Попов Олександр Павлович
| Олександр Павлович Попов | |
|---|---|
| Голова КМДА | |
| 16 листопада 2010 — 14 грудня 2013 | |
| Президент | Віктор Янукович |
| Попередник | Леонід Черновецький |
| Наступник | Анатолій Голубченко (в. о.), Володимир Макеєнко |
| Міністр з питань житлово-комунального господарства України | |
| 11 березня 2010 — 17 червня 2010 | |
| Президент | Віктор Янукович |
| Прем'єр-міністр | Микола Азаров |
| Попередник | Олексій Кучеренко |
| Наступник | Юрій Хіврич |
| Міністр з питань житлово-комунального господарства України | |
| 21 березня 2007 — 18 грудня 2007 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Прем'єр-міністр | Віктор Янукович |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Олексій Кучеренко |
| Народився | 22 листопада 1960 (65 років) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР |
| Відомий як | політик |
| Громадянство | |
| Національність | українець |
| Alma mater | Тюменський державний архітектурно-будівельний університетd (1982) |
| Політична партія | Партія регіонів ОПЗЖ |
| Нагороди | |
| Підпис | [[Зображення:|128px|class=skin-invert]] |
| 6-го скликання | |||
| Партія регіонів | 12 листопада 2007 | — | 11 березня 2010[1] |
Олекса́ндр Па́влович Попо́в (нар. 22 листопада 1960, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський [1] [2] політик, член Партії регіонів, міністр з питань житлово-комунального господарства України (2007, 2010), народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання, голова Київської міської державної адміністрації з 16 листопада 2010 року — 14 грудня 2013. Відсторонений від обіймання посади 14 грудня 2013 року[2] у зв'язку з підозрою у причетності до порушення конституційних прав громадян, які 30 листопада 2013 року перебували на Майдані Незалежності в м. Києві[3][4]. Звільнений з посади 25 січня 2014 року[5][6].
Народився 22 листопада 1960 у місті Кривий Ріг. Мати Ганна Харитонівна (1936–2012) — будівельник; дружина Ірина Володимирівна (1961) — музичний керівник дитсадка; син Дмитро (1985); дочка Ольга (1993).
Випускник ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 м. Горішні Плавні (тодішнє м. Комсомольськ). Тюменський інститут на факультет промислового і цивільного будівництва (1977–1982),
1982–1984 — служба в армії.
1984–1986 — майстер дільниці БУ № 1 тресту «Кременчукрудбуд».
1986–1987 — виконроб РБУ Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.
1987–1993 — служба в органах КДБ, СБУ, в підрозділах захисту національної економіки.
1993–1994 — начальник відділу маркетингу, віце-президент з маркетингу та економіки фірми «Інкомбуд».
1994—2007 — голова Комсомольської міської ради народних депутатів; Комсомольський міський голова.
1995–2000 — заступник голови правління Асоціації міст Полтавщини. У 2000-2006 — голова правління Асоціації міст Полтавщини. Також в цей період — член Української делегації в Конгресі місцевих та регіональних рад Ради Європи.
1998–2000 — член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при Президентові України.
1 березня — 12 травня 2007 — заступник міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України[7].
12 травня 2007-–18 грудня 2007 — Міністр житлово-комунального господарства України[8].
18 грудня 2007 — 11 березня 2010 — Народний депутат України 6-го скликання, обраний за списком Партії регіонів (№ 19). Заступник голови Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.
11 березня — 17 червня 2010 — Міністр житлово-комунального господарства України[9].
17 червня — 16 листопада 2010 — перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.
16 листопада 2010 — 14 грудня 2013 — голова Київської міської державної адміністрації.
14 грудня 2013 року названий серед відповідальних за силовий розгін та побиття мітингувальників Євромайдану (разом з очільником київської міліції Валерієм Коряком та заступником секретаря РНБО Володимиром Сівковичем. На першому ж допиті повідомив, що виконував розпорядження секретаря РНБО Андрія Клюєва[10].
З 27 жовтня 2014 — співзасновник компанії OFFER UA, яка займається зовнішньоекономічною діяльністю (експортно-імпортні операції).
З 16 травня 2017 — голова Наглядової ради Спілки малих та середніх експортерів, яка є активним учасником Канадського проекту «Проміс».
Вночі з 29 на 30 листопада 2013 року силовики розігнали студентську акцію протесту на Майдані Незалежності. Попова звинуватили у причетності до організації розгону, зокрема, у змові з іншими посадовими особами та спробі використати встановлення новорічної ялинки як привід для силового втручання. 2024 року Шевченківський районний суд Києва закрив справу у зв'язку із закінченням терміну давності. [https://news.telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2024-12-07/5889374-stav-golovoyu-kmda-zavdyaki-yanukovichu-i-buv-zvinuvacheniy-u-rozgoni-maydanu-de-zaraz-popov-ta-shcho-pro-nogo-vidomo
У березні 2013 року Київ був паралізований рекордними снігопадами через недбалість міської влади, зокрема Попова. Ситуацію вдалося врегулювати лише за кілька днів за допомогою військової техніки. Попова критикували за нездатність підготувати місто до екстремальних погодних умов. За інформацією ЗМІ [3], коли у Києві вирувала негода, Попов був у Варшаві на футбольному матчі.
Передвиборча кампанія Олександра Попова, який посів друге місце на виборах мера Києва, профінансували родичі та експомічник народного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Віталія Борта, який відомий голосуванням за "диктаторські закони" Януковича та підтримкою референдумів на території ОРДЛО. [https://www.slidstvo.info/news/groshi-na-kampaniyu-oleksandra-popova-dalo-otochennya-nardepa-opzzh-yakyj-pidtrymav-referendum-na-donbasi/
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (5 липня 2012) — за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм[11]
- Орден «За заслуги» I ст. (23 серпня 2011)[12], II ст. (6 грудня 2006)[13], III ст. (6 грудня 2001)[14]
- Почесний громадянин Комсомольська, Полтавська область.
- Підполковник запасу СБУ.
Спорт, риболовля.
Одружений, має сина та доньку.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1980-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Попова О.П.»
- ↑ Указ Президента України від 14 грудня 2013 року № 684/2013 «Про відсторонення О. Попова від посади» [Архівовано з першоджерела 14 грудня 2013.]
- ↑ Президент відсторонив від посад голову КМДА О. Попова та заступника Секретаря РНБОУ В. Сівковича. // Прес-служба Президента України. 14 грудня 2013. Архів оригіналу за 14 грудня 2013. Процитовано 14 грудня 2013. [Архівовано з першоджерела 14 грудня 2013.]
- ↑ УНІАН: Поки Попова допитують, обов'язки голови КМДА виконуватиме Голубченко
- ↑ Указ Президента України від 14 грудня 2013 року № 684/2013 «Про відсторонення О. Попова від посади» [Архівовано з першоджерела 14 грудня 2013.]
- ↑ Указ Президента України від 25 січня 2014 року № 42/2014 «Про звільнення О. Попова з посади голови Київської міської державної адміністрації». [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 365 «Про призначення Попова О.П. заступником Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України».
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 21 березня 2007 року № 796-V «Про призначення Попова О.П. на посаду Міністра з питань житлово-комунального господарства України»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2345-VI «Про звільнення Попова О.П. з посади Міністра з питань житлово-комунального господарства України»
- ↑ Попов «сдал» Пшонке реального «заказчика» кровавого разгона Евромайдана
- ↑ Указ Президента України № 435/2012 від 5 липня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 7 липня 2012.
- ↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
- ↑ Указ Президента України № 1040/2006 від 6 грудня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 1192/2001 від 6 грудня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України»
- «Регіонали» визнали, що без виборів змінили владу в Києві. Українська правда
- Інформація на сайті ВРУ (VI скликання)
- Довідник «Хто є хто в Україні»
- Бондаренко Валерія. Із Комсомольським задором — у київський вир // Дзеркало тижня. — 2010. — № 23 (803). — 19–25 червня.
- Попов Олександр Павлович
- Народились 22 листопада
- Народились 1960
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Очільники Києва
- Міністри з питань житлово-комунального господарства України
- Другий уряд Віктора Януковича
- Перший уряд Миколи Азарова
- Уродженці Кривого Рогу
- Народні депутати України 6-го скликання
- Голови Київської міської державної адміністрації
- Персоналії:Горішні Плавні
- Заступники міністрів України
- Члени Партії регіонів
- Члени «Опозиційної платформи — За життя»
- Державні діячі України під кримінальним переслідуванням
- Міські голови Горішніх Плавнів
- Депутати Київської міської ради





