Геологія Оману

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Геологічна будова Оману.

На території Оману виділяють гірську складчасту систему Оман (Хаджар-Ахдар) на північному сході і схили Аравійської плити на південному заході.

Гірська складчаста система, складена інтенсивно дислокованими, прорваними інтрузіями, верхньопротерозойськими, палеозойськими, мезозойськими і кайнозойськими породами.

Південно-західна частина западини Руб-ель-Халі і південні райони Перської затоки утворюють передовий Предоманський прогин. Потужність осадового чохла 1,5-7 км. На кристалічному фундаменті залягає товща палеозою, представлена теригенно-карбонатними і карбонатно-евапоритовими гірськими породами з прошарками конґломератів.

Мезозойські відклади характеризується поширенням карбонатних порід з підлеглими прошарками гіпсу, ангідритів і теригенних порід.

Кайнозойські утворення представлені в основному вапняками, доломітом, ангідритами і гіпсом (мілководно-морські і лагунні фації).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.