Тальне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тальне
Talne coa.png Talnoe city fl.png
Герб Тального Прапор Тального
Тальне
Розташування міста Тальне
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Тальнівський район
Рада Тальнівська міська рада
Код КОАТУУ 7124010100
Перша згадка 1646
Статус міста з 1938 року
Населення 14 420 (2011)[1]
Площа 161 км²
Поштові індекси 20400-20408
Телефонний код +380-4731
Координати 48°53′19″ пн. ш. 30°42′15″ сх. д. / 48.88861° пн. ш. 30.70417° сх. д. / 48.88861; 30.70417Координати: 48°53′19″ пн. ш. 30°42′15″ сх. д. / 48.88861° пн. ш. 30.70417° сх. д. / 48.88861; 30.70417
Висота над рівнем моря 130 м
Водойма річки Гірський Тікич, Тальнянка
Відстань
Найближча залізнична станція Тальне
До обл./респ. центру
 - фізична 116 км
 - залізницею 149 км
 - автошляхами 142 км
Міська влада
Адреса м. Тальне, вул. Соборна, 30б
Веб-сторінка http://misto.talnern.org.ua
Міський голова Біленко Олександр Федорович

Тальне́ — місто в Україні, районний центр Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині над обох берегах річки Гірського Тікичу та його притоки Тальянки, за 142 км на південний захід від обласного центру — міста Черкаси. Населення — 14 420 осіб (2011).

Походження назви[ред.ред. код]

Найпоширенішою версією є, що назва Тального походить від назви річки Талне (сучасна Тальянка), яку вона раніше мала — зокрема, згадується під 1593 роком. Слово «талне» має тюркське походження і означає «вербовий», зокрема, слово «тал» в українській мові означає ще й кущ верболозу, що так рясно ріс по берегах річок. Саме таке значення дає у своєму словнику В.Даль.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Тального

В часи Золотої Орди на місці сучасного Тального існувало певне поселення. Наприкінці 16 століття район пізнішого Тального був уходницьким земянським володінням Якима Черкаса. Напочатку 17 століття ці землі було силоміцно захоплено галицьким каштеляном Юрієм Струсом.

Перша згадка про власне Тальне датована лише 1646 роком. В документах 1664 року воно згадується у посесії пана Вільги.

За Андусівським миром 1667 року Тальне залишилося під владою Польщі.

Після приєднання Правобережної України до Росії 1793 року, Тальне з 1797 — містечко Уманського повіту Київської губернії.

У 1845 році Тальне відвідав український поет Т.Г.Шевченко.

У 1893 році почалось будівництво мисливського палацу графа Шувалова у стилі французького Ренесансу, яке завершено у 1903 році.

У квітні 1923 року створено Тальнівський район. Тальне — районний центр. У травні 1932 року Тальне зараховане самою комуністичною владою до першої категорії голодуючих районів України. За офіційними даними у ньому було майже півтори тисячі пухлих з голоду. Більшість з них померли.

Населення[ред.ред. код]

Станом на 2011 рік кількість населення Тального становить 14420 чоловік (15501 у 2007, 15 400 мешканців у 1975 році, 14 400 у 1972 році).

Економіка[ред.ред. код]

Залізничний та автомобільний мости через Гірський Тікич на об'їзній дорозі

Харчова промисловість (серед іншого цукроварня), заводи: щебеневий і будівельних матеріалів. Будівельно-економічний коледж.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Тальне проходить автошлях Черкаси-Умань-ГайсинБрацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.

В місті розташована залізнична станція.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У жовтні 2013 року в місті на центральній площі встановлено єдиний в Україні пам'ятник чотирьом гетьманам — Івану Мазепі, Петру Дорошенку, Байді Вишневецькому і Богдану Хмельницькому[2].

Персоналії[ред.ред. код]

В місті народилися:

Безпосередньо з містом пов'язана постать хасидського цадика Давида Тверського, який понад 200 років тому проживав у цьому місті і був похований на старому єврейському цвинтарі. Нині до його могили приїжджають брацлавські хасиди.[4]

Див. також: Категорія:Персоналії:Тальне

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. «World Gazetteer». Архів оригіналу за 2007-09-30. 
  2. На Черкащині відкрили пам'ятник чотирьом гетьманам
  3. www.warheroes.ru(рос.)
  4. Газета «Прес-Центр» № 26 (153) 25 червня 2008 р.

Посилання[ред.ред. код]