The Piper at the Gates of Dawn

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Piper at the Gates of Dawn
Обкладинка альбому «The Piper at the Gates of Dawn» (Pink Floyd, 1967)
Студійний альбом Pink Floyd
Дата випуску 5 серпня 1967
Записаний 21 лютого - 21 травня 1967 року в EMI Studios, Лондон
Жанр Психоделічний рок
Тривалість 41 хв 52 с
Лейбл Columbia Records(Велика Британія)
Tower/Capitol (США)
Продюсери Norman Smith
Країна США США
Хронологія Pink Floyd
The Piper at the Gates of Dawn
(1967)
A Saucerful of Secrets
(1968)

The Piper at the Gates of Dawn (укр. Сурмач біля воріт світанку) — дебютний альбом гурту Pink Floyd, випущений 1967 року та єдиний, записаний під керівництвом Сіда Барретта.

Його називають одним з найвпливовіших альбомів усіх часів. Він зробив величезний вплив на психоделічну музику тих та подальших часів. Платівка містить химерну лірику про космос, пугала, гномів, велосипеди і казки разом з психоделічними інструментальними пасажами.

Альбом був записаний на студії № 3 у (Abbey Road Studios) в Лондоні. В той самий час в сусідній студії № 2 The Beatles записували не менш легендарний Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band.

Диск був випущений 5 серпня 1967 в монофонічній версії, місяць потому в стереофонічній. Він досяг 6-ої позиції в британських чартах, американська версія досягла 131-го місця в чартах США. «See Emily Play» замінила «Astronomy Domine», «Flaming» та «Bike» на оригінальній американській вініловій платівці. Стереоверсія на CD випущена вперше в 1987 р.

The Piper At The Gates Of Dawn є здебільшого дітищем Сіда Баррета. Його назву він взяв з сьомої частини дитячого роману Кеннета Грема «The Wind In The Willows», в якій герої роману зустрічаються з великим богом Паном, що втілює могутні, хоча й дружні, сили природи. Баррета зачарувала та простота, з якою Грем доносить глибокі філософські концепції до своїх юних читачів. Сід часто розповідав друзям про свою зустріч з Паном (можливо, під впливом ЛСД), яка дала йому глибоке розуміння природи. У цьому контексті альбом постає не просто зразком химерної англійської псіходелії, а відображає інтерес до містицизму, до природи, занепокоєння пошуками місця людини у світі.

Композиції[ред.ред. код]

Astronomy Domine[ред.ред. код]

Подібно до «Interstellar Overdrive», відображає перші досліди Барретта з ЛСД, вжиті ним в кінці 1965 року. Тоді Сід був вражений величчю всесвіту, що відкрився йому. Він придбав невеликий астрономічний атлас, в якому наводились припущення відомих астрономів про умови життя на різних планетах Сонячної системи, що й послужило основою для пісні. Цю інформацію Сід розбавив згадкою про героя коміксів, «пілота майбутнього» Дена Дейра. На самому початку пісні на тлі морзянки чути, як Пітер Дженнер читає в мегафон назви астрологічних знаків і інформацію з атласу Сіда.

Lucifer Sam[ред.ред. код]

Спочатку називалася «Percy The Rat Catcher», і була ідея зробити на її основі півгодинний фільм. Луціфером Семом звали кота англійського поета Томаса Персі. Сід витягнув цю інформацію з свого записника і з'єднав її з модними у той час психологічними уявленнями про правопівкульних і лівопівкульних людей і натяки на свою подругу Джені Спайрз, яка постає в пісні як Дженіфер Джентл.

Matilda Mother[ред.ред. код]

Навіяна спогадами про казки, що розповідаються мамою перед сном. Велика частина образів взята з популярних дитячих віршів Хилейра Беллока «Cautionary Tales». Коли пісня спочатку виконувалася «живцем», Сід просто читав вірші з книги, проте, коли настав час запису альбому, Ендрю Кінг не зміг отримати дозвіл на використання віршів, тому Сід написав власну версію. Як і для Джона Леннона, дитинство було для нього притулком, коли тиск реальності ставав нестерпним.

Flaming[ред.ред. код]

Була написана після одного з психоделічних пікніків на березі ріки Кім в Кембріджі восени 1965 року. Враження про тріп Сід з'єднав з дитячими спогадами про гру в схованки з своєю сестрою Розмарі. У дитинстві Сід відчував сильну спорідненість з природою, і, приймаючи ЛСД, він воскрешав в собі ці почуття. Свічіння — це один з ефектів дії ЛСД, коли звичайні предмети починають як би світитися або іскритися. Цей ефект знайшов також віддзеркалення в багатьох живописних роботах Сіда того часу.

Pow R. Toc Н.[ред.ред. код]

Має в своїй основі басову партію Вотерса, є свідомою спробою продовжити «Interstellar Overdrive», оскільки групі хотілося, щоб їх перший альбом містив достатню кількість речей в стилі андеграунд, які так подобалися їхнім шанувальникам. Хоч і дещо відносно бліда, ця композиція датується початком 1967 року, коли група була на вершині своїх імпровізаційних можливостей. Дивна назва цієї композиції насправді нічого не означає і була вибрана Роджером, оскільки добре звучала коли її вигукували в мікрофон. «Тос Н» було сигнальним кодом для позначення «Talbot House», клубу сигнальників, що існував в союзних військах, що стояли у Фландрії, під час першої світової війни і відомого тим, що там всі були рівні незважаючи на звання. Пізніше це стало назвою добродійного суспільства.

Take Up Thy Stethoscope And Walk[ред.ред. код]

Перша композиція Роджера Вотерса, яка демонструє талант учасників групи в джемі. Однак записуючи її не вдалося відтворити її могутнє живе звучання. На концертних виступах в центральній імпровізаційній частині пісні всі четверо музикантів створювали божевільну бурю звуків, що заганяла аудиторію в шок. Немає нічого дивовижного в тому, що Норман Сміт вирішив не записувати зовсім центральну частину. Сам Вотерс згодом оцінював річ як «дуже погану».

Interstellar Overdrive[ред.ред. код]

Виявилася композицією, що визначила характер ранньої музики Pink Floyd. Під час виступів групи в клубах Marquee і UFO вона сприймалася як музичний вираз психоделічного досвіду. Своїм авангардним дезорієнтуючим звучанням «Interstellar Overdrive» проклала дорогу експериментам з відмовою від звичних музичних форм, які почалися в середині 60-х. Група почала виконувати композицію в квітні 1966 року, проте, її створення слід відтермінувати до кінця 1965-го, коли Сід Барретт активно знайомився з ЛСД. Під час свого другого тріпу він випробував страхітливий прорив в глибини космосу, що завершився його зависанням в просторі між Юпітером і Венерою, В структурі композиції знайшли віддзеркалення етапи цього тріпу: дезорієнтація і страх на початку дії, віддавання себе на волю пориву, період дослідження і, нарешті, м'яке занурення в споглядання. Мабуть, жодна з пісень раннього Pink Floyd не ілюструє краще, ніж ця, дуалізм, що склався в групі. З одного боку не визнає ніяких правил і обмежень художник Барретт, з іншого — архітектор Вотерс який сповідує структуралізм, що вдягається в форму вільної творчості Сіда. «Якби Сіду дали можливість, — розповідає Пітер Дженнер, — він міг би грати одну і ту ж мелодію всю ніч. Роджер додав композиції форму і динамічні рамки, всередині яких Барретт міг вільно імпровізувати».

The Gnome[ред.ред. код]

Написана під впливом трилогії Толкієна «Володар кілець». Опублікована в 1954 році, ця книга стала особливо популярною в психоделічній атмосфері кінця 1960-х. В пісні вільно описується подорож хоббіта Фродо, який «пережив велику пригоду».

Chapter 24[ред.ред. код]

Заснована на образах китайської «Книги Перемін», а саме її 24-го розділу, який описує гексаграму «Повернення». Сід дізнався про цю книгу завдяки своїй любові до китайської гри «ґо», в яку він часто грав зі своєю подругою Ліндси Корнер. Мабуть, Сід Барретт шукав в «Книзі Перемін» будь-якого пояснення душевному зрушенню в собі, причиною якого виявилися не тільки досліди з ЛСД, але і слава, що несподівано прийшла.

The Scarecrow[ред.ред. код]

Зразок нового стилю написання пісень, якого Сід опанував до 1965 року, надихнув його творчістю Едварда Ліра, народними англійськими баладами та історіями американських блюзменів. Ідея пісні, можливо, була запозичена з дитячої книжки Джун Вільсон «The Scarecrow», в якій розповідається схожа історія, хоч на думку Пітера Дженнера, можливо Барретт співає про саме самого.

Bike[ред.ред. код]

Спроба Сіда написати любовну пісню. Вона присвячена його тодішній подрузі Джені Спайрз. Як і попередня, вона несе на собі відбиток стилю Едварда Ліра, коли поетичним стає будь-який предмет, який попався на очі. Це один з останніх записів Сіда, коли він ще міг контролювати себе. На думку продюсера альбому Нормана Сміта, вона відображає, «наскільки прості речі були в його світі». Пісня починається досить звичайно, проте кожен наступний куплет постає все більш і дивнішим. Також в кінці кожного куплета змінюється темп. Сміт після візиту в фонотеку звукових ефектів на Еббі-роуд витратив три дні на виготовлення петель з плівки, щоб відтворити звучання заводних іграшок в кінці пісні.

Критика[ред.ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
About.com 4.5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar half.svg[1]
Allmusic 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[2]
NME 9/10 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar empty.svg[3]
Paste 9.5/10 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar half.svg[4]
Pitchfork Media 9.4/10[5]
Q 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[6]
The Rolling Stone Album Guide 5/5 starsStar full.svgStar full.svgStar full.svgStar full.svg[7]

Після релізу альбом був сприйнятий критиками вкрай позитивно, а через роки неодноразово називався критиками одним з яскравих прикладів альбомів психоделічного року 60-х років. У 1967 році музичні видання Record Mirror і NME дали альбому оцінку в чотири зірки з п'яти можливих. Record Mirror прокоментував це так: «психоделічні образи гурту виходять в повсякденний світ через LP, яке стало прекрасним показником таланту гурту і професійності запису. Багато незвичайної музики». Високо оцінювали альбом і його композиції Пол Маккартні[8] і колишній продюсер Pink Floyd Джо Бойд.

Список композицій[ред.ред. код]

Всі пісні написані Сідом Барреттом, якщо не зазначено інше.

Британський реліз
Перша сторона
# Назва Вокал Тривалість
1. «Astronomy Domine»   Барретт і Річард Райт 4:12
2. «Lucifer Sam»   Барретт 3:07
3. «Matilda Mother»   Райт і Барретт 3:08
4. «Flaming»   Барретт 2:46
5. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Роджер Вотерс, Райт, Нік Мейсон) Безсловесний вокал Барретта і Вотерса 4:26
6. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс) Вотерс 3:05
Друга сторона
# Назва Вокал Тривалість
1. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) Інструментальна 9:41
2. «The Gnome»   Барретт 2:13
3. «Chapter 24»   Барретт 3:42
4. «The Scarecrow»   Барретт 2:11
5. «Bike»   Барретт 3:21
Американський реліз
Перша сторона
# Назва Вокал Тривалість
1. «See Emily Play»   Барретт 2:53
2. «Pow R. Toc H.» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) Барретт і Вотерс 4:26
3. «Take Up Thy Stethoscope and Walk» (Вотерс) Вотерс 3:05
4. «Lucifer Sam»   Барретт 3:07
5. «Matilda Mother»   Райт і Барретт 3:08
Друга сторона
# Назва Вокал Тривалість
1. «The Scarecrow»   Барретт 2:11
2. «The Gnome»   Барретт 2:13
3. «Chapter 24»   Барретт 3:42
4. «Interstellar Overdrive» (Барретт, Вотерс, Райт і Мейсон) Інструментальна 9:41
40th anniversary edition

Учасники запису[ред.ред. код]

Pink Floyd[9]
Технічні

Позиції в чартах[ред.ред. код]

Рік Чарт Позиція
1967 UK Albums Chart 6[11][12]
1967 Billboard Pop Albums 131[13]
1997 UK Albums Chart 44[14]
2007 UK Albums Chart 22[14]
2007 Norwegian Record Charts 10[15]
2007 Swedish Record Charts 43[15]
2007 Swiss Charts 87[15]
2007 German Charts 48[16]
2007 Belgian Record Charts (Flanders) 28[15]
2007 Belgian Record Charts (Wallonia) 39[15]
2007 Dutch Charts 46[15]
2007 Italian Charts 16[15]
2007 Spanish Record Charts 70[15]

Примітки[ред.ред. код]

  1. White, Dave. «Pink Floyd – Review of 40th Anniversary Edition of Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd». About.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  2. Huey, Steve. «The Piper at the Gates of Dawn – Pink Floyd: Songs, Reviews, Credits, Awards: AllMusic». AllMusic. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  3. «NME Album Reviews – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn – nme.com». nme.com. 2007-09-04. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  4. Deusner, Stephen (2011-09-28). «Pink Floyd: Piper at the Gates of Dawn ("Why Pink Floyd?" Reissue) :: Music :: Reviews :: Paste». pastemagazine.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  5. Klein, Joshua (2007-09-18). «Pink Floyd: The Piper at the Gates of Dawn (40th Anniversary Edition) | Album Reviews | Pitchfork». Pitchfork Media. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  6. Review: The Piper at the Gates of Dawn // Q, (Січень 1995).
  7. «Pink Floyd: Album Guide». rollingstone.com. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10.  Текст « Rolling Stone Music » проігноровано (довідка)
  8. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок toby36 не вказаний текст
  9. (1967) Album notes for The Piper at the Gates of Dawn by Pink Floyd. EMI (SCX6157).
  10. Chapman, Rob (2010). Syd Barrett: A Very Irregular Head (вид. Paperback). London: Faber. с. 170. ISBN 978-0-571-23855-2. 
  11. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок officialcharts не вказаний текст
  12. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Povey_2007_342 не вказаний текст
  13. Povey, Glenn (2007). Echoes: The Complete History of Pink Floyd (вид. New). Mind Head Publishing. с. 343. ISBN 978-0-9554624-0-5. 
  14. а б «ChartArchive – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn». chartarchive.org. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  15. а б в г д е ж и «ultratop.be – Pink Floyd – The Piper at the Gates of Dawn». ultratop.be. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 
  16. «Pink Floyd Longplay-Chartverfolgung». musicline.de. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-10-10. 

Посилання[ред.ред. код]