Захарченко Віталій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Захарченко.
Захарченко Віталій Юрійович
Захарченко Віталій Юрійович
Захарченко Віталій Юрійович
10-й Міністр внутрішніх справ України
7 листопада 2011 — 21 лютого 2014[1]
Президент Янукович Віктор Федорович
Прем'єр-міністр Азаров Микола Янович
Арбузов Сергій Геннадійович (в. о.)
Попередник Могильов Анатолій Володимирович
Наступник Аваков Арсен Борисович
Народився 20 січня 1963(1963-01-20) (61 рік)
Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР
Відомий як політик, міністр, поліціянт
Країна Україна[3] і Росія
Alma mater Національна академія внутрішніх справ
Політична партія незалежний політик
Професія Правознавство, управління в сфері правопорядку, облік і аудит
Звання Генерал внутрішньої служби України (позбавлений звання 26 лютого 2021 року)[2]
Нагороди

позбавлений наступних нагород на засіданні РНБО 26 лютого 2021 року:[2]

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Віталій Юрійович Захарченко (нар. 20 січня 1963(19630120), Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР) — український (після 2014 отримав російське громадянство) державний службовець, політик, державний діяч, бізнесмен[4], проросійський колаборант, власник закритого проросійського пропагандистського телеканалу КРТ, колишній голова Державної податкової служби України (25 грудня 2010 — 7 листопада 2011) та 10-й міністр внутрішніх справ України (7 листопада 2011 — 21 лютого 2014) в уряді Миколи Азарова; підозрюваний у злочинах проти людяності під час подій Євромайдану.

Відставка Захарченка з поста міністра внутрішніх справ та розслідування його діяльності були одними з головних вимог Євромайдану та опозиційних політичних партій.[5][6]

З 26 лютого 2014 знаходиться в розшуку СБУ[7]. Переховується від правосуддя в Росії[8].

26 лютого 2021 потрапив до санкційного списку на засіданні РНБО, та був позбавлений усіх державних нагород та звань.[2]

Освіта

Спеціальності за освітою — правознавство, управління в сфері правопорядку, облік і аудит.

Трудова і політична діяльність

Трудову діяльність розпочав з липня 1981. З січня 1984 по березень 2008 — служба в органах внутрішніх справ на оперативних та керівних посадах.

З травня 2008 по липень 2009 — заступник голови Державної податкової адміністрації у Полтавській області. З липня 2009 року по червень 2010 року — перший заступник голови — начальник управління податкової міліції ДПА у Полтавській області.

З червня по липень 2010 — перший заступник начальника податкової міліції ДПА України. З липня по грудень 2010 року — перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України.

Швидкий кар'єрний ріст Захарченка пов'язували з його наближеністю до старшого сина президента Януковича — Олександра, включаючи його до так званої «Сім'ї» Януковича.[9][10]

На посаду Голови Державної податкової служби України призначений 25 грудня 2010.

7 листопада 2011 президент Янукович звільнив з посади глави МВС Анатолія Могильова та призначив Захарченка міністром МВС, звільнивши його з поста глави Державної податкової служби.

Як згодом було встановлено Генеральною прокуратурою, Захарченко намагався змістити з посади митрополита РПЦвУ Володимира Сабодана. За ним протягом 179 днів велося спостереження, також він міг пересуватися тільки за згодою певних осіб[11].

Під час Євромайдану

Акція Євромайдану — спалення портрету Захарченка під час пікету Обласного управління МВС в Одеській області, Одеса

За безпосереднім наказом Захарченка співробітники МВС 20 лютого 2014 розпочали застосовувати вогнепальну зброю проти активістів Євромайдану[12][13].

21 лютого 2014 Верховна Рада, яка зібралася після безпрецедентних збройних протистоянь між владою та протестувальниками у центрі Києва, що призвели до масових людських жертв, проголосувала за відсторонення в.о. глави МВС Віталія Захарченка від займаної посади[14].

За повідомленнями засобів масової інформації, в ніч з 21 на 22 лютого 2014 втік з України до Білорусі[15]. За пізнішими повідомленями, 22 лютого 2014 року Віталій Захарченко намагався вилетіти з аеропорту Донецька за межі України, однак прикордонники його не випустили, після чого він залишив територію аеропорту[16].

Втеча до Росії та подальша доля

Після цього довгий час місцезнаходження Захарченка було невідомо. Лише у квітні стало зрозуміло, що він знаходиться на територій Росії, де він дав інтерв'ю російському «Першому каналу», у якому відкинув звинувачення на свою адресу і звинуватив нових керівників МВС (Арсена Авакова) та Генпрокуратури (Олега Махніцького) у неналежному розслідуванні справи і заявив, що міліція та спецпідрозділ «Беркут» не мали відношення до стрілків на Майдані[17][18]. При цьому, розповідаючи про початок революції та дві частини Майдану, Захарченко не згадав про силовий розгін 30 листопада, а також репресії проти журналістів, що були за кілька днів після цього, причетність спецпідрозділу «Беркут» до яких зафіксовано на відео. Віталій Захарченко також взяв участь у прес-конференції в Ростові-на-Дону разом з Віктором Януковичем та Віктором Пшонкою, де, назвавши себе чинним Міністром внутрішніх справ, закликав співробітників міліції не виконувати «злочинні накази».[19]

25 лютого 2014 Верховна Рада звернулася до міжнародного трибуналу щодо встановлення винних в скоєнні злочинів проти людяності та притягнення до кримінальної відповідальності, в списку фігурує і Захарченко[20].

16 січня 2015 Захарченко зізнався, що є громадянином Росії, оскільки отримав російський паспорт. Про це він заявив, перебуваючи в тимчасово окупованому Севастополі[21].

17 січня 2015 російська держкорпорація «Ростех» заявила, що Захарченко буде працювати в апараті одного із заступників генерального директора корпорації[22].

25 березня 2015 включений до складу експертної ради комітету Держдуми з власності, займатиметься питаннями захисту майнових інтересів російських інвесторів за кордоном[23].

У грудні 2015 року Захарченко виступив на круглому столі в Москві, що був зорганізований партією «Справедлива Росія». Він заявив, що Україна діє у зв'язці з ІДІЛ:

Після здійсненого державного перевороту нова київська влада встановила пряме співробітництво з ІДІЛ. За даними наших джерел, американці безпосередньо звели Яроша в Багдаді з ісламістськими радикалами. Мета — перетворення України на транзитний центр для дестабілізації ситуації в Росії. Бойовики ІДІЛ мають можливість без проблем купувати абсолютно легальні документи на нове ім'я в Україні. Така послуга коштує 15 000 доларів. Бойовик може отримати нове ім'я, документи українського громадянина. Україна не входить до Євросоюзу, але звідси легко емігрувати на Захід чи на територію Росії. Можна стверджувати, що Україна стає одним з місць концентрації ісламістських терористів. Бойовики ІДІЛ використовують Україну як перевалочний пункт … ІДІЛ проводить масові страти цивільного населення — каральні батальйони на захопленій території Донбасу влаштовують розстріли мирного населення. Ідеологічно адепти «Ісламської держави» і української держави теж дуже близькі. Перші хочуть створити халіфат, прибравши всіх невірних, другі — побудувати Європу в Україні, ліквідувавши незгодних, особливо на сході країни. З геополітичної точки зору що ІДІЛ, що постмайданна Україна використовуються США для дестабілізації Європи.[24]

26 лютого 2021 Захарченка на засіданні РНБО було включено до санкційного списку та позбавлено всіх державних нагород та звань[25].

20 квітня Печерський районний суд Києва виніс рішення у провадженні за фактами перевищення Захарченком влади та службових повноважень під час поставки гранат з РФ та розтрати грошових коштів МВС України в особливо великих розмірах на їх розмитнення[26]. Згідно із даними слідства, за вказівкою чиновника було оплачено більше 1 млн 177 тис. грн митних платежів за ввезення гранат, які 18 та 19 лютого 2014 року було застосовано у центральній частині міста Києва до мітингувальників, внаслідок чого постраждало 86 осіб[27]. Суд обрав Захарченку та його колишньому заступнику запобіжний заход у вигляді тримання під вартою (заочний арешт), що дає право обвинуваченню розпочати процедуру їхньої екстрадиції[28].

На початку 2023 року президент Зеленський позбавив Захарченка українського громадянства[29].

Блокування рахунків

Країни, де Захарченко під санкціями

28 лютого 2014 уряди Австрії[30], Швейцарії[31] та Ліхтенштейну оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.

5 березня Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого Верховною Радою з посади Президента України Віктора Януковича, його синів Олександра і Віктора, екс-прем'єра Миколи Азарова і його сина Олексія, братів Андрія і Сергія Клюєвих, екс-генпрокурора Віктора Пшонки та його сина Артема, бізнесмена Сергія Курченка — загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, які підозрюються в незаконному використанні бюджетних коштів. Екс-голова МВС Віталій Захарченко також ввійшов в цей список.[32]

У кінці січня 2019 суд скасував арешт 26 об'єктів нерухомості, пов'язаних із Захарченком, у рамках справи про незаконне збагачення і відмивання грошей, але невдовзі суд повторно наклав арешт на це майно[33].

Бізнес та власність

Хоча, відповідно до офіційної біографії, Віталій Захарченко жодного дня не працював у бізнесі, він володіє значними активами у різних частинах України:

  • За моніторингом «Українського патенту» на Віталія Юрійовича Захарченка зареєстровані торгові знаки для товарів і послуг «Трибушани»[34] і «CarboKarp». Трибушани — це великий мармуровий кар'єр, матеріалом з якого викладали палац «Україна» і реставрували Одеський оперний театр, єдине в Україні місце, де є білий мармур.
  • За даними видань, в Донецьку за адресою вулиця Торецька 46 продається 3-поверховий житловий будинок, побудований 2004 року, площєю 530 м² і вартістю в $1 млн. Будинок формально зареєстрований на Валентина Мельника — батька дружини Віталія Захарченка[35][36].
  • маєтком у селі Підгірці Обухівського району Київської області.[37].
  • з ім'ям Захарченка пов'язують телевізійний канал «112».[38].
  • єдине в Україні золоторудне родовище — Мужіївське — належить «правій руці родини Захарченків у бізнесі», бізнесмену на прізвище Бредихін.[39]

Критика

Відповідно до результатів дослідження фонду Демократичні ініціативи, під керівництвом Віталія Захарченка суспільна довіра до міліції досягла найнижчих значень за усю історію спостережень (з 2000 року) — мінус 47 %.[40]

У порушення закону «Про засади запобігання і протидії корупції» Віталій Захарченко не опублікував свою декларацію про доходи за 2012 рік.[41]

Ворог преси

Міністр Віталій Захарченко разом з президентом Віктором Януковичем та прем'єр-міністром Миколою Азаровим стали найбільшими ворогами української преси у 2012—2013 роках за результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки.[42][43]

Належність до «сім'ї Януковича»

Журналісти українського часопису Корреспондент вважають, що своїм стрімким кар'єрним ростом Захарченко зобов'язаний близкістю до старшого сина Віктора Януковича Олександра[9].

Євромайдан

В останньому перед втечею з України зверненні оголошує про дозвіл на використання вогнепальної зброї

29 листопада 2013 народний депутат України Юрій Дерев'янко подав до Київського окружного адміністративного суду позов щодо притягнення до відповідальності Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка за бездіяльність при порушенні працівниками міліції прав людини під час масових акцій протесту, викликаних рішенням Уряду про призупинення підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Зокрема йшлося про необґрунтоване та безпідставне застосування сльозогінного газу працівниками спецпідрозділу «Беркут» під час проведення мирної акції протесту під будинком Кабінету Міністрів України 25 листопада 2013 року.[44] Натомність вже наступного дня після позову «Беркут» застосував безпрецедентно жорстокі дії проти мирних студентів Євромайдану, після яких десятки мітингувальників були змушені звернутися за медичною допомогою. Опозиція назвала відповідальними за цей злочин Президента Віктора Януковича і голову МВС Віталія Захарченка, зажадавши їхньої відставки і притягнення до кримінальної відповідальності як замовника і виконавця антиконституційних дій.[45] Після кривавого розгону мирних демонстрантів на Майдані Незалежності у ніч з 30 листопада на перше грудня 2013 року відставка міністра Захарченка стала однією з ключових вимог Євромайдану.[46]

Терор

Підписав наказ про видачу працівникам правоохоронних органів вогнепальної зброї для застосування її проти народу України нібито для роботи Антитерористичного центру при Службі безпеки України.[47][48], чим грубо порушив норми міжнародного права.[49]

Колишні державні нагороди та звання

Цікаві факти

  • Був членом Національної спілки журналістів України з 2004 по 2013. Його прийняли до НСЖУ, оскільки він деякий час працював телеведучим у Донецькій області. 24 грудня 2013 міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка виключили зі членів Спілки через «недотримання вимог Євромайдану, частими випадками побиття журналістів та неналежному розслідуванні справ, що стосуються журналістської діяльності».[57]
  • За пікет заміського маєтку Захарченка у грудні 2013 МВС відкрило кримінальне провадження.[58] Юрист Автомайдану Дмитро Йовдій назвав таку кваліфікацію справжнім абсурдом.[37]

Див. також

Примітки

  1. ↑ УНІАН: ВР відправила Захарченка у відставку. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
  2. ↑ а б в РНБО застосувала найсуворіші санкції проти 10 експосадовців-держзрадників. Українська Правда. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  3. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/radi-anonsuvali-sanktsiyi-proti-pozbavlenih-1675544693.html
  4. ↑ Бізнес на мармурі та болонках: міністр МВС Захарченко володіє мільйонним статком [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Західна інформаційна корпорація, перевірено 6 січня, 2013
  5. ↑ Опозиція вимагає відставки Захарченка і суду над ним за розгін Євромайдану [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.], Українські Новини, перевірено 8 лютого, 2014
  6. ↑ Євромайдан вимагає негайних санкцій проти Захарченка [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.], Телеканал ТВі, перевірено 8 лютого, 2014
  7. ↑ Особи, які переховуються від органів влади. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2014.
  8. ↑ Екс-міністр Захарченко отримав громадянство Росії і роботу. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  9. ↑ а б Історія однієї Сім'ї. Корреспондент з'ясував секрет стрімкого кар'єрного росту оточення сина Януковича [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.], Кореспондент, перевірено 7 січня 2013
  10. ↑ Лещенко, Сергій Любі друзі Олександра Януковича [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 7 січня, 2014
  11. ↑ Екс-міністр Захарченко проводив стеження за митрополитом УПЦ МП Володимиром — ГПУ. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  12. ↑ Голова Тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування вбивств на Майдані Геннадій Москаль: «Не романтизувати ті події, а за змогою встановити істину» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Урядовий кур'єр
  13. ↑ Турчинов: наказ розстрілювати активістів Майдану віддавав особисто Янукович [Архівовано 2 липня 2015 у Wayback Machine.] Радіо Свобода
  14. ↑ Рада відсторонила Захарченка. Українська правда. 21 лютого 2014. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 1 червня 2021.
  15. ↑ Захарченко втік у Білорусь - ЗМІ. УНІАН. 22 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 1 червня 2021.
  16. ↑ Захарченка не випустили із донецького аеропорту. Українська правда. 22 лютого 2014. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 1 червня 2021.
  17. ↑ Бывший глава МВД Украины Виталий Захарченко дал эксклюзивное интервью Первому каналу. Перший канал. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  18. ↑ Интервью главы МВД Захарченко. Полная версия. Россия24. Перший канал. 4 квітня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  19. ↑ Заявление Януковича, Захарченко и Пшонки (ПОЛНОЕ ВИДЕО). Russia Today. 13 квітня 2014. Архів оригіналу за 25 квітня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  20. ↑ до міжнародного трибуналу
  21. ↑ Екс-міністр Захарченко отримав російський паспорт. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  22. ↑ Головний міліціонер Януковича Захарченко влаштувався на роботу у Росії, — ЗМІ. Архів оригіналу за 13 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  23. ↑ Екс-глава МВС Захарченко тепер працює в Держдумі РФ. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  24. ↑ Экс-глава МВД Виталий Захарченко заявил, что Украина действует в связке с ИГИЛ. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
  25. ↑ Санкції проти Захарченка та Якименка та перевірка подвійного громадянства: що вирішили на РНБО. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  26. ↑ Новини. Офіс Генерального прокурора (ua) . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  27. ↑ Печерський суд заочно арештував ексглаву МВС Захарченка та його заступника. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  28. ↑ Суд заочно арештував екс-голову МВС Захарченка. Це дозволяє почати процедуру екстрадиції. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2021.
  29. ↑ У Раді анонсували санкції проти позбавлених громадянства екс-чиновників часів Януковича. РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 лютого 2023.
  30. ↑ Австрія заарештувала гроші міністрів Азарова й Добкіна. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  31. ↑ У Швейцарії розслідують відмивання грошей сім'ї Януковича та інших «регіоналів». Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 23 березня 2022.
  32. ↑ ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
  33. ↑ ГПУ: на майно Захарченка повторно наклали арешт. Радіо Свобода. 13 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  34. ↑ Лабіринт Захарченка
  35. ↑ «Новий Погляд»: Захарченко розпродує нерухомість. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 грудня 2013.
  36. ↑ Цензор.Нет Министр МВД начал срочно продавать недвижимость, 11.12.2013
  37. ↑ а б За пікет маєтку Захарченка порушили кримінальну справу [Архівовано 9 січня 2014 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 9 січня 2013
  38. ↑ На охорону Майдану відкрили справу: заважали журналістам Захарченка [Архівовано 9 січня 2014 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 9 січня 2013
  39. ↑ Єдине в Україні золоторудне родовище контролює партнер Захарченка [Архівовано 13 січня 2014 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 13 січня 2013
  40. ↑ Україні — 22: думка громадян [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Фонд «Демократичні ініціативи», перевірено 6 січня, 2013
  41. ↑ Автомайдан «завітав» до маєтку Захарченка [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 6 січня, 2013
  42. ↑ Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
  43. ↑ «Вороги преси» за версією НМПУ та ІМІ — Азаров, Янукович, Захарченко, Княжицький та інші. Архів оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
  44. ↑ На міністра МВС подали до суду // Інформаційна агенція «Вголос», 30 листопада 2013 р. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.
  45. ↑ Оппозиция начинает подготовку всеукраинской забастовки // «Комментарии», 30.11.2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.
  46. ↑ Захарченко не збирається подавати у відставку [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Дзеркало Тижня, перевірено 6 січня, 2013
  47. ↑ Захарченко подписал приказ о выдаче милиции боевого оружия [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] 20.02.2014
  48. ↑ Захарченко подписал приказ о выдаче боевого оружия силовикам [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.] 20.02.2014
  49. ↑ Международные стандарты не позволяют стрелять для прекращения беспорядков, — Лутковская [Архівовано 26 лютого 2014 у Wayback Machine.] 20.02.2014
  50. ↑ Указ Президента України № 1162/2011 від 16 грудня 2011 року «Про присвоєння спеціального звання». Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 16 грудня 2011.
  51. ↑ Захарченко розповів, чому йому дали генерала [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.], Українська Правда, перевірено 8 лютого, 2014
  52. ↑ Державні нагороди: Янукович наслідує попередників http://www.radiosvoboda.org/content/article/25086877.html [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, перевірено 6 січня 2013
  53. ↑ Заслужений міністр Захарченко заочно ловить злочинців і авансом виправдовує колег [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.], Тиждень.ua, перевірено 6 січня 2013
  54. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 843/2011 «Про відзначення державними нагородами України»
  55. ↑ Екс-міністра Захарченка та двох колишніх військових позбавили відзнак від розвідки. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  56. ↑ Указ Президента України від 27 лютого 2021 року № 81/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»»
  57. ↑ Міністра МВС Захарченка виключили з Національної спілки журналістів [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.], Західна інформаційна корпорація, перевірено 9 січня 2014
  58. ↑ За пікет біля будинку Захарченка міліція відкрила провадження [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, перевірено 28 січня 2014

Посилання

Віталій Захарченко
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: Віталій Захарченко у Вікісховищі?
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Штандарт міністра внутрішніх справ України
Емблема міністерства внутрішніх справ України
Прем'єр-міністр України
Микола Азаров (до 28 січня 2014)
Перший віце-прем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Колишні члени Уряду
Прем'єр-міністр України
Перший віцепрем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Колишні члени Уряду
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Захарченко_Віталій_Юрійович&oldid=41114016