Виноградівка (Арцизький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Виноградівка
Vynogradivka arc gerb.png Vynogradivka arc prapor.png
Герб Прапор
Георгіївська церква, Виноградівка Арцизького р-ну.JPG
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Арцизький район Арцизький район
Рада/громада Виноградівська сільська рада
Код КОАТУУ 5120480701
Основні дані
Засноване 1929
Населення 3306
Площа 4,21 км²
Густота населення 785,27 осіб/км²
Поштовий індекс 68452
Телефонний код +380 4845
Географічні дані
Географічні координати 45°49′30″ пн. ш. 29°22′46″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
52 м
Водойми р. Дракуля
Місцева влада
Адреса ради 68452, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Виноградівка, вул. Миру, 114, тел. 6-52-31
Карта
Виноградівка. Карта розташування: Україна
Виноградівка
Виноградівка
Виноградівка. Карта розташування: Одеська область
Виноградівка
Виноградівка

Виноградівка у Вікісховищі?

Виногра́дівка — село в Україні, в Арцизькому районі Одеської області.

Населення становить 3306 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Усі дослідники та історики одностайні в тому, що село Бургуджи в Бессарабії отримало свою назву за назвою села на прабатьківщині — Бургуджи.

Бургуджи — означає:

  • бурильщик, свердлувальник;
  • спеціаліст з виготовлення металевих свердел — буравчиків (по турецьки «бургун»).

Історія[ред. | ред. код]

Село Бургуджи засноване в 1830 р вихідцями з села Гірничо-Бургуджи (нині Горішнє Александрово) Сливенського округу Болгарії (84 сім'ї). Переселенці оселилися на казенних землях (на ділянках № 67 і № 68) на обох берегах річки Дракуля, яка в даний час ділить с. Виноградівка на дві частини з півночі на південь. З моменту заснування села населення займалося в основному тваринництвом і землеробством. У перші роки поселення жителі села займалися скотарством, в основному — вівчарством. Від овець вони отримували молоко, бринзу, жир, м'ясо, шерсть, шкури. Селяни самі виготовляли собі одяг, взуття, лагодили яловичі шкури і шкури овець. На ручних ткацьких верстатах виготовляли сукно для верхнього одягу, а з конопель та льону — білу тканину. У селі також були свої ковалі, ливарники, бондарі, муляри, столяри, покрівельники та ін. Майстра. Поступово тваринництво стало витіснятися землеробством, в основному хліборобством. Селяни села Бургуджи обробляли яру і озиму пшеницю, жито, ячмінь, просо, коноплі, льон. Жителі Бургуджи грунтовно займалися також виноградарством, садівництвом і городництвом. Переселенцям колонії Бургуджи було виділено 7 466 десятин придатної землі. Це дозволяло жителям села зберігати традиційний напрям господарства, не піддаючи його значної модернізації і селянський спосіб життя своїх предків.

Історик А. Скальковський, який в 1848 році у своїй книзі писав «Бургуджи — це нова і хороша колонія, заснована румелійськими болгарами в 1830 р. Зусилля болгар колонії Бургуджи, їх виняткова працелюбність перетворюють це покинуте, спустошене місце в благодатний край». Село поступово розвивалося і міцніло. У 1831 р Відбулося освячення дерев'яної каплиці в ім'я св. великомученика Георгія Побідоносця. У 1839 р Відбулося освячення Свято-Георгіївського молитовного будинку. У 1867 р відбулося освячення нового кам'яного Свято-Георгіївського храму. Селяни в 1868 році почали збір пожертвувань на будівництво нової великої церкви. Таким чином в с. Бургуджи був побудований храм, який був висвітлений на честь святого великомученика Георгія в 1878 році. У 1958 році, після ряду реорганізацій був утворений колгосп ім. Леніна, який проіснував до 1992 року. Наприкінці 1992 року колгосп ім. Леніна реорганізований в КСП «Агрофірма ім. Леніна». У лютому 2000 року КСП «Агрофірма ім. Леніна» реорганізовано в СВК «Агрофірма Бургуджи». У лютому 2004 року СВК «Аф Бургуджи» було реорганізовано шляхом приєднання до ФГ «АФ Бургуджи» і стало ФГ «АФ Бургуджи» На даний момент ФГ «АФ Бургуджи» — найбільше господарство в Арцизькому районі. Основним напрямком діяльності ФГ «АФ Бургуджи» — рослинництво.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3607 осіб, з яких 1711 чоловіків та 1896 жінок.[1]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3 230 осіб[2].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
болгарська 86,18 %
грецька 5,44 %
російська 4,33 %
українська 3,02 %
молдовська 0,42 %
вірменська 0,24 %
гагаузька 0,15 %
румунська 0,03 %

Герб і прапор[ред. | ред. код]

Щит розтятий і напівперетятий. У першому червоному полі срібні Святий Георгій Переможець з золотим німбом, що скаче на коні та пробиває списом змія. У другому зеленому полі золотий сніп перев'язаний червоною стрічкою. У третьому срібному полі червоне свердло — буравчик у стовп. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.

Символіка[ред. | ред. код]

Образ Святого Великомученика Георгія Побідоносця символізує Свято-Георгіївский сільський храм, що є символом віри та духовності. Сніп пшениці — символ благополуччя, достатку та родючості. Буравчик символізує фахівців по виготовленню металевих свердл, якими славилося село. По турецьки вони звалися «бургун», що нагадує стару назву села Бургуджи, звідки прибули болгарські переселенці.

Червоний колір символізує красу, мужність, боротьбу, зелений — родючість землі та процвітання сільського господарства, срібний — мудрість, чистоту та віру.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]