Бабченко Аркадій Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аркадій Бабченко
рос. Аркадий Бабченко
Arkadiy Babchenko.jpg
у Цхінвалі Грузія Грузія
серпень 2008
Народився 18 березня 1977(1977-03-18) (41 рік)
Москва, РРФСР
Громадянство Росія Росія
Діяльність журналіст
Alma mater Сучасна гуманітарна академія[d]
Володіє мовами російська
Magnum opus Q54502914?
Діти дочка
Нагороди

Арка́дій Арка́дійович Ба́бченко (рос. Аркадий Аркадьевич Бабченко; 18 березня 1977, Москва, Російська РФСР) — російський журналіст, прозаїк. З початком репресій та переслідувань журналістів у Москві переїхав до Праги[1]. Згодом переїхав до України[2]. 29 травня 2018 року у ЗМІ з'вилась інформація, що Аркадія було застрелено в своєму будинку в Києві.[3][4][5] Наступного дня на прес-конференції СБУ, на якій був присутній і Аркадій, було оголошено, що це була спецоперація з викриття російської агентури.[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 березня 1977 року. У віці 18 років, 1995-го, був призваний в армію, проходив службу на Північному Кавказі, служив у військах зв'язку, брав участь у першій чеченській війні. Демобілізувався 1997-го року без поранень та нагород.[7]

Закінчив юридичний факультет Сучасного гуманітарного університету отримавши дипломом бакалавра юриспруденції з міжнародного права.

Після початку другої чеченської війни уклав контракт зі Збройними силами РФ і брав участь в «контртерористичній операції». Служив зв'язківцем, потім у піхоті, командиром розрахунку в гранатометному взводі. 2000 року демобілізувався в званні старшини гвардії.

Зайнявся журналістикою. Працював військовим кореспондентом «Московського Комсомольця», потім кореспондентом програми «Забытый Полк» (НТВ  — ТВ6 — ТВС), співпрацював із численними газетами, журнали і передачами: «Крестьянская Россия», «Армейский магазин», «Посткриптум» та іншими.

Тимчасово залишив журналістику i кілька років пропрацював таксистом, після чого влаштувався у видання «Новая газета» військовим кореспондентом, але через деякий час був звільнений. Як військовий кореспондент брав участь у війні в Південній Осетії 2008 року. З січня 2009 знову працює у виданні «Новая газета» як спеціальний кореспондент. Видавав журнал «Искусство войны».

У 2012 році під час президентської виборчої кампанії в Росії проти Аркадія Бабченка було порушено кримінальну справу за публікацію в соцмережах з закликом до опозиційних сил почати протестні акції та страйки «за чесні вибори»[8]

2014-го Бабченко активно висвітлював події Революції гідності.[7]

У грудні 2016-го Аркадій заявив, що не співчуває з приводу катастрофи російського віськового літака Ту-154, де загинули російські військові, журналісти та артисти ансамблю ім. Александрова, які летіли вітати з Новим роком військовий контингент РФ у Сирії.[9]

Виступає з критикою путінського режиму та осудом російської збройної агресії проти України. Через погрози був змушений покинути Росію і виїхав спочатку до Чехії,[10] а з лютого 2017 живе в Києві, де зокрема вів програму «Prime: Бабченко» на телеканалі ATR. З серпня 2018 року є співведучим програми «Справа двох» на радіо «НВ»[11].

Інсценування смерті[ред. | ред. код]

Президент Порошенко, голова СБУ Грицак, Генпрокурор Луценко та Бабченко під час зустрічі 30 травня 2018 року

29 травня 2018 року українські ЗМІ повідомили, що близько 20:00 Аркадія було застрелено у власному будинку на Микільсько-Слобідській вулиці в Києві, коли він вийшов до магазину. Начальник відділу комунікації у Головному управлінні Нацполіції у місті Києві Оксана Блищик підтвердила смерть Аркадія Бабченко у кареті швидкої від вогнепального поранення, пізніше в соцмережах було опубліковано фото та відеодокази.[12][5][13][14][15] 30-го травня на прес-конференції СБУ було повідомлено про проведення операції із запобігання замаху на його життя. Сам Аркадій Бабченко також з'явився на брифінг. Операція тривала два місяці, сам Бабченко більше місяця співпрацював з СБУ, про що знало лише дуже обмежене коло його найближчих родичів.[16][17]

Під час брифінгу глава СБУ Василь Грицак повідомив: «За отриманими СБУ даними, вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко замовили саме російські спецслужби. Принаймні, такі дані є на сьогодні в СБУ»[18]. Також було оголошено, що СБУ вже затримала громадянина України «Г», який був завербований російськими спецслужбами для вчинення терактів та вбивства 30 осіб[19]. За вбивство Бабченка організатори запропонували кілеру, колишньому учаснику АТО, 30 тисяч доларів США.

СБУ також повідомило, що український громадянин мав ще одне завдання від російських кураторів: нелегально закупити зброю та боєприпаси і створити в центральній Україні бази, де вони будуть зберігатися.[20] Президент України доручив надати Бабченку та його родині цілодобову охорону.[21]

Погляди[ред. | ред. код]

Позиція Аркадія Бабченка по Криму та ставлення до очільника Кремля[22]:

«Оскільки я в Росії не підтримую всю цю шизофренію - я вважаю, що Крим однозначно український, що це агресія Росії проти України, що це одна з найбільш «ублюдочних» воєн в новітній історії - то, безумовно, я там не свій. Але і тут, в Україні, досить людей (їх, безумовно, менше), які кажуть «росіянин – відразу нафіг». І я це чую теж досить часто.»

«Володимир Путін - узурпатор, який захопив владу шляхом силового перевороту в 2012 році. Саме силового. Я наполягаю на цьому формулюванні. Хто був тоді в Москві, пам'ятає, як весь центр був забитий ОМОНом і військами.»

3 липня 2018 запропонував обміняти себе на ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова та інших українських політв'язнів[23]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, виховує доньку.[24] Крім того, родина Бабченків виховує шістьох прийомних дітей, юридичним опікуном яких є мати Аркадія.[25]

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Один з перших описав сучасні російські війни в художньому стилі. Книги Бабченка перекладено 16-ма мовами і видано в 22 країнах світу.[26]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Алхан-Юрт. — Яуза, 2006. — 480 с. — 7000 экз. — ISBN 5-87849-190-7.
  • Десять серий о войне // Война и мир. М.: ОГИ; Независимая литературная премия «Дебют», 2002.
  • Божий человек // Мы из ArtOfWar: Новая военная проза. М.: Андреевский флаг, 2005.

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Аркадій Бабченко. Війна. — К. : Book Chef, 2018. — 400 с. — ISBN 978-617-7559-54-1.

Переклади іноземними мовами[ред. | ред. код]

  • One Soldier's War in Chechnya. N.Y.: Grove Press, 2007.
  • One Soldier's War in Chechnya. L.: Portobello books, 2008.
  • Argun // War and Peace: Contemporary Russian Prose. M.: Glas, 2006.
  • Arkadi Babtschenko: Die Farbe des Krieges. Übersetzt von Olaf Kühl. Rowohlt Verlag, Berlin 2007, ISBN 978-3-87134-558-6
  • Arkadi Babtschenko: Ein guter Ort zum Sterben. Übersetzt von Olaf Kühl. Rowohlt Verlag, Berlin 2009, ISBN 978-3-87134-641-5
  • La guerra más cruel. Galaxia Gútenberg-Círculo de lectores, Barcelona 2008, ISBN 978-84-8109-762-7

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Лауреат журналістських і літературних премій:

  • Премія Спілки журналістів Росії «За мужність і професіоналізм»
  • Премія «За мужність в літературі» в рамках премії «Дебют»
  • Премії журналу «Новий світ» (двічі)
  • Премія English PEN-Club
  • Премія Frontline club
  • Премія Артема Боровика за нариси «Війна і мир з примусу»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чому я виїхав з Росії. nv.ua. 27.02.2017. 
  2. Священна війна Аркадія Бабченка
  3. В Києві вбито військового журналіста. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2018-05-29. Процитовано 29 травня 2018. 
  4. В журналіста Аркадія Бабченка стріляли, він помер
  5. а б Застрелили Аркадія Бабченка: подробиці вбивства журналіста та чому це важливо - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-05-30. 
  6. ЖУРНАЛІСТ БАБЧЕНКО — ЖИВИЙ, ВБИВСТВО ІНСЦЕНОВАНО
  7. а б Аркадія Бабченка вбили у Києві: біографія відомого журналіста - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-05-30. 
  8. Rbc.ua. Аркадій Бабченко: біографія. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  9. У Києві вбили російського журналіста Бабченка – поліція Києва. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-05-30. 
  10. Кремль відреагував на інсценування СБУ вбивства Бабченка. Новое время. Процитовано 1 червня 2018. 
  11. програма «Справа двох» на радіо «НВ»
  12. Вбивство журналіста Аркадія Бабченко: всі новини, хроніка // Ліга.net, 29 травня 2018 (рос.)
  13. Rbc.ua. У Києві вбили журналіста Аркадія Бабченко. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  14. Rbc.ua. З'явилися відео з місця вбивства Аркадія Бабченко. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  15. Rbc.ua. Аркадій Бабченко живий. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-06-27. 
  16. Перше інтерв'ю Бабченка після інсценування його вбивства
  17. УНН - Українські Національні Новини. facebook.com (uk). Процитовано 2018-05-30. 
  18. Часто.нет. 
  19. Бабченко - живий: СБУ інсценувала смерть журналіста, щоб затримати організаторів - Галицький Кореспондент. Галицький Кореспондент (uk-UA). 2018-05-30. Процитовано 2018-05-31. 
  20. Бабченко живий!. Українська правда (uk). Процитовано 2018-05-31. 
  21. Порошенко наказав цілодобово охороняти Бабченка з сім'єю. www.depo.ua (en). Процитовано 2018-05-31. 
  22. В Росії війна буде завжди, поки тут Путін. Дев'ять цитат Аркадія Бабченка
  23. «Я готовий сісти за його життя»: Бабченко запропонував РФ обміняти себе на Сенцова // Уніан, 03.07.2018
  24. Мене звуть Аркадій Аркадійович Бабченко(рос.)
  25. Аркадій Бабченко виховував шістьох дітей. Україна молода. 2018-05-30. Процитовано 2018-05-30. 
  26. Як Навальний // Автобіографія А. А. Бабченко в Живому Журналі

Посилання[ред. | ред. код]