Сеті I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сеті І
Менмаатра Сеті Мернептах
Seti1-ColumnFragment-CloseUp.png
Фараон
Початок правління: 1294 до н.е.
Кінець правління: 1279 до н.е.
Попередник: Рамсес І
Наступник: Рамсес ІІ
Дата народження:
Батько: Рамсес І
Мати: Сатра

Сеті І (Повне ім'я Менмаатра Сеті Мернептах) — фараон (1294– 1279 роки до н.е.), другий цар двадцять девятої династії, син Рамсеса I та цариці Сатра. Ім'я Сеті означає «Що належить (богу) Сету» або «Прибічник Сета».

Поновлює володіння в Ханаані, захоплює у хеттів Кадеш.

Сходження на престол[ред.ред. код]

Голова статуї Сеті I. Метрополітен-музей. Нью-Йорк

Сети I офіційно став на престол на 24-й день третього місяця сезона шему вже зрілим чоловіком. Вже в 1-й рік свого царювання він взявся за повернення азіатських володінь Єгпиту, втрачені царем Ехнатоном. Про перші війни Сеті I в основному відомо завдяки рельєфам, що покривають стіни великого залу храма Амона в Карнаці. Тут же зберігся топографічний список підкорених земель. Кожна назва, обрамлена овалом, увінчаний головою полоненого, представника даного народу.

Війни Сеті I[ред.ред. код]

Зображення в Карнацському храмі[ред.ред. код]

Зображення Сеті I з його гробниці, вільно скопійоване Генрі Вільямом Бічі
Картуш з ім'ям Сеті I

Уже в 1-й рік свого царювання він взявся за вирішення складного завдання - повернути азіатські володіння Єгипту, втрачені царем Ехнатоном. Про війни Сеті I ми знаємо в основному завдяки унікальному джерелу - рельефам, що покривають зовнішню сторону північної стіни великої гіпостильної зали храму Амона в Карнаці. Шість картин битв дають нам поняття про найголовніші подіях цієї війни. На жаль, до наших днів дійшла лише ця картинна галерея його воєн, забезпечена лише вельми коротким текстом. Зображення вкрай цікаві: тут і походи, і битви, і облоги, і тріумфи, і принесення в жертву полонених. Тут же зберігся «топографічний список» підкорених земель. Кожна назва, обрамлена овалом і увінчана головою бранця, представника цього народу. Бажаним доповненням до переможних зображень служать розрізнені свідчення інших єгипетських пам'яток, особливо знайдені в Палестині написи Сеті I, однак і вони лише почасти заповнюють недомовки і прогалини основного джерела.

Розгром кочівників шасу[ред.ред. код]

Голова мумії фараона Сеті I

Приводом до цих війн послужило постійне просування східних сусідніх Єгипту народів до Дельти. Попередній період слабкості Єгипту дав сміливість бедуїнам шасу перейти східний кордон царства фараона, «щоб здобути собі і худобі своїй їжу у володіннях фараона». Цар зібрав своє військо, наказав виготовити військові колісниці і сам, стоячи на такій же парній колісниці, рушив на чолі своїх воїнів проти обурених бедуїнів. Сеті захопив дорогу вздовж північного узбережжя Синайського півострова. Уздовж цієї дороги були приведені в належний стан колодязі, з влаштованими для їх охорони військовими постами. Багато з цих постів були названі ім'ям Сеті. Битви відбувалися на великій території, починаючи від прикордонної фортеці Джару, як у пустелі, так і в гористих, порослих лісом місцевостях Палестини. Війна ускладнилася тим, що кочівники зайняли пануючі над долинами висоти («стали на хребтах сирійських», як каже єгипетськиц напис). Було взято ряд фортець ворога, в тому числі Рапуха (Рафія). Цар заволодів усією землею шасу до східних кордонів її. Останнім пала узята приступом гірська твердиня - «Місто ханаанске» (Па-Ханаана, можливо, це Газа). В битві під «Містом ханаанським» були знищені головні сили противника. Цю першу перемогу так вихваляє напис:

«У рік 1 царя Сеті мало місце винищування міцною рукою фараона ворожих шасу від фортеці Хетам в землі Цалу (тобто в Танісському номі) навіть до Ханаана. Цар був проти них як лютий лев. Вони в гірській країні своїй перетворилися в купу трупів. Вони лежали там в крові своїй. Жоден не уникнув руки його, щоб повідати далеким народам про його силу ».

Фараон сам, мабуть, упивався битвою, бо напис свідчить:

« Радістю його є - прийняти битву, і насолодою - кинутися в неї. Задоволення його серцю доставляють тільки потоки крові, коли він зрубає голови неприятелям. Хвилина битви з мужами привітніше йому, ніж день насолоди. Він разом вбиває їх і не щадить нікого між ними. А хто з них залишається в живих, той перебуває в руці його і відводиться живим, як бранець, в Єгипет».

Легкої перемоги Сеті I над бедуїнами Палестини сприяли пануюча в регіоні плутанина і смута, яким колись потурали Аменхотеп III і Ехнатон. Вороги не тільки задумували «заколот» проти фараона і нехтували «законами палацу», а й вносили в країну безлад і винищували один одного. Не виключено, що єгиптяни самі сприяли усобиці між князями і вождями Сирії і Палестини для ослаблення сил ворогів.

Просування на північ[ред.ред. код]

Але замирення палестинського півдня становило тільки частину завдання, поставленого Сеті. Цар бажав відновити спокій і на півночі Палестини. Утихомиривши бедуїнів шасу, Сеті вийшов на простори рівнини Ізрееля. Фортеця Мегіддо не зробила опору просуванню єгипетських військ. Місто Бейт-Шеан, також як і менш велике місто Рехоб, теж підтримало єгиптян. Однак, правитель Хаматів (місто, що знаходився на березі Геннісаретського озера або дещо південніше, біля початку долини Ярмука. Даний Хамат не слід плутати з містом Хамат на річці Оронт), зібравши велике військо, захопив Бейт-Шеан і, уклавши союз з жителями міста Пехеля (Пелла), осадив Рехоб. Сеті, дізнавшись про це з отриманих донесень, розділив своє військо на корпуса, названі на честь Амона, Ра і Сета і почав одночасні військові дії проти міст Хаматів, Бейт-Шеана і Ієноа, добившись успіху «протягом дня». Перемога над Іеноамом, сильним містом, які не раз брали участь тоді в заколотах і усобицах, була визнана гідною зображення на храмових стінах в Карнаці - зрозуміло, з царем в якості єдиного переможця (судячи з єгипетської написи з Бейт-Шеана, Сеті не приймав участі у взятті Іеноама). У написах Сеті нічого не повідомляється про спроби звільнити Рехоб, але, безсумнівно, він був звільнений. Також немає відомостей про просування єгиптян в сторону міста Пелла. Однак, це місто, також, скорилося Сеті, оскільки дана назва зустрічається в списку підлеглих місцевостей, накреслених на сфінксі з заупокійного храму Сеті в Шейх-Абд-ель-Курна. Дві стели історичного змісту (одна датована 1-м роком Сеті I), знайдені в містечку Бейт-Шеан за 20 км південніше Геннісаретського озера теж говорять про те, що єгиптяни побували на східному березі Йордана.

Здається безсумнівним, що й жителі Фінікії (принаймні південної) надавали хаанейцям діяльну підтримку у війні їх з фараоном. Мабуть, під час першого походу єгиптяни захопили і морські порти Акка і Тіра, оскільки про це також повідомляється в переліку захоплених місцевостей на сфінксі з Курна, а напис повідомляє , що «знищив фараон царів землі Джахіт (фінікійської)».

Захоплення Кадеша[ред.ред. код]

У продовження свого переможного походу через всю землю Ханаанську війська єгипетські дійшли до фортеці Кадеш, як зображено, розташованій на лісистій горі, але, тим не менш, ймовірно, тотожній з Кадешем на Оронті, що грав таку важливу роль при Тутмосі III. Опис картини так говорить про похід: «Це похід фараона для оволодіння землею Кадеш в країні амореїв».

Жителі Кадеша не очікували ворога: під деревами, які оточують місто, пасли ще стада худоби їх пастухи, коли фараон з'явився під містом на своїй бойовій колісниці. Всі рятуються втечею, бики біжать в одному напрямку з пастухами; воїни, які спішать з міста на допомогу, простромлюються стрілами Сеті і падають з колісниць своїх. В цей час війська єгипетські йдуть на приступ і беруть із боєм місто і всіх його жителів.

Відвідування гір Лівану і рубка лісу[ред.ред. код]

Хананеяні рубають ліс для Сеті I

При поверненні по шляху через Кадеш Сеті відхилився в сторону і відвідав країну Ліманон, положення якої визначається більш відомим ім'ям гір Лівану. Жителі країни найчистішого ханаанського походження прийняли царя самим шанобливим чином, підводячи руки і вітаючи переможця. «Князі й старійшини - каже напис - країни Ліманон, молячись перед властиліном землі, щоб підняти славу його, так кажуть: " Ти подібний по виду твоєму батькові, сонячному богу, погляд на тебе дарує життя"».

Фараон, мабуть, (в картині) віддавав якісь особливі накази, бо єгипетський переписувач, що стоїть перед ним, каже йому: «Все, що ти сказав, буде виконано». Мабуть, справа йшла про вирубку в лісистій і гористій країні Лівану кедрів для побудови нового великого корабля, який повинен бути спущений на «річці єгипетської» для служби Амону, і для тих величезних щогл, які ставилися на передній стороні пілонів перед храмами і прикрашалися прапорами і вимпелами на свята. І дійсно, на іншій картині вельми живо зображено, як хананеяні рубають сокирами кращі і найвищі дерева.

Тріумфальне повернення єгипетського війська[ред.ред. код]

Захоплення Ієноама, ліванського (?) Міста Гадер і підпорядкування правителів Лівана - були головними успіхами Сеті, досягнутими під час першого походу в Азію, після чого військо фараона тріумфально повернулося до Єгипту. Можливо, сам фараон повернувся в Єгипет до прибуття туди з палестинської півночі основних військових сил. На зображеннях в Карнаці повернення царя супроводжують не всі полонені, а тільки кочівники шасу, тоді як передача царем Амону захоплених ханаанців зображено особливо, після сцени перемоги над Ієноамом. Стоячи на колісниці, в супроводі змучених бранців, пов'язаних по кілька чоловік в незручних положеннях, цар минає одну за одною прикордонні фортеці і наближається до єгипетського рубежу. Тут за тихою протокою, зарослою густим очеретом, за укріпленими мостом і воротами Сеті чекають представники жрецтва, цивільної і військової влади в одежах, що личать їх званням, жерці з розкішними букетами квітів. Угледівши царя і «небачену» здобич, зустрічають шумно вітаючи переможця, криками, рухами рук і поклонами висловлюючи свій вірнопідданський захват.

Похід в землю Хетського царства[ред.ред. код]

Зображення Сеті I на храмі в Абідосі

Однак замирення Палестини і Південної Фінікії не означало ще відтворення «світової» держави XVIII династії. Заважало сильна протидія Хеттського царства і залежного від нього царства Амурру. Відомостей про нову сутичку між великими державами - єгипетської і анатолійської - збереглося надзвичайно мало. Зображення в Карнаці, в подробицях, прославляють перемогу над «жалюгідною землею Хатті, яку його величність перетворило у велику купу трупів». Лучники царства Хатті біжать від Сеті. Але надії втікачів марні: трупи полеглих все густіше встеляють землю перед кіньми колісниці переможця. Війна з державою Хатті була для Сеті одночасно боротьбою з залежнимии від нього сирійськими князівствами. Один з переможних написів царя каже про його повернення «із землі Хатті по знищенні бунтівних країн і нехтуванні сирійців в їх місцях» і про «великих володарів жалюгідною Сирії, наведених його величністю зі своїх перемог над землею Хатті».

Війна з державою Хатті і її союзниками була успішна для єгиптян, і Фіви бачили натовпу анатолійських і сирійських полонених, доставлених царем в дар Амону разом зі всякого роду цінностями. Як далеко на північ просунув Сеті кордон єгипетських володінь, встановити точно неможливо. В списках переможених ним народів і захоплених міст поряд з палестинськими та південнофінікійскімі значаться среднесірійскіе Кадеш, Катна, Уллаза, Нахріма, Туніб. Переліки країн, переможених Сеті, можна вважати загалом надійними джерелами (за винятком, звичайно, бажаного, але мнимого підпорядкування Ассирії і Вавилонії), так як вони опускають ряд важливих сірійсько-палестинських міст, а багато назв серед відомих нам списків подібного роду згадані вперше і неодноразово підтверджуються зображеннями в Карнаці і написом з Бейт-Шеана. Якщо можна сумніватися навіть у тимчасовому захопленні єгиптянами півночі Сирії, то підпорядкування Сеті південної і середьної її частин очевидно. З хетських клинописних пам'яток стало відомо про відпадання царства Амурру в Сирії і повернення його під панування Єгипту. Справедливо відзначено також відсутність його в числі союзників Хеттського царства, перерахованих в єгипетських джерелах, навіть на 5-му році правління наступника Сеті Рамсеса II. На деякий час до складу єгипетської держави увійшов, напевно, і Кадеш на Оронті, так як там була знайдена плита з зображенням Сеті перед єгипетськими і сирійськими божествами. Скільки походів знадобилося Сеті I для досягнення настільки великих успіхів, невідомо, як не знаємо ми і того, в які роки його царювання вони відбувалися; виняток - похід 1-го року.

Однак перемога Сеті не була вирішальною. Вона не завдала істотної шкоди Хетській державі. Мабуть, до кінця свого правління Сеті втратив майже всі свої північні завоювання. Кінцевим результатом воєн, які вів Сеті, було встановлення в Азії північного кордону єгипетського впливу, який проходив приблизно від гирла річки Ель-Літані на схід, залишаючи в руках єгиптян міста Тір, Мегіддо, Бейт-Шеан та інші. Виконавши максимум здійсненного, Сеті уклав мирний договір з хеттським царем Муваталлі. Усі походи Сеті I супроводжувалися крайньою жорстокістю, з якою з єгипетських фараонів міг зрівнятися лише Аменхотеп II. Зокрема, на одній з сцен храму в Карнаці зображений Сеті, що приносить у жертву полонених, що було абсолютно не властиво єгипетській традиції.

Похід проти лівійців[ред.ред. код]

Сеті вів війни не тільки на сході, а й на заході, проти лівійських народів. Відмітним знаком цих народів служить в зображенні подвійне перо нагорі голови і збоку голови локон. Написи називають їх тхухі, тхухен або тхухени, що означає «блискучі», «ті що світяться»; зауважимо, що ці самі народи називалися пізніше греками мармарідами, жителями Мармаріки, з абсолютно тим самим значенням. В цей похід Сеті взяв свого сина і спадкоємця Рамсеса. Царі мармаридів були розбиті вщент. У зображеннях Сеті малюється стоячим на бойовій колісниці, парна упряж якої носить ім'я «перемогоносний Амон». Похід відбувався в гористій і покритій печерами країні; принаймні, напис так говорить про нього: «Цар знищив їх, стоячи на місці битви. Вони не могли тримати лука і трималися захованими в своїх печерах, як лисиці, - страху заради царя ».

Війни на півдні[ред.ред. код]

Хоча вже на стіні Карнацького храму (тобто від перших років правління Сеті) в числі підданих єгипетських народів значиться землі Куш, Пунт, з багатьма племенами Африки, але не слід забувати, що тут, як і в інших пам'ятках, за звичаєм виписувалися з храмових книг більш-менш докладно імена народів, визнаних «підвладними Єгипту». Можливо, що нубійські землі залишалися спокійними з часу царя Хоремхеба і єгипетські намісники, так звані «царські сини Куша», управляли ім'ям фараона на півдні і піклувалися про надходження в казну податей. На час правління Сеті припадають два «царських сина Куша». Це Іуні і Аменеміпет, син Пауера. Причому відомо, що цей Пауер був «царським сином Куша» під час царювання фараона Айа.

Видно, тільки під кінець царювання Сеті був змушений провести каральну експедицію проти нубійських племен далеко на півдні. Про цю війну Сеті I відомо з ідентичних текстів двох стел, виявлених у Саї і Амарі, що розповідають про боротьбу з мешканцями області Ірем (район 5-го порогу Нілу) і датованих 8-м роком правління царя. Текст стел стверджує, що Сеті I приймав участь в поході, однак, графіті з Асуана дозволяють припустити, що керував військовими діями «Царський син Куша» Аменеміпет.

Сумісне правління Сеті I і Рамсеса II[ред.ред. код]

Можливо, що на 9-му році Сеті, який, мабуть, вважав своє становище на престолі недостатньо надійним, вирішив проголосити свого сина і спадкоємця Рамсеса своїм співправителем. В великому історичному написі Абідоса Рамсес II так розповідає про цю подію:

«Я був урочисто зведений, як старший син, в сан спадкоємця престолу ... Тоді показався батько мій публічно народу, і я був як хлопчик, на колінах його, і він так казав: "Я буду вінчати його царем, бо я хочу бачити його славу, поки я ще живий". І приступили сановники двору, щоб покласти на голову мою подвійний вінець. »

Однак через те, що всі написи про сумісне правління відносяться вже до царювання Рамсеса, сам факт одночасного правління Сеті та Рамсеса приймається не всіма істориками.

Будівельна діяльність Сеті I[ред.ред. код]

Художній розвиток[ред.ред. код]

Царювання Сеті належить до тих періодів історії країни, в яких, з одного боку, мистецтво протегує монарх, а з іншого, його творінням виявляється цілком гідними цього покровительства. Епоха Сеті I, який присвятив все своє життя справі відновлення релігійної культури своєї батьківщини, стала значною віхою в історії єгипетської сакральної архітектури. Повсюдно відновлювалися храми предків, споруджувалися нові святилища. Однак особливу увагу Сеті приділяв двом великим єгипетським містам - Абідосу і Фівам.

Гіпостильна зала Карнацького храму, наскільки вона була закінчена при Сеті I, і храм Осіріса в Абідосі суть художні твори першого ступеня, краса яких більш за все полягає в непомірному багатстві і численності скульптур, доведених до досконалості навіть у різанні ієрогліфів. Також знаменита гробниця Сеті, яка належить до найкращих творів фіванського мистецтва, не тільки по скульптурам, а й за красою та живопису фарб, що покривають картини і ієрогліфи.

Храм Абідоса[ред.ред. код]

Сеті I і його спадкоємець Рамсес перед списком предків в Абідоському храмі

Знаменитий храм в Абідосі, побудований Сеті, був присвячений семи божествам. Спочатку його фасад мав сім дверей, від яких сім паралельних алей через два гіпостиля вели до семи святилищь. Його центральне святилище було присвячено Амону. Однак цим лише віддавалася данина значимості Амона-Ра, «царя богів»; в дійсності, храм був присвячений Осірісу. Праворуч від нього знаходилися святилища Абідоської тріади: Осіріса, Ісіди і Хора. Зліва в двох святилищах шанувалися Ра-Хорахте і Птах; Останнє святилище призначалося для відправлення заупокійного культу самого Сеті. Тут також шанувалися всі обожнені царі-предки Сеті I. Дві двері південніше вели в галерею, де знаходиться знаменитий Абідоський царський список: 76 картушів-імен царів предків, яким поклоняються сам Сеті і наслідний принц Рамсес. Цей список починається з першого царя I династії Менеса, завершуючись ім'ям правлячого фараона.

Храм Сеті I в Абідосі

До завершення будівництва Сеті не дожив; храм був закінчений його сином Рамсесом. Прекрасно збережений, храм і в наші дні приголомшує своєю атмосферою і найвищої майстерності рельєфи, прекрасно зберегли свій споконвічний колір. З Абідоса походять більшість статуй Сеті I, що відрізняються чудовою якістю. Сеті I надавав величезного значення Абідоському храму: це підтверджується знаменитим декретом царя, висіченому на стелі в Наурі, і написами маленького храму Канаіс в Ваді Мійа, де згадані привілеї храму в Абідосі, а також копальні, що постачали храму золот.

Осіріон[ред.ред. код]

Осіріон

До західної стіні храму Сеті I в Абідосі примикає ще одна будівля, яке називають Осіріон. Вже давнину існувала легенда, що саме в цьому храмі була похована голова Осіріса (звідси назва). Осіріон був виявлений відомим єгиптологом Ф. Петрі в 1903 році, але тільки в 1914-ому споруду повністю розчистили від піску. Справа в тому, що рівень підлоги Осіріона розташований приблизно на 8 метрів нижче рівня храму Сеті. Професор Невілл з Дослідницького фонду Єгипту, які розчистили цей комплекс, вважав, що Осіріон є однією з найбільш древніх будівель Єгипту. Але після того як в 20-ті роки минулого століття на його стінах виявили кілька написів від імені Сеті I, ця будівля була оголошена побудованою цим фараоном.

Однак царі Стародавнього Єгипту без жодного збентеження вибивали свої імена на більш древніх пам'ятниках або виробах. Таким чином, присутність «автографів» Сеті на стінах Осіріона ні в якому разі не є прямим доказом того, що саме цей цар побудував дану будівлю. Більш того, на одній зі стінок будівлі присутній розлогий напис онука Сеті фараона Мернептаха, в якому говориться, що цей цар справляв ремонтні роботи Осіріона. Але ремонт споруди, якому кілька десятків років, в даному конкретному випадку представляється малоймовірним. Справа в тому, що Осірійон споруджений в техніці так званої мегалітичної кладки. Всю будівлю складено з величезних монолітних блоків граніту. Камінь ретельно оброблений, блоки підігнані один до одного без всякого зазору і без використання розчину. Центральна частина будівлі має дві колонади з десяти прямокутних стовпів сірого граніту. Поперечний переріз кожної такої колони являє собою квадрат зі стороною 2,5 метра, висота колони - близько 4 метрів. Тобто вага кожного подібного моноліту становить приблизно 65 тонн. А гранітні колони мають ще й виконані з того ж каменю перекриття - архітрави. Подібна техніка будівництва не має нічого спільного з тією, яка використовувалася при зведенні заупокійного храму Сеті I. Так само як немає і ніяких аналогій між абсолютно скупою, аскетичною архітектурою Осіріона і химерним декором храму Сеті.

Карнацький храм[ред.ред. код]

Головний прохід гипостильної зали в Карнаці

В Фівах в Карнаці він продовжив будувати грандіозну гіпостильну залу між третім пілоном епохи Аменхотепа III і другим, зведеним при Хоремхебі. Початок будівництва було покладено ще при Рамсесі I, однак стислість його правління завадила втілити в життя колосальний проект. Зал має 103 м в ширину і 52 м в глибину і налічує сто сорок чотири колони. Потрясають уяву дванадцять колон середнього проходу висотою в 19,5 м (без абак), з капітелями у вигляді розкритих квітів папірусу. Більш низькі колони бічних проходів виконані у вигляді зв'язок що не розпустившихся стебел цієї рослини. Стовбури колон були оброблені листами золота і покриті чудовими рельєфами загальною площею 24282 м². Імена зодчих які будували цей храм нам відомі - це були Майа, Іупа і Хатиаї. Роботами по декоруванню колон гіпостиля керував видатний художник цього часу - Дідіа. Остаточна декорировка і обробка гіпостиля була завершена лише при Рамсесі II.

Поминальний храм Сеті I в Курна

Поминальний храм Сеті I в Курні[ред.ред. код]

На лівому березі Нілу в Фівах, в містечку Курна, був зведений поминальний храм (Мемноніум) Сеті I, частина якого присвячувалася культу його батька Рамсеса I. До нашого часу дійшла основна храмова будівля з прекрасно виконаними рельєфами, які покривають стіни. Колони вишуканої форми з капітелями у вигляді бутонів папірусу прикрашають фасад храму. Відома давня назва комплексу в Курні - «Чудовий будинок царя Мінептах-Сеті в місті Амона на західній стороні Фів»; часто до цієї назви придавались ще й наступні слова: «на увазі Іпет» (тобто на увазі Карнацького храму).

Інші будівлі Сеті[ред.ред. код]

Сеті почав будувати печерний храм в Абу-Сімбелі, але не встиг його закінчити. Він був закінченний його сином Рамсесом II.

При Сеті I було відновлено величезну кількість пам'яток релігійного мистецтва, знищених або пошкоджених при Ехнатоні. Великі реставраційні роботи були проведені в храмі Аменхотепа III в Луксорі. В Карнаці Сеті I також перебудував невеликий кіоск Аменхотепа II в поминальний храм цього царя. При цьому імена володарів XVIII династії в деяких святилищах, наприклад в храмі Хатшепсут в Спеос Артемідос, були, в свою чергу, замінені титулатурою і зображеннями Сеті I.

Обеліск Сеті I спочатку стояв в Геліополі, сьогодні на П'яцца дель Пополо в Римі

Нижній Єгипет також не був обділений увагою царя. В Мемфісі збереглося унікальне святилище Сеті I, на стіні якого цар зображений як хлопчик, що сидить на колінах двох богинь. Ймовірно, ще інший храм був побудований в Геліополі, звідки походить обеліск царя, який в даний час знаходиться в Римі.

Крім своєї улюбленої резиденції в Мемфісі, Сеті I побудував палац на місці Аваріса (північний схід Дельти), старої столиці гіксосів, де він також розширив і прикрасив храм Сета, свого бога-покровителя. Таким чином, місто було підготовлене до того, щоб при Рамсесі II стати столицею і отримати ім'я Пер-Рамсес - «Будинок Рамсеса». Серед причин цього вибору слід, насамперед, відзначити вже згадуваний тісний зв'язок сім'ї Рамессидів з орієнтовно місцем свого походження, а також політично важлива близькість до азіатської кордоні Єгипту.

Роботи в золотоносних копальнях[ред.ред. код]

Здається, що багаті податі і данини, що стікалися щорічно в таких величезних кількостях з усіх переможених країн до Єгипту при Тутмосі III, стали надходити в набагато меншій кількості при Сеті I, тим часом як царські потреби, що підлягають задоволенню, залишалися тими ж, а зведення дорогих будівель вимагало великих витрат. Слід було вишукувати нові джерела доходів; і тому стали звертати при Сеті особливу увагу на правильну розробку існуючих вже в Єгипті і Нубії золотих рудників, і крім того, в допомогу цьому промислу закладаються колодязі в позбавлених води гірських місцевостях, де проводилися гірничі роботи. До таких місцевостей належала і пустельна місцевість на східній стороні Нілу, навпроти Едфу. У цій пустелі збереглися залишки давньоєгипетського скельного храму: він своїм становищем позначає одне з місць зупинки на великому торговому шляху, який в давнину йшов від Нілу до Червоного моря. Написи храму відносяться до часу Сеті: вони не тільки підтверджують існування золотоносних пластів в глибині гір, але й вказують на закладку колодязя по велінню царя. Вони кажуть, що в 9-й рік, 20 числа I місяця сезону шему цар Сеті здійснив подорож в пустельні гірські місцевості, бажаючи оглянути особисто роботи на золотоносних копальнях.

Спроба добути воду також і на рудниках в Ваді-Алакі закінчилася невдало. Там був викопаний колодязь більше 60 м (120 єгипетських ліктів) глибини, але до води він не дістав.

У єгипетській релігії Сеті поступово почав висувати на перше місце культ бога Птаха. Він вже бачив можливості носити додатковий ім'я Мернептах (Мар-ні-Птах, «Той, кого полюбив Птах») і не згадує у своїй, загальноприйнятій царській титулатурі ні єдиним словом про Амона.

Родина і оточення[ред.ред. код]

Дружиною Сеті I ще задовго до воцаріння стала Туйя, що походила, як і сам цар із середовища військових: її батько Райа був «командиром колісничих військ». Сеті та Туйя мали, принаймні, двох дітей - дочку на ім'я Тіа і сина, майбутнього Рамсеса II. Питання про існування принца Хасетнебета, так званого «старшого сина» Сеті I, залишається невирішеним до сих пір; принцеса Хенутміра, мабуть, також була дочкою царственого подружжя.

З оточення царя слід згадати одного з найвідоміших людей цієї епохи, чаті (везиря) Пасеря, який вступив на посаду при Сеті I, змінивши на посаді свого попередника - Небамона. Добре відомі його чудові скульптурні портрети і розкішна гробниця. Свої функції цей вельможа продовжував виконувати і пізніше, власними руками коронувавши Рамсеса II. Величезна кількість пам'ятників збереглося і від Хорміна, управителя царського гарему в Мемфісі. Нубія управлялася намісниками - «царськими синами Куша» Іуні і Аменеміпетом, який зберігав владу ще на початку царювання Рамсеса II. При Сеті I були призначені спеціальні управителі землями оазисів. Так, добре відома гробниця Аменхотепа, управителя оази Бахарія.

Гробниця царя[ред.ред. код]

Голова мумії фараона Сеті I

Тривалість царювання Сеті неясна. Літописи неясно розрізняють закінчення його царювання і початок одноосібного царювання його сина Рамсеса II. Останній відомий рік правління Сеті I - 11-й (11 рік, IV місяць сезону шему, 12 або 13 число), зустрічається в написі на стелі, присвяченій заснуванню храму в Гебель Баркалаї - обителі Амона, владики Нубії або, як її називали єгиптяни, «Південному Карнаці». Хоча Манефон стверджує, що Сеті правил 21 рік, що малоймовірно; припустити, що від 10 років правління Сеті абсолютно не збереглося датованих пам'яток, не представляється можливим. Як би там не було, але ще не старим зійшов фараон в свою гробницю в Долині царів, найдовшу (100 м) і найвитончену по обробці серед усіх царських гробниць.

Гробниця Сеті I (KV17) або як її ще називають «гробниця Бельцоні», на ім'я вченого який відкрив її, була знайдена в 1817 році. Вхід до неї був настільки добре прихований, що він абсолютно не був помітний, поки сильний дощ не спричинив земляний обвалу, який відкрив гробницю. Однак коли Бельцоні, слідом за цим, проник в неї, то виявилося, що колись в давні часи її вже відвідали грабіжники; алебастровий саркофаг Сеті (який нині знаходиться в Англії) був відкритий, розбита кришка лежала осторонь і мумії в ньому не було.

Сходи (27 ступенів) веде від входу вниз до брами з картушами Сеті-Усірі, тобто зробившогося Осірісом померлого. Від воріт веде прохід 11 м довжини при 2,7 м висоти і 2,5 м ширини, що нахилений вглиб і вниз під кутом 18° і приводить до других воріт. Від цих других воріт веде спуск по сходах в 25 щаблів до третіх воріт, від яких знову йде похилий вниз коридор довжиною 11 м. На кінці цього другого проходу знаходиться кімната 4,2 м ширини і 3,6 м довжини, в якій при Бельцоні (що бачив гробницю ще в повному блиску і майже в цілості) перебував глибокий вертикальний колодязь, за яким височіла стіна, покрита ієрогліфами. Мабуть, тут закінчувалася гробниця. Однак Бельцоні ні повірив цим пристроям гробниці; звук, який лунав при ударі в стіну, здався йому підозрілим; він наказав завалити шахту і пробити стіну і був цілком винагороджений за свої зусилля. Тут, за пробитою стіною, відкрилася перша зала. Вона лежала на півметра нижче тієї кімнати, з якої в неї проникають і має 7,9 м в довжину і 7,5 м в ширину; чотири колони підтримують стелю. Всі розташовані раніше ворота, сходи і проходи покриті ієрогліфами і картинами, - але всі вони тьмяніють, так сказати, перед величчю і пишнотою картин і скульптур, що знаходяться в цьому і наступних залах. Всі ці картини становлять по суті одну картину, триваючу від входу в залу, по ній і по всіх наступним приміщенням. Вони намальовані по тонкій штукатурці жовтуватого кольору і зображують мандрування душі по різних відділах Аменті («прихованого», тобто загробного світу), поки вона не сприймається в «квітучі» рівнини Аалу, в «будинку сонця». В них видно, як цар постає перед різними божествами Аменті, до яких він під'їжджає на турі сонця. В числі не роз'яснених ще символів можна відзначити процесію людей, несучих величезної довжини змію.

Зображення лівійця, нубійця, семіта і єгиптянина з гробниці Сеті I

Потім зображено хід шістнадцяти чоловіків, по чотири в групі, що підходять до Хора. Це чотири раси людей, єгиптяни, семіти, чорношкірі негри і білошкірі лівійці. Останні в довгому одязі і пір'ї на голові.

Нижче першоъ зали на чотири щаблі лежить інша палата 8,1 м в довжину і 7,2 м завширшки. В залі присутні дві колони; тут стінні картини не закінчені: видно абриси фігур, накидані майстерною і сміливою рукою. Перші абриси учнів накреслені червоною фарбою; виправлення художника зроблені чорним олівцем. Тут особливо чудовий портрет Сеті I. За цим залом в глиб гори немає продовження гробниці; але з попередньої зали з чотирма колонами, в лівій стороні від входу, відкривається сходи з 18 ступенів, які ведуть вниз, і призводить до коридору 11 метрів довжини, який також потроху знижується. В цьому проході також чудово розфарбовані картини, які стосуються культу мертвих і загробним міфам.

Коридор закінчується воротами; на пилястрах цих врат зображений цар в пишному військовому одязі та озброєнні, сидячим на золотом троні. Від воріт знову шість ступенів спускаються в маленьку аванзалу, в якій цар зображений тим, хто стоїть перед Хатхор, Хором, Анубісом, Ісідою, Осірісом і Птахом.

Астрономічні знаки на стелі гробниці Сеті I

З цієї вхідної кімнати потрапляєш у велику палату з шістьма колонами (7,8 × 7,5 м), до якої примикає інша, не відокремлена від неї палата (9 × 7,8 м), але пів якої нижче першої на чотири щаблі, а стеля набагато вище. Це похоронна камера; ствоює вражаюче враження їм вироблене при достатньому освітленні. З усіх боків виступають з темряви як живі дивні, але майстерно окреслені образи; на стелі видніються астрономічні знаки і форми крокодила і гіпопотама, лева і священного бика. Тут же в середині склепіння покритої зали знаходився алебастровий саркофаг (2,85 м довжини, майже метр шириною, з товщиною стінок 5 см), покритий витонченими рельєфами, інкрустованими блакитною скляній пастою, - сценами з заупокійних текстів - «Книги Воріт» і «Книги мертвих».

А поруч зали з колонами і біля зали саркофага лежали ще кімнати, по дві при кожній, в яких накреслено продовження тих же зображень, які знаходяться на стінах всієї гробниці. Особливо цікава велика кімната, що лежить біля зали саркофага; тут зображений ряд випробувань душі: вогонь меч, отруйні змії загрожують їй, і тільки «виправданий» може пройти посеред цих страхів, щоб увійти в «зоряне житло». Це останнє житло зображено на зводі «золотої зали», тобто зали саркофага, де лежала мумія. Це надзвичайно цікаве зображення, складене з усіх єгиптянам відомих сузір'їв, з планет і деканів із зазначенням сходження світил. Тут же живе очищена душа життям, «що не має другої смерті», і оспівує гімни, тексти яких написані на стінах похоронної камери.

Ззаду «золотий зали» знайдена ще палата 12,6 м довжини при 5,1 м ширини, що спочиває на чотирьох колонах; але вона залишилася незакінченою. Від того місця, де стояв саркофаг, йде ще глибоко в гору, вниз метрів на 60, хід чи штольня, що повертає трохи направо і упирається в голу скелю. На стінах її немає рельєфів. Думалось бачити в цій штольні з'єднувальний хід з долиною Ассасіфа, але це не виправдалося; найімовірніше, що штольня ця пророблена зважаючи на плани збільшення гробниці, але потім залишена. Нижня точка цього ходу лежить на 52 метри нижче входу в гробницю в ущелині. Чудова гробниця Сеті I, вирубана в скелі, що має 6 сходів, 4 колонних зали і 16 інших приміщень, є приголомшливим і неперевершеним шедевром єгипетського заупокійного зодчества.

Прекрасно збережені мумія Сеті I і залишки первісного дерев'яної труни були виявлені в схованці Дейр ель-Бахрі в 1881 році.

Значення правління Сеті I[ред.ред. код]

Значущість особи самого Сеті I була, в чому, прихована подальшим царюванням його знаменитого сина - Рамсеса II, тривалість і велика кількість пам'яток якого загальновідомі. Однак значення царювання і діяльності Сеті I полягала, передусім, у тому, що єгипетська традиційна цивілізація, вражена амарнською реформою, при ньому частково відродилася. Багато в чому, це відродження виявилося штучним і умовним, однак Сеті вдалося тимчасово призупинити прийдешній занепад і створити передумови для подальшого розквіту країни.

Незважаючи на те, що Сеті менш відомий, ніж його знаменитий спадкоємець Рамсес II, він фігурує в багатьох художніх фільмах, присвячених Стародавньому Єгипту. Найчастіше він зображується у фільмах про Мойсея, де представлений як батько царівни, яка врятувала іудейського пророка, і фараона, який посилив політику по відношенню до євреїв. В анімаційному фільмі «Принц Єгипту» Сеті - похмурий деспот, в той час, як Рамсес тільки змушений продовжувати його політику, і Мойсей намагається достукатися до його зачерствілого серця, акцентуючи увагу саме на цьому факторі. Жорстокість Сеті підтверджують і єгипетські джерела. Крім того, Сеті є другорядним персонажем фантастичних фільмів «Мумія» і «Мумія повертається», де він зображений фараоном, полеглим жертвою змови свого верховного жерця Імхотепа.

Посилання[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.