Богдана Хмельницького, 8/16

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдана Хмельницького, 8/16

Укрінформ.jpg


50°26′44″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.44558333336077283° пн. ш. 30.517750000027778157° сх. д. / 50.44558333336077283; 30.517750000027778157Координати: 50°26′44″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.44558333336077283° пн. ш. 30.517750000027778157° сх. д. / 50.44558333336077283; 30.517750000027778157
Тип будівля
Країна

 Україна

Розташування Київ
Архітектурний стиль неоренесанс
Архітектор Ніколаєв Володимир Миколайович і Кривошеєв Олександр Степанович
Ідентифікатори й посилання

Готе́ль Гладинюка́ — триповерховий будинок у стилі неоренесансу з елементами київського цегляного стилю, один із чотирьох найкращих готелів Києва на зламі ХІХ—ХХ сторіч. За визначенням дослідників, будівля — важлива ланка історичної забудови вулиць Богдана Хмельницького й Пушкінської[1].

Історія[ред. | ред. код]

1883 року київський купець 1-ї гільдії, підприємець, меценат і колишній кріпак Григорій Гладинюк (1833—1911) придбав на розі вулиць Фундуклеївської (Богдана Хмельницького), 8 та Ново-Єлизаветинської (Пушкінської), 14 і 16 ділянку землі під забудову готелю. Первісну споруду звели за проектом, складеним 1888 року архітектором Володимир Ніколаєвим. 1892 року архітектор Олександр Кривошеєв завершив об'єкт, розширивши його до рогу вул. Фундуклеївської і вздовж вул. Ново-Єлизаветинської[2].

Першокласний готель «Гладинюк», за визначенням усіх тодішніх довідкових видань, вважався одним із найкращих у Києві. Заклад Гладинюка користувався популярністю серед людей з різним рівнем статків. Номери коштувало відносно недорого — від 1 до 6 карбованців за добу. У ньому знімали кімнати артисти, що виступали в театрі Бергоньє. У номерах 44 і 46 зупинявся видатний український діяч Михайло Грушевський[2].

Керівництво готелю регулярно відряджало на залізничний вокзал екіпаж, щоб допомогти приїжджим знайти притулок у місті. У готелі функціонував телефон. Був відкритий ресторан, в якому подавалися страви української і російської кухонь, київські солодощі. До готелю поступали найсвіжіші номери газет «Allgemeine Zeitung», «Gazeta Polska», «Independence Belge», «Nord», київських видань. Перший поверх займали різні крамниці й майстерні. Тут містилось також Київське товариство автомобілістів[2].

Використання будинку після націоналізації готелю[ред. | ред. код]

Готель Гладинюка (зліва), початок ХХ ст.

Після встановлення в Києві радянської влади більшовики націоналізували готель. У серпні 1920 року тут розмістили «Сільбуд» (селянський будинок). До комплексу «Сільбуду» входили готель для селян, бібліотека, музей, майстерні й медпункт. Київські художники на чолі з Миколою Бурачеком розписали стіни зал, коридорів і сходів живописом зі сценами сільського життя (розписи не збереглися).

У 19191925 роках приміщення будинку займала редакція газети «Більшовик» — органу Київського губкому КП(б)У. На її шпальтах свої твори публікували письменники Микола Бажан, Григорій Косинка, Олександр Корнійчук, Іван Ле, Гео Шкурупій, Юрій Яновський[1]. Навколо редакції об'єдналися молоді письменники і художники, представники авангарду і «неокласики» з літературно-мистецької групи «Гроно» (1920—1921). До неї входили письменники Григорій Косинка, Валер'ян Поліщук, Ґео Шкурупій, художники Микола Бурачек, В'ячеслав Левандовський, Георгій Нарбут, Анатолій Петрицький та ін. У приміщенні проводили літературно-мистецькі вечори. У листопаді 1920 року група випустила збірник «Гроно»[1].

1941 року готель Гладинюка постраждав у наслідок підриву радянськими диверсійними групами середмістя Києва. Після Другої світової війни будівлю відновили. У 1948—1980 роках приміщення займала Українська республіканська рада профспілок.

У 1980-х роках за будівлю в центрі столиці розгорнулась боротьба. Зрештою, 1986 року до будівлі переїхало інформаційне агентство РАТАУ (тепер — Укрінформ)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]