Іновроцлавське воєводство
| Іновроцлавське воєводство | |||
|---|---|---|---|
|
пол. Województwo inowrocławskie | |||
| |||
| Адм. центр | Іновроцлав | ||
| Країна |  Корона Королівства Польського
| ||
| Регіон | Великопольська провінція | ||
| Населення | |||
| - повне | 51 507 осіб (1790) | ||
| Площа | |||
| - повна | 2900 км² | ||
| Дата заснування | 14 століття | ||
| Дата ліквідації | 1772 | ||
| |||
| |||
| |||
Іновро́цлавське воєво́дство (лат. Palatinatus Iuniuladislaviensis, пол. Województwo inowrocławskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Корони Польської в Речі Посполитій. Існувало з 14 століття до 1772 року. Створене на основі земель Іновроцлавського князівства. Входило до складу Великопольської провінції. Належало до регіону Великопольща, історичної області Куявія. Розташовувалося в західній частині Речі Посполитої, на півночі Великопольщі. Головне місто — Іновроцлав. Очолювалося іновроцлавськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у містечку Радзеїв. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 5 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила 5877,13 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало 51 507 осіб. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої. Територія воєводства увійшла до складу округи Нетце королівства Пруссія, а з 1807 року — до провінції Західна Пруссія. До 1420 року називалося Гнівко́вським воєводством (пол. Województwo gniewkowskie), центром якого було місто Гнівково.
- Бидгозький повіт → Бидгощ
- Добжинський повіт → Добжинь (Добжинська земля)
- Іновроцлавський повіт → Іновроцлав
- Рипінський повіт → Рипін (Добжинська земля)
- Ліпнівський повіт → Ліпно (Добжинська земля)
- ↑ Pawiński, Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1883. — T. 1: Wielkopolska. — s. 50.
- Gloger, Zygmunt. Województwo Inowłocławskie z ziemią Dobrzyńską [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
