АПБ (пістолет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автоматичний пістолет безшумний (АПБ)
Пістолет АПБ.jpg
АПБ з приєднаним глушником. Внизу приклад і набої.
Тип: автоматичний пістолет з ПБС
Походження: СРСР СРСР
Історія служби
Термін використання 1970-ті — досі
Використання у підрозділи спеціального призначення
Історія виробництва:
Розроблено 1972 рік
Виробник Тульський збройовий завод (СРСР/Росія)
Характеристики
Маса 1650 г (спорядженого з ПБС)
Довжина 455 мм (в зборі без приклада),
246 мм (без ПБС)
Довжина ствола, мм: 140 мм
Висота 150 мм
Тип боєприпасу 9×18 мм ПМ
Калібр 9 мм
Бойова скорострільність 40-90 пострілів за хвилину, темп автоматичної стрільби — 700-750 за хв.
Прицільна дальність 25-50 м
Максимальна дальність 200 м
Тип боєпостачання магазин на 20 патронів

Commons-logo.svg АПБ (пістолет) у Вікісховищі

Автоматичний пістолет безшумний (ПБ) — радянський автоматичний пістолет малошумної стрільби. Індивідуальна стрілецька зброя підрозділів воєнної розвідки і спецпідрозділів інших силових структур.

Історія створення пістолета[ред. | ред. код]

Автоматичний пістолет безшумний був розроблений на початку 1970-х на замовлення ГРУ ГШ. На етапі розробки пістолет мав індекс АО-44, після постановки на озброєння — індекс ГРАУ 6П13 і абревіатуру АПБ (скорочення від «автоматичний пістолет безшумний»)[1].

Конструктор — старший науковий співробітник науково-дослідного інституту стрілецької і гарматної зброї ЦНДІ ТОЧМАШ у Клімовську під Москвою кандидат технічних наук О. С. Неугодов[1]. Технічне завдання передбачало доопрацювання для малошумної стрільби автоматичного пістолета Стечкіна. Модернізація полягала у зниженні початкової швидкість кулі штатного патрона до дозвукової. Це було досягнуто за рахунок переробки ствола і розробки для нього приладу безшумної стрільби (ПБС). Додатково замість приставної кобури-приклада був розроблений легкий дротяний плечовий упор.

У 1972 році пістолет прийнятий на озброєння бригад (розвідувальних пунктів) спеціального призначення, рот спеціального призначення армійських розвідувальних батальйонів, а також спецпідрозділів КДБ «Альфа» і «Вимпел»[1].

Конструкція зброї[ред. | ред. код]

Пістолети АПБ, які фактично є модифікацією автоматичного пістолета Стечкина, вироблялися шляхом модернізації пістолетів АПС випущених у 1950-х роках.[2]

В АПБ залишені усі механізми АПС, включно з перемикачем режимів ведення вогню і сповільнювачем темпу стрільби. Для пристосування глушника на ствол надіта спеціальна трубка, що виступає перед затвором. На передній частині трубки виконані кріплення для швидкої установки ПБС. Трубка є знімною, що необхідно для її чищення.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Пістолет АПБ. Сюжет на «Яндекс-видео» (рос.)

Крім того, з метою зниження початкової швидкості кулі нижче надзвуковий в стінках ствола виконані дві групи отворів, розташованих на дні нарізів. Перша група з чотирьох отворів розташована в 15 мм від патронника, ще вісім отворів — у 15 мм від дульного зрізу. При пострілі, порохові гази проходять крізь ці отвори в трубку довкола ствола, а з неї — в розширювальну камеру глушника. Знімний глушник виконаний за розширювальною схемою: являє собою єдиний циліндр з чотирма сталевими перегородками, які мають отвори для кулі.

Для АПБ незручна і важка кобура-приклад пістолета Стечкіна замінена на легкий знімний приклад, зроблений зі сталевого дроту. Пістолет переноситься у шкіряній кобурі, приклад і приєднаний до нього для транспортування глушник — у спеціальному підсумку.

Досвід застосування[ред. | ред. код]

Пістолет широко і з успіхом використовувався радянськими військами під час війни в Афганістані. Завдяки великій вазі у поєднанні з відносно слабким патроном, глушнику і прикладу, які придають зброї додаткового балансування, АПБ дозволяє вести з нього автоматичний вогонь короткими чергами з досить високою купчастістю і точністю на дистанції 25-50 метрів[2].

Після розпаду СРСР АПБ знаходиться на озброєнні спецпідрозділів збройних сил та інших спецслужб більшості пострадянських країн[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]