Населення Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зміна чисельності населення адміністративних одиниць за період між переписами 2002 і 2010 рр.

Чисельність населення[ред.ред. код]

Динаміка населення районів і міст Росії за період між переписами 1970 і 1989 рр.
Динаміка населення районів і міст Росії за період між переписами 1989 і 2010 рр.

Чисельність населення за даними Всеросійського перепису населення 2010 року становила 142 856 536 осіб, що на 2,3 млн (1,6%) менше ніж за переписом 2002 р. Розселення вкрай нерівномірне: 3/4 населення проживає в європейській частині країни з найбільш сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де переважає різкоконтинентальний клімат.

Рік Чисельність населення
1897 67 473 000
1914 89 900 000
1917 91 000 000
1926 110 891 244
1939 128 377 000
1959 137 534 315
1970 140 079 210
1979 147 550 949
1989 147 400 537
1995 148 459 937
2002 145 166 731
2006 142 753 551
2010 142 856 536
2013 143 347 059

Розселення[ред.ред. код]

Щільність населення Росії за суб'єктами

Більшість населення Росії зосереджена у головній смузі розселення — трикутнику, вершинами якого є Санкт-Петербург на півночі, Сочі на півдні і Іркутськ на сході. На північ від цього трикутника сприятливих кліматичних умов розташовується зона тайги і багаторічної мерзлоти; на південний схід від неї простягаються напівпустелі і пустелі.

У Сибіру, площа якої становить майже 3/4 території Росії, проживає менше чверті населення. Західна і центральна частини Європейської частини Росії найбільш щільно заселені і урбанізовані. У цих районах розташовані найбільші міста Росії і традиційні центри культури та промисловості. На Уралі населення сконцентроване головним чином між містами Нижній Тагіл і Магнітогорськ. У Сибіру населення зосереджене вздовж траси Транссибірської залізниці, на якій розташовані і її найбільші міста — Новосибірськ, Омськ, Красноярськ і Іркутськ і на території Кузнецького вугільного басейну.

Серед суб'єктів Федерації найвища густота населення спостерігається у Москві (4770 осіб/км²), Петербурзі (3594), Московській області (158,8), Інгушетії (121,9), Північній Осетії (88,4) та Чечні (84,7). Відносно густонаселеними (60-70 осіб/км²) є окремі регіони півдня та Поволжя (Краснодарський край, Кабардино-Балкарія, Чувашія, Калінінградська область). Найменшою щільністю населення характеризують регіони Сибірського (3,75 ос./км²) та Далекосхідного (1,01 ос./км²) федеральних округів: у шести суб'єктах (Камчатський край, Магаданська область, Республіка Саха (Якутія), Чукотський АО, Ненецький АО, Ямало-Ненецький АО) вона є меншою за 1 ос./км².

Рух населення[ред.ред. код]

Народжуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт народжуваності у суб'єктах федерації, 2012 р.

У 2012 р. у Росії була зареєстровано 1 896 263 народжень (13,3 на 1000 осіб), що на 5,7% більше ніж у 2011 р. Коефіцієнт народжуваності коливався в межах від 26,5 на 1000 осіб у Туві та 25,9 на 1000 у Чечні до 9,9 на 1000 у Ленінградській та 9,6 на 1000 у Тамбовській областях.

Коефіцієнти народжуваності у федеральних округах у 2012 р.:

Історична динаміка коефіцієнту фертильності Росії:[1][2]

 1927  1931  1935  1940  1946  1950  1954  1958  1962  1966  1970  1974  1978  1982  1986  1990  1994  1998  2002  2006  2011
коефіцієнт фертильності,
дітей на жінку
6,73 5,63 4,31 4,26 2,81 2,89 2,97 2,69 2,36 2,13 2,00 2,00 1,90 1,96 2,18 1,89 1,39 1,24 1,29 1,31 1,58

Коефіцієнт фертильності (дітей на 1 жінку) у федеральних округах, 2011 р.:[3]

Смертність[ред.ред. код]

Коефіцієнт смертності у суб'єктах федерації, 2012 р.

У 2012 р. у Росії була зареєстровано 1 898 836 народжень (13,3 на 1000 осіб), що на 1,4% більше ніж у 2012 р. Коефіцієнт смертності коливався в межах від 3,7 - 5,6 на 1000 осіб у Інгушетії, Ямало-Ненецькому автономному окрузі, Чечні та Дагестані до понад 17,0 на 1000 у Псковській, Тверській, Новгородській та Тульській областях.

Коефіцієнти смертності у федеральних округах у 2012 р.:

Історична динаміка коефіцієнту смертності:[1]

 1930  1940  1950  1960  1970  1980  1990  2000  2010  2012
Коефіцієнт смертності
(на 1000 осіб)
27,3 23,2 11,5 7,4 8,7 11,0 11,2 15,2 14,2 13,3

Природний рух[ред.ред. код]

Коефіцієнт природного руху у суб'єктах федерації, 2012 р.

Міграційний рух[ред.ред. код]

Статево-вікова структура[ред.ред. код]

Національний склад[ред.ред. код]

Розселення росіян у Росії за переписом 1989 р.
Розселення українців у Росії за переписом 1989 р.
Розселення татар та башкир у Росії за переписом 1989 р.
Розселення чеченців у Росії за переписом 1989 р.

Росія — багатонаціональна країна. Згідно з даними перепису населення 2002 року, в Росії проживають представники понад 160 національностей (етнічних груп).[4] Важливість цього факту відображена в преамбулі до Конституції РФ. Близько 80 % населення Росії становлять росіяни. Росіяни розселені по території країни нерівномірно: в деяких регіонах, таких як Інгушетія, становлять менше 5 % населення.

Національний склад населення Росії[5][6]
Етнос Кількість (2002 р.) % (2002 р.) Кількість (2010 р.) % (2010 р.)
1 Росіяни 115 889 107 79,83 111 016 896 77,71
2 Татари 5 554 601 3,83 5 310 649 3,72
3 Українці 2 942 961 2,03 1 927 988 1,35
4 Башкири 1 673 389 1,15 1 584 554 1,11
5 Чуваші 1 637 094 1,13 1 435 872 1,01
6 Чеченці 1 360 253 0,94 1 431 360 1,00
7 Вірмени 1 130 491 0,78 1 182 388 0,83
8 Аварці 814 473 0,56 912 090 0,64
9 Мордва 843 350 0,58 744 237 0,52
10 Казахи 653 962 0,45 647 732 0,45
Інші 14 304 144 9,85 16 662 770 11,66

Рідна мова найбільш чисельних національностей (чисельністю понад 200 тис. осіб) за переписом 2010 р.

Мова своєї
національності
Російська Інша
Росіяни 99,9% - 0,1%
Татари 79,2% 20,5% 0,3%
Українці 24,2% 75,6% 0,2%
Башкири 71,7% 13,7% 14,7%
Чуваші 70,9% 28,9% 0,1%
Чеченці 98,8% 1,1% 0,1%
Вірмени 69,0% 30,7% 0,3%
Аварці 92,7% 1,3% 6,0%
Мордва 64,7% 35,2% 0,1%
Казахи 72,2% 27,3% 0,4%
Азербайджанці 83,6% 15,3% 1,1%
Даргінці 98,0% 1,6% 0,4%
Удмурти 62,2% 37,7% 0,1%
Марійці 74,7% 25,0% 0,3%
Осетини 92,6% 7,1% 0,3%
Білоруси 17,3% 82,5% 0,2%
Кабардинці 97,9% 2,0% 0,1%
Кумики 98,2% 1,5% 0,4%
Якути 93,3% 6,7% 0,0%
Лезгіни 94,9% 4,3% 0,8%
Буряти 78,5% 21,4% 0,1%
Інгуші 98,3% 1,5% 0,1%
Німці 10,8% 89,1% 0,1%
Узбеки 81,0% 17,0% 2,0%
Тувинці 98,4% 1,5% 0,1%
Комі 59,6% 40,4% 0,1%
Карачаєвці 97,6% 2,3% 0,1%
Цигани 81,5% 18,0% 0,5%

Українці в Росії[ред.ред. код]

Докладніше: Українці в Росії

За офіційними статистичними джерелами у 1719 році, чисельність українців в Росії становила 262,9 тис. ос., у 1795 році вона зросла до 810,9 тис. ос. Згідно з переписом кількість українців в Росії у 1897 року досягла 3,6211 млн, а у 1926 році — 7,873 млн. У повоєнні роки українці чисельно становили всього 3,359 млн, у 1989 році — 4,4 млн. Найбільше українців проживає у Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморському краю над рікою Уссурі, в Амурській області («Зелений Клин»).

Ряд авторів та організацій вважають офіційні оцінки чисельності українців в Росії заниженими. Альтернативні дані[7] дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найстародавніші компактні поселення українців — у Воронезькій, Курській і Білгородській областях. Після «розкуркулювання» в 1930-х роках їхня кількість з 800 тис. — 1 млн населення тут сильно змінилась і сьогодні становить 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найкомпактніше в цьому регіоні українці проживають в Краснодарському краї та Ростовській області. У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: Тюменська область — 260 тис.; Ханти-Мансійський автономний округ — 150 тис.; Республіка Комі — 100 тис. чоловік. Всього в Сибіру та на Далекому Сході проживає 1,5 млн українців. В областях і республіках Урало-Поволжського регіона (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська області) — 800 тис. українців. В Москві та Московській області проживають до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі та Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991–2002 роки це 1,244 млн чоловік. За оцінкам від 7 до 10 млн мешканців Росії є українцями за походженням.

Найбільші міста[ред.ред. код]

Докладніше: Агломерації Росії

У Росії 12 міст з чисельністю населення понад 1 млн мешканців.

Місце Місто Населення, осіб
(офіційні попередні
підсумки перепису 2010 року)[8]
1 Москва 11 514 300
2 Санкт-Петербург 4 848 700
3 Новосибірськ 1 473 700
4 Єкатеринбург 1 350 100
5 Нижній Новгород 1 250 600
6 Самара 1 164 900
7 Омськ 1 154 000
8 Казань 1 143 600
9 Челябінськ 1 130 300
10 Ростов-на-Дону 1 089 900
11 Уфа 1 062 300
12 Волгоград 1 021 200


Мови[ред.ред. код]

Діалекти російської мови
Докладніше у статті Список державних мов суб'єктів Російської Федерації

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська мова. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних. Конституція РФ не згадує про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.

Народи Росії говорять більш ніж на 100 мовах і діалектах, що належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей, кавказької і палеоазіатської мовних груп. Найпоширенішою мовою в Росії є російська. Число носіїв ще восьми мов в РФ перевищує один мільйон чоловік. У 2009 році ЮНЕСКО визнала 136 мов на території Росії такими, що перебувають під загрозою зникнення.[9]

Рідна мова населення Росії за переписом 2010 р.[10]

російська 85,73%
татарська 3,23%
чеченська 1,03%
башкирська 0,83%
чуваська 0,74%
аварська 0,61%
вірменська 0,60%
даргінська 0,42%
кабардино-черкеська 0,41%
азербайджанська 0,37%
кумицька 0,36%
українська 0,36%
осетинська 0,36%
якутська 0,35%
казахська 0,34%
лезгінська 0,33%
мордовська 0,32%
інгушська 0,32%

Володіння мовами за переписом 2010 р.[11]

Вказали володіння мовами 138 312 535
у тому числі:
російською 137 494 893
англійською 7 574 303
татарською 4 280 718
німецькою 2 069 949
чеченською 1 354 705
башкирською 1 152 404
українською 1 129 838
чуваською 1 042 989
аварською 715 297
вірменською 660 935
французькою 616 394
кабардино-черкеською 515 672
даргинською 485 705
азербайджанською 473 044
осетинською 451 431
якутською 450 140
кумицькою 426 212
лезгінською 402 173
казахською 401 455

Освіта[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Докладніше: Релігія в Росії

Переважна більшість населення — православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.

Тривалість життя[ред.ред. код]

Для Росії характерний дуже високий розрив між тривалістю життя жінок і чоловіків — майже 13 років (у світі загалом — близько чотирьох років, у розвинених країнах — шість-сім років). За цим показником Росія посідає перше місце у світі. Чоловіки в середньому живуть близько 58 років — через дуже велику частку смертей від так званих зовнішніх причин: травм, отруєнь, убивств і самогубств (у середньому по країні близько 13% усіх смертей).

За кількістю споживання алкоголю на душу населення, за кількістю вбивств (у середньому 80 тисяч на рік за офіційною статистикою, що враховує тільки моментальне вбивство на місці злочину), а також безпритульних дітей Росія в останні роки впевнено посідає перше місце у світі[12].

Соціальні хвороби[ред.ред. код]

Кількість засуджених у Росії наближається до 900 тис., рівень рецидивної злочинності перевищив 46%, офіційно зареєстровано 731 тис. безпритульних дітей, армія яких щороку збільшується на 130 тис. Ці цифри, особливо стосовно безпритульних, дуже занижено. За даними ж Інституту соціально-економічних досліджень РАН, до початку 2011 у Росії вже налічувалося: 4 млн. бомжів, 3 млн. жебраків, близько 5 млн безпритульних дітей.

За даними Держкомстату РФ:

  • майже кожна п’ята російська дитина — вихованець дитбудинку чи безпритульний (як правило, при живих батьках);
  • після виходу з дитбудинку 30% випускників стають безхатченками, 20 — злочинцями і майже 10% — самогубцями[12].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Е.М. Андреев, Л.Е. Дарский, Т.Л. Харькова. Демографическая история России: 1927-1957, М., "Информатика", 1998, 187 с
  2. http://web.archive.org/web/20080412011659/http://www.gks.ru/dbscripts/Cbsd/DBInet.cgi#1
  3. Женщины и мужчины России. 2012 Статистический сборник М., Росстат, 2012
  4. (рос.) «Национальный состав (график)». Итоги переписи населения 2002 года. Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2011-07-03. 
  5. Всероссийская перепись населения 2002 года. Национальный состав населения по регионам России (рос.)
  6. Всероссийская перепись населения 2010 г. Национальный состав населения Российской Федерации (рос.)
  7. Газета «Лига Наций», 2000 рік.
  8. (рос.) Города с численностью населения 100 тысяч человек и более. Росстат. Федеральная служба Государственной статистики.
  9. (рос.) ЮНЕСКО: 136 мов в Росії знаходяться на межі зникнення. — Інтернет-журнал «Нова Політика», 20 лютого 2009 року, 14:12.
  10. Перепись 2010. Население наиболее многочисленных национальностей по родному языку
  11. Перепись 2010 г. Владение языками населением наиболее многочисленных национальностей
  12. а б dt.ua «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011

Посилання[ред.ред. код]