Тихонов Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Народився 5 березня 1949(1949-03-05) (68 років)
Антрацитівський район, Луга́нська о́бласть, Українська РСР, СРСР
Громадянство (підданство) Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Діяльність політик
Alma mater Ворошиловградський машинобудівний інститут
Посада Народний депутат України[1]
Партія Партія регіонів і Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Ві́ктор Микола́йович Ти́хонов (нар. 5 березня 1949, с. Щотове, Антрацитівський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР) — український політик російського походження. Віце-прем'єр-міністр України в уряді Миколи Азарова з 11 березня 2010 до 1 червня 2011[2].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 5 березня 1949 в селі Щотове, Антрацитівського району, Ворошиловградської області); росіянин; батько Микола Панасович (1921—1968); мати Антоніна Василівна (1928—1958); дружина Лариса Олександрівна (1947); син Дмитро (1968) — фахівець НБУ; дочка Тетяна (1973); дочка Вікторія (1973) — заступниця начальника відділення Луганської обласної дирекції Райффайзен банку Аваль.

Освіта[ред.ред. код]

Ворошиловградський машинобудівний інститут, економічний факультет (1973—1978), економіст, «Бухоблік у промисловості»; Луганський інститут внутрішніх справ (1996—1998), юрист.

Кандидат юридичних наук. кандидатська дисертація «Проблеми права і держави в творчій спадщині П. Б. Юркевича та сучасність» (Національний університет внутрішніх справ, 2003).

Трудова діяльність[ред.ред. код]

05.1965-11.1969 — слюсар, ВО «Ворошиловградтепловоз».

11.1969-11.1971 — служба в армії, в/ч 77895 Одеського ВО.

11.-12.1971 — слюсар, 12.1971-02.1975 — старший інженер-технолог,

02.1975-08.1976 — старший інженер-нормувальник,

08.1976-04.1978 — начальник планово-економічного бюра,

04.1978-06.1979 — начальник бюра праці та заробітної плати,

06.1979-08.1980 — заступник начальника відділу праці та заробітної плати,

08.1980-10.1986 — начальник управління праці та заробітної плати,

10.1986-10.1988 — голова профкому,

10.1988-11.1990 — секретар парткому ВО «Ворошиловградтепловоз».

11.1990-11.1991 — 1-й секретар Луганського МК КПУ.

11.1991-04.1992 — 1-й заступник генерального директора Луганської державної товарно-сировинної компанії «Луганськголовзбут».

04.1992-09.1994 — директор з економіки Луганської швейної фабрики «Стиль».

09.1994-11.1995 — генеральний директор Луганської швейної фабрики «Стиль».

11.1995-04.1998 — 1-й заступник голови Луганської облдержадміністрації.

24 квітня1998-04.2006 — голова Луганської облради.

Дипломатична діяльність[ред.ред. код]

З 22 серпня 2011 року[3] по 26 листопада 2012 року[4] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь.

Громадська і наукова діяльність[ред.ред. код]

  • Член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування (09.1998-12.2000);
  • співголова Конгресу місцевих і регіональних влад України;
  • президент Української асоціації місцевих і регіональних влад;
  • доцент кафедри теорії та історії держави і права Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України;
  • голова Національної ради Спілки лідерів місцевих і регіональних влад України (з 07.1999).
  • Обраний депутатом Луганської облради (03.2006).

Народний депутат[ред.ред. код]

Народний депутат України 12(1) скликання з 03.1990 (2-й тур) до 04.1994, Жовтневий виборчий округ № 52, Луганської області. Член Комісії з питань економічних реформи та управління народним госп. На час виборів: секретар парткому ВО «Ворошиловградтепловоз». 1-й тур: з'яв. 69.0 %, за 26.0 %. 2 тур: з'яв. 62.3 %, за 48.2 %. 3 суперника.

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 8 в списку. На час виборів: голова Луганської обласної ради, член ПР. 07.-09.2006 — заступник голови Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. голова Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з 09.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-03.2010 від Партії регіонів, № 19 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань бюджету (з 12.2007). Склав депутатські повноваження 11.03.2010.

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчій округ № 113, Луганська область, від Партії регіонів. За 60,18 %, 6 суперників. На час виборів: Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції (з 12.2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали зверення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[5]

Відзнаки[ред.ред. код]

Академік Інженерної академії України (1999), Міжнародної академії інформатизації (1997), Української муніципальної академії (1999).

Медаль «За трудову відзнаку» (1986). Ордени «За заслуги» ІІІ (08.1997), II (10.1999), I ст. (08.2002). Орден Дружби (12.1999, Російська Федерація). Почесна грамота ВР України (2001). Почесна грамота КМ України (01.2004). Державний службовець 1-го рангу (02.1999). Член КПРС (1968—1991).

Наукові праці[ред.ред. код]

Автор (співавтор) близько 20 наукових праць, зокрема книг:

  • «Методологические аспекты достижения социально-экономической самодостаточности региона» (2002, співавтор),
  • «Президент України та державна, регіональна і муніципальна політика: Збірник матеріалів і документів» (2003, співавтор),
  • «Идеи П. Д. Юркевича о государстве и праве в контексте современности» (2003).

Володіє анґлійською мовою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]