Велика Албанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа Великої Албанії

Велика Албанія (алб. Shqipëria Etnike — «етнічна Албанія») — іредентистська[1] ідея об'єднання всіх територій, в яких албанський етнос переважає над державотворчим.

Як випливає з ідей Великої Албанії, до сучасної Албанії повинні бути приєднані північно-західні райони Республіки Македонія, південні рубежі Сербії, що включають Косово та Прешевську долину, і населені албанцями південні райони Чорногорії. Неофіційно своєю землею ідеологи албанського націоналізму вважають північні райони Греції, де майже не залишилося албанського населення.

У роки Другої світової війни паналбанська ідея була реалізована за допомогою країн Осі.

Фашистська Велика Албанія[ред. | ред. код]

Фашистська Велика Албанія

Після окупації Югославії в квітні 1941 року територія країни була поділена між країнами осі. 12 серпня 1941 указом італійського короля Віктора-Емануїла III на окупованих албанських територіях засновувано велике герцогство Албанію, що включає також у себе території Метохії, центрального Косово, західної частини Республіки Македонія та східної Чорногорії.

У перші ж місяці окупації десятки тисяч будинків сербських поселенців спалили албанці, а самих сербів депортовано. За час війни близько 100 тисяч сербів покинули Косово й утекли до Сербії та Чорногорії. Близько 10 тисяч сербів загинуло від рук албанців. Будинки та садиби біженців займали албанці, що прибували з Албанії відповідно до плану уряду Мусоліні. Всього в Косово за період війни розселилося від 80 до 100 тисяч албанців. Ці дії в Косово очолювала націоналістична організація Бали Комбетар.

Після капітуляції і виходу Італії з війни в 1943 році Косово окупували німці. У квітні 1944 року з албанців була сформована 21-ша гірська дивізія СС «Скандербег» (1-ша албанська).

Албанський націоналізм в кінці XX — на початку XXI століття[ред. | ред. код]

Армія звільнення Косово[ред. | ред. код]

Кріс Хеджес, який довгий час працював кореспондентом газети «Нью-Йорк Таймс» на Балканах провів ретельний аналіз внутрішнього складу та ідеології Армії визволення Косова і умовно виділив у ній три «фракції»:[2][відсутнє в джерелі]

  1. Албанська мафія, що спеціалізується на торгівлі героїном за маршрутом Афганістан-Туреччина-Косово-Боснія-Західна Європа[джерело?].
  2. Сталіністи, коріння яких у невеликих воєнізованих загонах маоїського штибу. Їх створення було інспіровано албанськими спецслужбами за життя Енвера Ходжі. Ця «фракція» довгий час служила каменем спотикання між албанським президентом-антикомуністом Салі Беріша і повстанцями UÇK. Відносини між Берішею і UÇK нормалізувалися тільки після того, як більша частина сталіністів і прихильників колишнього члена Союзу комуністів Ібрагіма Ругову було вбито за наказом Хашима Тачі. Частина вбивств була здійснена повстанцями UÇK, одягненими у форму сербських поліцейських[джерело?].
  3. Неофашисти. «Фракцію» очолюють діти й онуки тих, хто у Другу світову війну були учасниками воєнізованих формувань «Бали Комбетар» і 1-ї албанської дивізії СС «Скандербег». Це почасти пояснює рішення лідерів UÇK одягнути повстанців у чорну форму і як вітання викидати вперед руку[джерело?]. На Заході були сильно здивовані такою атрибутикою[джерело?]. Під тиском Заходу лідери УЧК змінили привітання: тепер воно схоже на те, що прийнято в армії США, — відкрита долоня біля скроні[джерело?].

Позиція грецького міністра[ред. | ред. код]

Міністр культури Греції Андоніс Самарас в інтерв'ю грецькій телекомпанії заявив:

«Скоп'є [тобто Колишня Югославська Республіка Македонія] скоро розвалиться і перестане існувати як єдиний суб'єкт міжнародних відносин»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dennison I. Rusinow (1978). The Yugoslav Experiment 1948-1974. Los Angeles, California: University Of California Press. с. 245. ISBN 978-0-52003-730-4. 
  2. Хашим Тачі пішов ва-банк / / Ехо планети. № 28 (587) 9-15 липня 1999.
  3. Грецький міністр передбачив розвал Югославської Македонії. Російська газети. 14 січня 2009. Процитовано 27 лютого 2009.