Паніранізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географічно і в культурному плані так званий Великий Іран, на думку паніраністів, включає в себе все Іранське нагір'я, включаючи Центральну Азію (Бактрію) та Гіндукуш на північному сході, Афганістан і Західний Пакистан на півдні та Ірак, Сирію та Південний Кавказ на північному заході
Прапор паніраністської партії

Паніранізм (перс. پانایرانیسم‎) — ідеологія, поширена переважно в Ірані, прихильники якої виступають за об'єднання іранських народів, що проживають на Іранському нагір'ї і в інших регіонах, які мають значні риси іранського культурного впливу, серед яких курди, перси, таджики, талиші, пуштуни, белуджі та зазакі. Практично всі послідовники паніранізму також включають в свою ідеологію азербайджанців, які хоч і говорять на азербайджанській тюркській мові, частково або переважно, на думку паніраністів, мають іранське походження[1][2][3].

Критика паніранізму[ред. | ред. код]

Історик Леонард Біндер вважає, що паніранізм — «іредентистський рух, який видихся»[4].

Бернард Льюїс стверджує, що паніранізм ніколи не був сильною ідеологією[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Профессор Ричард Фрай (Frye) утверждает: «Тюркоязычные жители Азербайджана происходят, по большей части, от ираноязычных туземцев, несколько фракций которых до сих пор уцелели в данном регионе.» (Frye, Richard Nelson, «Peoples of Iran», in Encyclopedia Iranica).
  2. ^Свентоховский, Тадеуш. «AZERBAIJAN, REPUBLIC OF»,., Vol. 3, Colliers Encyclopedia CD-ROM, 02-28-1996: «The original Persian population became fused with the Turks, and gradually the Persian language was supplanted by a Turkic dialect that evolved into the distinct Azerbaijani language.
  3. ^ Xavier Planhol, „Lands of Iran“ in Encyclopedia Iranica. Excerpt: The toponyms, with more than half of the place names of Iranian origin in some areas, such as the Sahand, a huge volcanic massif south of Tabriz, or the Qara Dagh, near the border (Planhol, 1966, p. 305; Bazin, 1982, p. 28) bears witness to this continuity. The language itself provides eloquent proof. Azeri, not unlike Uzbek (see above), lost the vocal harmony typical of Turkish languages. It is a Turkish language learned and spoken by Iranian peasants.»(Encyclopedia Iranica, «Lands of Iran»)
  4. Binder, Leonard; University of California Los Angeles (1999). Ethnic conflict and international politics in the Middle East. University Press of Florida. p. 22
  5. Bernard Lewis, The multiple identities of the Middle East‎. p. 140

Джерела[ред. | ред. код]