 с.
- Генеалогия 4 династии
Посилання [ред.]
