Арбатська (станція метро, Арбатсько-Покровська лінія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 55°45′08″ пн. ш. 37°36′22″ сх. д. / 55.75222° пн. ш. 37.60611° сх. д. / 55.75222; 37.60611

Арбатська
Арбатсько-Покровська лінія
Загальні дані
Тип Пілонна трисклепінна
Глибина закладення 41 м
Кількість 1
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 5 квітня 1953 року
Архітектор(и) Л. М. Поляков[ru], В. В. Пелевін[ru], Ю. П. Зенкєвич
Архітектор(и) вестибюлів Л. М. Поляков, Ю. П. Зенкєвич
Інженер(и)-конструктор(и) А. И. Семенов(рос.), А. М. Пирожкова, П. Пашин
Пересадка на Бібліотека імені Леніна,
Олександрівський сад
Боровицька
А: 144, м1, м2, м3, м6, м27, н2, н11
Виходи до Воздвиженка
Час відкриття 5:30
Час закриття 1:00
Код станції 044
Мапа
Арбатсько-Покровська лінія
Щолковська
Первомайська
Ізмайловська
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семеновська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
     
Площа Революції
Арбатська
Смоленська
Київська
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
Молодіжна
Крилатське
Строгіно
М'якініно
Волоколамська
Митино
ТЧ-16 «Митино»

«Арбатська» — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Площа Революції» і «Смоленська».

Відкрита 5 квітня 1953 у складі черги «Площа Революції» — «Київська». Станція має статус виявленого об'єкта культурної спадщини[1]. Назву отримала по вулиці Арбат, як і однойменна станція Філівської лінії.

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 41 м).

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Вестибюлі й пересадки[ред. | ред. код]

В 1980-х роках вестибюль було вбудовано в нову будівлю Генерального штабу Міністерства оборони СРСР (пізніше — Міністерства оборони РФ). В 1986 споруджено перехід з центру залу на станцію «Боровицька».

Станція входить до складу найбільшого в Москві пересадного вузла і має переходи на станції: «Бібліотека імені Леніна» Сокольницької лінії, «Олександрівський сад» Філівської лінії і «Боровицька» Серпуховсько-Тимірязєвської лінії. Пересадка на Сокольницьку і Філівську лінії здійснюється через ескалаторний нахил в східному торці вестибюля (також звідти можна вийти в місто до Олександрівського саду і Мохової вулиці). У 1986 в центрі залу споруджені сходи, використовувані для переходу на Серпуховсько-Тимірязівську лінію. Далі розташований місток над коліями у бік «Щолківської», потім — перехід і міжповерхових ескалатор вгору виводить у північний торець «Боровицької»[2][3].

Пересадки[ред. | ред. код]

Оздоблення[ред. | ред. код]

Вестибюль складається з двох прямокутних залів — касового і ескалаторного[4]. Склепіння ескалаторного залу спирається на чотири взаємно пересічні параболічні арки. На стіні навпроти ескалаторної арки спочатку був встановлений портрет І. В. Сталіна, виконаний Г. І. Опришко в техніці флорентійської мозаїки з використанням яшми і порфіру[5]. У 1955 році мозаїка була розібрана за рішенням Радянського уряду.

Внутрішнє оздоблення станції відноситься до стилю «московського бароко», сформованого в результаті синтезу російської архітектури XVII століття з елементами ордерних композицій. Розташування станції в безпосередній близькості до Кремля визначило характер її архітектури в стилі російського зодчества. Архітектори застосували прийом переплетення параболічних арок, які перекинуті поперек станції і несуть на собі всю тяжкість склепінь з малими арками.

Центральний зал має величезну протяжність, і в ньому відсутня замкнута перспектива. Пілони оброблені внизу червоним мармуром «саліеті» і прикрашені виконаними з кераміки букетами квітів. Підлога викладена сірим, червоним і чорним гранітом у вигляді килимового малюнка. Колійні стіни облицьовані глазурованою керамічною плиткою, білою вгорі і чорною внизу. Станційний зал освітлюється підвісними двома рядами люстр у позолоченій бронзовій оправі, декорованих орнаментом[4]. Стіни підхідних коридорів облицьовані сірувато-білим плямистим мармуром з цоколем з червоного мармуру[4]. Біля кожного пілона з боку бічного залу і з боку центрального залу знаходяться лавки.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

  • Арбатська. Офіційний сайт Московського метрополітену. Архів оригіналу за 10 лютого 2013. Процитовано 4 лютого 2013.(рос.)
  • Арбатська на www.metro.ru [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  • Арбатська на news.metro.ru [Архівовано 13 серпня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  • Історія станції «Арбатська» [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  • «Арбатська» на сайті програми «Подземка» (Радио801)(рос.)[недоступне посилання з червня 2019]
  • «Арбатська» на KartaMetro.info [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій мапи Москви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перронна зала. reestr.answerpro.ru. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 26 квітня 2012.
  2. Наумов, 2010, с. 202—203.
  3. Наумов, 2010, с. 391.
  4. а б в Наумов, 2010, с. 203.
  5. Кавтарадзе С. А. Московському метро 70 років. — М. : World Art Museum, 2005. — С. 102. — 127 с. ISSN 1726-3050.
Попередня станція Лінія Наступна станція
Площа Революції   Арбатсько-Покровська лінія   Смоленська