Борисоглібська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисоглібська вулиця
Київ
DSC00140-вул.Борисоглібська.JPG
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь церкви святих Бориса й Гліба, 1692 року; знищена у 1930-ті рр.
Загальні відомості
Протяжність 460 м
Координати початку 50°27′43″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д. / 50.462139° пн. ш. 30.520167° сх. д. / 50.462139; 30.520167Координати: 50°27′43″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д. / 50.462139° пн. ш. 30.520167° сх. д. / 50.462139; 30.520167
Координати кінця 50°27′52″ пн. ш. 30°31′30″ сх. д. / 50.464528° пн. ш. 30.525083° сх. д. / 50.464528; 30.525083
Поштові індекси 04070
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Контрактова площа»
Автобуси А 62, 115
Рух односторонній у бік вул. Сагайдачного
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10128
У проекті OpenStreetMap r356497
Мапа
CMNS: Борисоглібська вулиця (Київ) на Вікісховищі

Борисоглі́бська ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від вулиці Сагайдачного до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Прилучаються Братська і Волоська вулиці.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з найдавніших вулиць Києва, у XVII столітті згадується під назвою Борисоглібська, Глібобориська, Хлібобориська. Назва походить від храму, присвяченому першим святим, канонізованим руською церквою в XI столітті — князям Борису та Глібу, вбитим під час міжусобиці старшим братом Святополком.

Автори довідника «Київ» згадують версію про те, що в районі нинішньої Борисоглібської вулиці проводились народні віча.

У 1936 році при розкопках були знайдені дерев'яні водопроводні труби системи водопостачання Києва XVIII століття.

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

Вулиця по її сучасній лінії прокладена після пожежі Подолу 1811 року за проектом перепланування Подолу петербурзького архітектора Вільяма Гесте. Збереглася більша частина старої забудови XIX — початку XX століття (№ 1, 5, 6, 7, 8/13, 9/15, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 19)

На місці будинку № 10 стояла церква Святих Бориса і Гліба, побудована 1692 року і знищена 1934 року.

Будинок № 12 колись належав київській купецькій родині Дитятіних, відомій торгівлею залізним (скоб'яним) крамом. Першими власниками цього особняка були купці 2-ї гільдії Григорій та Параскева Дитятіни. Після їх смерті садиба відійшла у спадок синам — Івану та Федору Дитятіним, також купцям 2-х гільдії. Деякий час вони вели справи окремо, Іван проживав у будинку № 12, а Федір — у будинку № 14 по Борисоглібській вулиці, але у 1873 році брати вирішили об'єднати свої капітали и продовжити спільну справу під фірмою «Торгівля І. та Ф. Дитятіних». З того часу їх підприємство почало процвітати, Дитятіни вкладали капітал у нерухомість, купляючи будинки у різних районах Києва, брали активну участь у суспільному житті міста. Після смерті Івана Дитятіна особняк по Борисоглібській, 12, перейшов у власність його брата Федора, а після смерті Федора у 1918 році — його сину Борису Федоровичу Дитятіну. Після Жовтневої революції будинок націоналізували; у 1937 році в ньому розташовувався санаторій Червоного Хреста водників, а після Другої світової війни тут відкрили музей Подольського району.

У будинку № 6 проживав професор Київської духовної академії Степан Сольський, який був київським міським головою у 18871900 роках.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]