Бойко Віктор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Олексійович Бойко
Віктор Олексійович Бойко
депутат Київської обласної ради
2010 — теперішній час
Народився 6 липня 1961(1961-07-06) (60 років)
Красногірка (Голованівський район)
Виборчий округ 91
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Політична партія Народна партія
Нагороди
Заслужений працівник сільського господарства України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
НП 14 травня 2002 25 травня 2006

Віктор Олексійович Бойко (нар. 6 липня 1961, Красногірка (Голованівський район) — український політик, депутат Київської обласної ради.

З життєпису[ред. | ред. код]

Кандидат наук з державного управління (2004); член Політвиконкому Народної партії.

Народився в сім'ї колгоспників; дружина Ірина Миколаївна (1961); доньки Марина (1986), Тетяна (1989).

Освіта: Кіровоградський технікум механізації сільського господарства (1980); Українська сільськогосподарська академія (1985), інженер-електрик; Національна академія державного управління при Президентові України (2004), магістр державного управління.

Березень 2006 кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НП.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 102, Кіровоградська область, висунутий Блоком «За єдину Україну!». За 16.14 %, 18 суперників. На час виборів: радник голови правління НАК «Украгролізинг», член АПУ. Член фракції «Єдина Україна» (травень — липень 2002), член групи «Народний вибір» (липень 2002 — квітень 2004), уповноважений представник групи «Центр» (квітень — червень 2004), член фракції НАПУ (червень 2004 — березень 2005), член фракції НП (з березня 2005). Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з червня 2002; заступник голови — з 2004).

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Вересень 1980 — липень 1985 — студент Української сільськогосподарської академії.
  • Листопад 1985 — вересень 1987 — майстер відділу головного енергетика «Укрремтрест» Держкомсільгосптехніки УРСР, місто Київ.
  • Вересень 1987 — травень 1989 — служба в армії.
  • Серпень 1989 — червень 1990 — інженер відділу головного механіка, червень 1990 — лютий 1991 — інженер відділу головного енергетика, лютий 1991 — березень 1992 — заступник начальника відділу матеріально-технічного постачання Київського ВО «Агромаш».
  • Лютий 1992 — лютий 2001 — заступник генерального директора з комерційних питань, лютий 1999 — лютий 2001 — генеральний директор Українського ВО «Агромаш».
  • Березень — серпень 2001 — радник генерального директора Державного лізингового підприємства.
  • Серпень 2001 — квітень 2002 — радник голови правління НАК «Украгролізинг».
  • Травень 2002 — травень 2006 — депутат Верховної Ради України ІV скликання.
  • Червень 2002 — вересень 2004 — заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
  • 30 березня — 20 вересня 2005 — Голова Державного комітету України з державного матеріального резерву.
  • 25 травня 2006 — присвоєно перший ранг державного службовця (перша категорія).
  • Лютий 2009 — березень 2010 — заступник Міністра агропромислової політики України.
  • 11 березня 2010 — 2 липня 2010 — міністр охорони навколишнього природного середовища України.
  • Вересень 2010 — грудень 2012 — радник Голови Верховної Ради України.
  • З 2010 — депутат Київської обласної ради.

Досягнення:

Свої статки Віктор Бойко заробив ще до того як почав займатися політичною діяльністю.

На посаді Голови Державного комітету України з державного матеріального резерву:

  • після призначення на посаду ініціював комплексну перевірку Державного комітету України з державного матеріального резерву органами КРУ, СБУ, МВС, по результатах якої було виявлено недоїмку на суму 3,5 млрд грн., а подальше розслідування показало суму 7 млрд грн.;
  • закупівля зернових культур у селян та продаж його за кордон,
  • відкриття по всій Україні більше 4 тисяч спеціальних магазинів для малозабезпечених сімей, де можна було купити цукор та борошно по самих низьких цінах,
  • проведення тендерів для закупівлі мяса свинини у населення по вигідних цінах для продажу його за кордон; продаж за кордон близько 400 тис. тон зерна урожаю 2003—2004 років до Алжиру та Ірану.

На посаді міністра охорони навколишнього природного середовища України:

  • реалізація програми по розширенню заповідних територій до 11 % площі країни;
  • реалізація програми по утилізації відходів та поліпшеннню стану звалищ на території України;
  • реалізація програми установлення охоронних зон для об'єктів територій природо-заповідного фонду. 

Заслужений працівник сільського господарства України (листопад 2003).

Посилання[ред. | ред. код]