Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Петра Сагайдачного
Київ
Вид на вулицю Сагайдачного з боку Контрактової площі
Вид на вулицю Сагайдачного
з боку Контрактової площі
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь гетьмана Петра Сагайдачного
Колишні назви
Олександрівська, Революції, Кірова, Володимирський узвіз, Жданова
Загальні відомості
Протяжність 554 м
Координати початку 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д. / 50.40917; 30.52417Координати: 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д. / 50.40917; 30.52417
Координати кінця 50°27′46″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.46278° пн. ш. 30.51889° сх. д. / 50.46278; 30.51889
Поштові індекси 04070
Транспорт
Найближчі станції метро Kyiv Metro Line 2.svg  «Поштова площа»
Kyiv Metro Line 2.svg «Контрактова площа»
Автобуси А  62, 114, 115
Трамваї Т  11, 12, 14, 18, 19 (на Контрактовій площі)
Фунікулер Kyiv Funicular logo.svg Нижня станція
Зупинки громадського транспорту «Андріївська вулиця»
Рух двосторонній
Покриття асфальтне
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11480
У проєкті OpenStreetMap r356499
Мапа
CMNS: Вулиця Петра Сагайдачного у Вікісховищі

Ву́лиця Петра́ Сагайда́чного — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової до Контрактової площі.

Прилучаються Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська і Борисоглібська.

Історія[ред. | ред. код]

Уздовж вулиці пролягала трамвайна колія. Ліворуч — будинок № 20/2, праворуч — будинок № 37

Вулиця була прокладена у 1810-х роках, внаслідок перепланування та забудови Подолу після пожежі 1811 року, та отримала назву на честь імператора Олександра І — Олександрівська[1]. Вона складала єдину вулицю разом з нинішніми Володимирським узвозом і вулицею Михайла Грушевського. З березня 1919 року — частина вулиці Революції[2][3], з грудня 1934 року — вулиці Кірова[4]. З 1944 року становила частину Володимирського узвозу[5]. Забудована та впорядкована в 30–40-х роках XIX століття. У 1955 році її було виділено в самостійну вулицю і названо вулиця Жданова[6], на честь радянського партійного і державного діяча А. О. Жданова. Сучасна назва на честь козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного — з 1989 року[7].

Історичні будівлі та пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Вулицю було прокладено після пожежі 1811 року, частково на місці старої Різдвяної вулиці, на якій у свої чергу розташовувалась кірха Святої Катерини.

На розі вулиці Сагайдачного і Поштової площі міститься церква Різдва (1810—1814, архітектор А. І. Меленський); поряд — станція метро «Поштова площа», фунікулер.

У будинку № 4 (колишній готель «Дніпровський порт» (за іншими даними готель «Сербія»); не зберігся) 1894—1896 жив російський письменник О. І. Купрін. Тут він готував свою першу книгу — збірку начерків «Київські типи».[8] Будинок біло відновлено у 1981-82 роках за первісним проектом[9]. Будинок Г-подібний в плані, наріжний, цегляний, тинькований, 3-поверховий, з проїздом на подвір'я. Дах двосхилий, з металевим покриттям. Фасади потиньковані, пофарбовані. У 1985 тут була встановлена  меморіальна дошка з барельєфним портретом письменника (ск. А. Кущ, арх. П. Купрій). Наразі в будівлі розташовується Державна аудиторська служба України.

Збереглося багато будинків XVIII—XIX ст. Серед них — будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кінець XVIII — 1830-ті рр.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (№ 20; 1830; архітектор Людвік Станзані), будинок київського купця П. Дехтярьова (№ 16/5; 1830), кам'яниця № 22/1, № 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (XIX ст.). У 1896 році вулицею пішов перший у Російській імперії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977 року. Проїзну частину вулиці реставровано 1977 року.

У травні 1982 року з нагоди 1500-річчя від заснування Києва у приміщенні старого особняка Балабух відкрили кафе «Запоріжжя». Кам'яниця належала родині купців Балабух, кілька поколінь якої займалися виробництвом відомого у ХІХ — на початку ХХ сторіччя «київського сухого варення» (цукатів).

Кафе було подарунком до свята від Запоріжжя. Запорізькі художники розроблили одяг для офіціантів і метрдотелів, дизайн серветок, скатертин, посуду і гобеленів («Старий Київ», «Козак Мамай»). «Запоріждерев» виготовив для кафе комоди, різбляні стільці, столи. Біля входу встановили скульптурну скульптурну групу «Запорожці».

Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови XIX століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостиним двором встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному. У 2004 році була відбудована церква Різдва.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128.
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.
  5. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  6. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  7. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 1 лютого 1989 року № 78 «Про перейменування вулиці Жданова на вулицю Петра Сагайдачного» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3613, арк. 133. Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.
  8. Цивільна забудова Подолу 1850-1917 рр.. www.myslenedrevo.com.ua. Процитовано 2019-08-15. 
  9. Сагайдачного | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU). Процитовано 2019-08-15. 

Джерела[ред. | ред. код]