The Dark Side of the Moon

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Dark Side of the Moon
Обкладинка альбому «Dark Side of the Moon» (Pink Floyd, 1973)
студійний альбом Pink Floyd
Дата випуску 17 березня 1973 Велика Британія
Записаний червень 1972 — січень 1973 Abbey Road Studios Лондон Велика Британія
Жанр прогресивний рок
Тривалість 42 хв 59 с
Лейбл Harvest, EMI (Велика Британія), Capitol (США)
Продюсери Pink Floyd
Країна Велика Британія
Професійні огляди
Хронологія Pink Floyd
Meddle
(1971)
Dark Side of the Moon
(1973)
Wish You Were Here
(1975)

The Dark Side of The Moon (укр. Темний бік Місяця) — восьмий альбом Pink Floyd. Його записували в період з червня 1972 року до січня 1973 року, і випустили в березні 1973 року.

The Dark Side of The Moon потрапив в двадцятку хіт-параду США, і став № 1, а в Великій Британії тільки № 2, та залишався в «Топ 200» США протягом 741 тижня, а з 1973 по 1988 роки 591 тиждень послідовно, та кілька разів потрапляв на перше місце.

Альбом побив безліч рекордів та став одним із найбільш продаваних дисків всіх часів. Займає 43 місце у Списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.

Шоу The Dark Side of The Moon Pink Floyd 1973 року

Короткий огляд[ред.ред. код]

Робота над The Dark Side Of The Moon фактично проводилась вже під час виходу альбому A Saucerful of Secrets, і він є найбільш завершеним в концептуальному плані твором гурту. Було досягнуто чудову рівновагу між поетичним талантом Вотерса та композиторськими здібностями Гілмора. Після виходу цього альбому ні творчість Pink Floyd, ні прогресивний рок в цілому вже не могли залишатися такими, якими вони були.

Основа концепції альбому є в тому, що сучасне життя це шлях до божевілля, і кожен повинен вести сувору боротьбу за збереження розуму. Це настільки відповідало думкам та страхам мільйонів людей, що альбом продовжують активно купувати і через багато років після його появи. Перший тираж альбому вийшов під назвою The Dark Side Of The Moon, однак в майбутньому артикль був відсутній.

Альбом Dark Side of the Moon став зоряним часом для Pink Floyd. Це була концептуальна робота, тобто не просто збірка пісень на одному диску, а робота, просякнута єдиною, ідеєю тиску сучасного світу на психіку людини. Ідея була потужним каталізатором творчості гурту і музиканти Pink Floyd склали список тем які розкриваються в альбомі: композиція On The Run (На бігу) розповідає про параною; Time (Час) описує наближення старості та безглузду трату життя; The Great Gig In The Sky (Шоу на небесах), спочатку називалася Mortality Sequence (Смертельна послідовність) розповідає про смерть та релігії; Money розповідає про гроші, які приходять разом зі славою та оволодівають людиною; Us And Them (Ми та вони) про конфлікти всередині суспільства; Brain Damage про божевілля.

Завдяки використанню нового звукозаписного обладнання з 16-ма доріжками на студії Abbey Road, майже дев'ять місяців, витрачено на запис, і стараннями звукоінженера Алана Парсонса, альбом вийшов безпрецедентним та увійшов до скарбниці звукозапису всіх часів.

В березні 1973 року під час виконання Careful With That Axe Eugene, піротехнікою була пошкоджена акустична система, і глядачів засипало уламками. Друга частина концерту пройшла без інцидентів.

Реквізит WW11 Spitfire, який використовувався на всіх концертах Dark Side of the Moon, був спроектований та побудований Дереком Маддінгсом, аналогічний реквізит, також використовувався в фільмах про Джеймса Бонда.

В Німеччині є завод компакт-дисків який випускає тільки диски Dark Side of the Moon.

Учасники запису[ред.ред. код]

Музиканти Pink Floyd в 2000—х роках
Допомогали
  • Дік Перрі — Саксофон в Us And Them та Money
  • Клер Торрі — Вокал в The Great Gig In The Sky
  • Доріс Трой, Леслі Дункан, Ліза Страйк, Баррі Ст. Джон — Бек-вокал
  • Алан Парсонс — Інженер
  • Пітер Джеймс — Асистент інженера
  • Кріс Томас — Консультант зі зведення
  • Hipgnosis — Дизайн, Фотографія
  • Сторм Торґерсон — дизайн ювілейних видань
  • Джордж Харді — ілюстрації, обкладинка
  • Джилл Фурмановскі — Фотографії

Список пісень[ред.ред. код]

Композиції[ред.ред. код]

Speak To Me[ред.ред. код]

Інструментал

Це неначе увертюра, в якій є фрагменти основних музичних тем та звукових ефектів альбому. Чутні на задньому плані голоси, є відповідями на запитання про смерть, насильство, та безумство. Учасники гурту опитували самих різних людей, які знаходилися в студії, разом з Полом та Ліндою Маккартні. Назвою композиції вибрали слова, з якими звукоінженер Алан Парсонс звертався до опитуваних, щоб налаштувати рівень запису.

Breathe[ред.ред. код]

Віддзеркалює розчарування Вотерса нескінченою гонитвою за успіхом. Йому все важче було поєднувати соціалістичні переконання та життя успішної рок-зірки. Багато ідей, втілених в пісні, прийшли до нього під час спільної з Роном Гізіном роботи над саундтреком до фільму Тоні Гарнета The Body, перші слова якого стали першим рядком пісні.

On the Run[ред.ред. код]

Інструментал

Спочатку називалася The Travel Sequence Вотерс задумав її як віддзеркалення параноїчного страху смерті, який був властивий всім членам гурту перед літаками, якими їм доводилось літати. До кінця 1972 року в руках гурту з'явилось останнє досягнення музичної технології, Synthi-A, споряджений секвенсором, який дозволяв програмувати послідовність звуків, це дозволяло створювати живі музичні картини. На початку композиції можна почути, як пасажир, важкого дихаючи, поспішає встигнути на літак, потім чутно звук літака який злітає (спотворені звуки гітари Гілмора) і, нарешті, гуркіт падіння.

Голос, який промовляє «сьогодні живий, помру завтра, такий от я», та регіт обкуреного належать техніку гурту Роджеру-Шляпі і є його відповіддю на запитання: «Чи боїтеся ви смерті?» Звук кроків і важкого дихання належать помічнику інженера Пітеру Джеймсу, який бігав студією у важких черевиках, доки знеможений не впав на підлогу.

Time[ред.ред. код]

В основі Time лежить занепокоєння Вотерса тим, як ми витрачаємо більшу частину нашого життя на звичні справи, навіть не намагаючись зрозуміти, навіщо все це нам потрібно, і ми опиняємося на межі божевілля, коли несподівано розуміємо, що життя ми прожили марно. Ці ідеї знаходять своє музичне віддзеркалення в приглушеному, звучанні бас-гітари яка вібрує, та нагадує цокання годинника, і барабанами Мейсона які дещо випереджають ритм, неначе намагаються когось догнати. Какофонія годинників на початку композиції була записана звукоінженером гурту Аланом Парсонсом в квадрофонії і згодом стала одним з приголомшливих ефектів концертних виступів гурту.

The Great Gig in the Sky[ред.ред. код]

Інструментал

Спочатку була фортепіанною п'єсою, написаною для шоу Eclipse, в якій читали Еклезіаста, щоб продемонструвати, як релігія може породжувати божевілля. Згодом від цього відмовились зі страху перед покаранням. Композицію була переорієнтовано на тему Райта, страху перед смертю в авіакатастрофі.

Прослухавши композицію після накладення потужного басу, ударних, гітари та органу Хеммонда, Вотерс вирішив, що у всьому цьому не вистачає стогону, щоб висловити біль і екстаз життя та смерті. Ідея запросити сесійному співачку Клейр Торрі належала Алану Парсонсу, який вже працював з нею раніше. «Ми були вражені, — згадував Гілмор. — Це було зовсім не схоже на Pink Floyd, нагадувало швидше джаз, але від цього захоплювало подих».

Money[ред.ред. код]

Ще один приклад неприйняття соціалістом Вотерсом реалій світу бізнесу. Для нього було постійним джерелом роздратування те, що люди, особливо американці, вважали, що він користується всіма благами, що надаються великими грошима.

Us And Them[ред.ред. код]

Спочатку називалася The Violent Sequence і повинна була супроводжувати в фільмі Zabriskie Point сцену розгону поліцією студентів в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Проте пісня була відкинута Мікеланджело Антоніоні як «занадто сумна». Темою пісні є споконвічний конфлікт між багатством та бідністю, який особливо загострився в Лондоні на початку 70-х, «Чорний та блакитний» — мається на увазі протистояння чорношкірих та поліції.

Any Colour You Like[ред.ред. код]

Інструментал

Є свідомою поступкою музикантів своєму минулому. Прекрасно розуміючи, що новий альбом є найбільш структурованим, пісенно-орієнтованим з усього що до цього ними було створено, музиканти вирішили хоча б одну композицію витримати в дусі старого доброго джему. Назвою композиції гурт зобов'язаний своєму дорожньому менеджеру Крісу Адамсу. Фраза: «Ти можеш отримати це будь-якого кольору, якого хочеш», була його звичайною відповіддю, коли його просили зробити що-небудь небажане. В основу цього виразу лягла знаменита в 20-ті роки реклама «Форда», який можна було придбати «будь-якого кольору, якщо цей колір — чорний».

Brain Damage[ред.ред. код]

Спочатку називалася The Dark Side Of The Moon і мала бути завершенням сюїти Eclipse. Написана в період запису Meddle, вона є виразним натяком на Сіда Барретта. Події, пов'язані з колишнім лідером гурту, знову вийшли на сцену в цей період в зв'язку з рішенням фірми EMI випустити альбом з раннього матеріалу гурту який ще не видавався. Музикантам довелося, на деякий час перервати запис альбому, та прослухати весь цей матеріал. Хоча поштовхом до створення пісні і послужила доля Сіда, Вотерсу хотілось надати їй більше загального змісту. «Можна було б легко сказати, що в основу цієї пісні лягло те, що трапилося з Сідом, — пояснював він, — однак, мені здається, що вона скоріше про життя справжньої людини, приховане за зовнішнім буттям, яке бачать інші. Іншими словами, це ми самі з'їхали з глузду, це те, що ми намагаємось втримати всередині. Більшість з нас відмовляється від спроби ввійти в контакт з дитиною всередині нас, тому що дорослий отримує верх і бере кермо влади в свої руки, а ми слухаємось його вказівок».

Eclipse[ред.ред. код]

Спочатку було назвою сюїти, яка об'єднує пісні альбому навколо образу місяця, який затьмарює світло сонця. Через весь альбом проходять образи добра і зла, успіху та невдачі, психічного здоров'я та безглуздя, яке є віддзеркаленням протилежності сонця та місяця. «Тут немає ніякої загадки, — пояснював Вотерс. — Іншими словами, нам доступне все добре в житті, однак вплив темних сил нашої природи заважає нам насолодитися цим».[1] Композиція демонструє один з улюблених способів Вотерса творити вірші — коли сумніваєшся, зроби список. Ця «спискоманія» зустрічається в більшості його наступних альбомів з Pink Floyd, та в сольних роботах. Слова не були записані, до поки, нарешті, після кількох концертів музиканти не зрозуміли, що сюїта повинна десь закінчуватися. Альбом завершується ще одним биттям серця, на фоні якого ліфтер з студії на Еббі-роуд Джеррі Дріскол бадьоро промовляє: «Насправді місяць немає темного боку. По суті, він весь темний»..

На сторінках журналу «The Amazing Pudding» — незалежного видання Pink Floyd та Роджера Вотерса, на початку 90-х рр. майже два роки йшли дебати щодо існування уривку мелодії, яка нібито чується дуже тихо на останніх ударах серця. Дехто стверджував, що це плід багатої уяви читачів, але щось схоже на струнний оркестр, який грає Ticket To Ride, справді можна почути на відновленому компакт-диску в кінці промови Дріскола, якщо встановити дуже високий рівень гучності. В інших варіантах альбому, та в попередніх випусках CD, цього немає, але в районі 1 хв.41сек. можна почути голос який щось шепоче. Пояснення феномена варіюються від жарту Pink Floyd щодо «інтерференції під час реставрації запису» та використання б / у плівки, до зауважень щодо гри в сусідній студії під час запису. Всі вони здаються не дуже правдоподібними.[2]

Обкладинка[ред.ред. код]

Обкладинка оригінального альбому — одна з найкращих і найвідоміших в історії року. Її дизайн — тріумф простоти — був створений Hipgnosis, а малюнок виконаний Джорджем Харді. Hipgnosis запропонували гурту кілька варіантів на вибір. За словами Торгесона, «нарада тривала близько трьох секунд саме стільки часу пішло в них, щоб кинути погляд на малюнки, подивитися один на одного і сказати: „Ось цей“, потім музиканти покинули кімнату».

Обкладинка містить дві навмисні похибки: по-перше, в спектрі немає фіолетового кольору, щоб спростити дизайн, а по-друге, на зворотному боці обкладинки призма, яка створює конвергенцію спектру, чого не буває в природі, зате дозволяє, з'єднавши, кінці розгорнутих обкладинок разом, досягти повторюваності до безкінечності, це ефектно виглядає в дисплейній розкладці.

Вінілові диски продавалися з двома безкоштовними наклейками та двома плакатами, один з яких це набір концертних фото, а другий — вид на піраміди в нічній Гізі. З якоїсь причини обидва плакати відрізняються в американській версії, а в японській, альбом вкладається в шикарний буклет. Pink Floyd хотіли оформити альбом в подарунковій картонній обкладинці, але EMI наклала вето на цю ідею, з міркувань вартості. Через двадцять років, щоправда, фірма поступилася, і випустила обмежений тираж компакт-дисків в картонній обкладинці (ЕМ1 7 81479 2) з використанням поліпшеного цифрового запису. Оформлення було дещо змінено, набір містив новий буклет та п'ять арт-карток. Ще через рік цифровий запис став основою серії нових випусків EMI, був вихід першого міні-диску Pink Floyd (EMI 8 29752 8). Незважаючи на покращений звук і художній глянець, альбоми, які випускались в 1994 р., поступаються за загальним рівнем оформлення оригінальним, також і в форматі CD. По-перше, знайома всім призма, намальована рукою художника, змінилася на холоднішу фотографію цієї призми, по-друге, змінено оригінальні плакати з концертними фото та фотографіями пірамід (на перших випусках компакт-дисків оригінальні плакати було адаптовано для буклетів).

Сингли[ред.ред. код]

Рік Чарт Сингли Позиція
1973 Billboard Pop Singles (США) Money 13
1974 Billboard Pop Singles (США) Time 101
1974 Billboard Pop Singles (США) Us and Them 101

В деяких країнах, разом з Великою Британією, Pink Floyd не випускав синглів з Point Me at the Sky 1968 року до Another Brick in the Wall (Part Two) 1979 року . Так і сингли з альбому The Dark Side of the Moon випустили в США та багатьох інших країнах:

  • «Money» / «Any Colour You Like» — Harvest / Capitol 3609; випуск в червні 1973 року.
  • «Time» / «Us and Them» — Harvest / Capitol 45373; випуск 4 лютого 1974

В американських рекламних копіях, редактори викреслили половину слова «bullshit» (укр. «дурня», «лайно собаче») з композиції Money. Рекламна версія без цензури також існувала та була негайно вилучена. Цензуровані копії відправили радіо станціям з «жахливою» приміткою, в якій радять диск-жокеям використовувати виключно ці копії.

Виноски[ред.ред. код]

  1. З книги В. Слобжин, С. Климовицкий, С. Ситников Pink Floyd: Архитекторы звука (рос.)
  2. З книги Энди Маббетт «Полный путеводитель по музыке Pink Floyd».рос.

Посилання[ред.ред. код]