Ірдинь (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Ірдинь
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Білозірська сільська громада
Рада Білозірська сільська рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1930 рік
Статус із 2024 року
Площа селища — 185,1 га, підпорядкованих селищній раді земель — 7554,7 га км²
Населення 814 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 19630
Телефонний код +380 472
Географічні координати 49°22′09″ пн. ш. 31°40′35″ сх. д. / 49.36917° пн. ш. 31.67639° сх. д. / 49.36917; 31.67639Координати: 49°22′09″ пн. ш. 31°40′35″ сх. д. / 49.36917° пн. ш. 31.67639° сх. д. / 49.36917; 31.67639
Висота над рівнем моря 93 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Білозір'я
До станції: 22 км
Селищна влада
Адреса 19630, Черкаська обл., Черкаський р-н, сел. Ірдинь, вул. Т. Шевченка, 2
Голова селищної ради Максимов Олександр Леонтійович
Карта
Ірдинь. Карта розташування: Україна
Ірдинь
Ірдинь
Ірдинь. Карта розташування: Черкаська область
Ірдинь
Ірдинь
Мапа

Ірдинь у Вікісховищі

Ірди́нь — селище в Україні, в Білозірській сільській територіальній громаді Черкаського району Черкаської області.

Ірдинське болото[ред. | ред. код]

Ірдинь — болотний масив у Черкаській області, у долині Дніпра. Площа його 5,5 тис. гектарів. Розташований в улоговині, що частково заливається повеневими водами. Водоприймачем є р. Ірдинь (басейн Дніпра). У рослинному покриві переважають евтрофні осокові та осоково-гіпнові ценози, у притерасній частині — обводнені вільшаники з болотним різнотрав'ям та осоками. Частина масиву (біля с. Мошни) осушена, рослинний покрив трансформований. Пересічна глибина торфового покладу 3,6 м, максимальна — 6,5 м. Вид покладу — евтрофний, багатошарово-лісодраговинний, лісовий (вільховий) та багатошарово-драговинний. Ірдинь має велике гідрологічне значення. Частина масиву використовується для добування торфу. До місць розробки підведена вузькоколійна залізниця. Ірдинське болото розташоване між долинами річок Тясмин і Вільшанка, і тягнеться від села Капшука до міста Сміли. З болота беруть початок річки Ірдинь і Ірдинка.

Ірдинське болото утворилося на місці стародавнього рукава Дніпра, що існувало як мінімум до VIII ст. н. е. Рукав відділявся від основного русла в районі села Сокирна, здійснював вигин (меандр) на місці Ірдинського болота, продовжувався по руслу сучасного Тясмину і зливався з основним руслом поблизу Чигирина (сучасне гирло Тясмину). Таким чином між рукавом і основним руслом існував острів, який ряд істориків ототожнює з островом Русь (Рось), описуваним арабськими істориками VII століття н. е. У творах, так званих «Анонімних географічних записок» IX століття, Ібн Русте, Гардізі, Марвазі, Худуд аль-алам та інші, повідомляють, що руси відрізняються від слов'ян і мешкають на острові, а їх правитель називається хаканом.

З часом рукав Дніпра заболотився і припинив його існування, на його місці й утворилося Ірдинське болото[2].

Через Ірдинь, ймовірно, під час Коліївщини проходив повстанський отаман Микита Швачка[3].

Населення[ред. | ред. код]

У січні 1989 року чисельність населення становила 1357 осіб[4].

На 1 січня 2013 року чисельність населення становила 865 осіб[5].

Мовний склад[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 001 95,52 %
Російська 43 4,10 %
Інше 4 0,38 %
Разом 1 048 100,00 %

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. За дослідженнями В. Ткаченка
  3. Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
  4. Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 21 квітня 2017.
  5. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.107 (PDF) (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 12 липня 2018.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних