Геологія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ukraine-blank with Dnipro.svg
Геологія України
Тектоніка
Стратиграфія
Гідрогеологія
Корисні копалини
Гірнича промисловість
Економіка
Історія освоєння мінеральних ресурсів

Геологі́чна будо́ва Украї́ни

Загальна геологія[ред.ред. код]

Територія України розташована у південно-західній частині Східноєвропейської платформи і оточуючих її гірських споруд Карпат і Криму, які є частиною Альпійської складчастої геосинклінальної області. У її будові беруть участь породи докембрійського, палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку, що утворюють три структурних поверхи:

  1. докембрійський,
  2. палеозойський
  3. мезо-кайнозойський.

У платформній частині виділяють найважливіші структури: Український кристалічний щит, Волино-Подільську плиту, Донецьку складчасту споруду, Дніпровсько-Донецьку і Причорноморську западини, шельф Чорного та Азовського морів, Скіфську плиту та інші.

Український щит, що займає центральну частину України, складений сильно дислокованими метаморфічними, інтрузивними і метасоматичними утвореннями архею і нижнього протерозою. З цією унікальною, в металогенічному відношенні, структурою (Українським щитом), точніше його кристалічною основою, пов'язана більшість родовищ металічних корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні корінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, благородних і рідкісних металів (урану, алюмінію, міді, молібдену, нікелю, берилію, літію, ґерманію, ніобію, танталу, металів рідкісноземельної групи, скандію, золота, платиноїдів), а також алмазів, п'єзооптичної сировини, флюориту, графіту, талькомагнезиту, нефелінових руд, великої кількості родовищ облицювальних і декоративних каменів і інші. У платформному чохлі, що перекриває кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольського басейну, комплексні ільменіт-рутил-цирконієвих руд Середнього Придніпров'я, а також екзогенні родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля та інших корисних копалин.

Волино-Подільська плита знаходиться на захід від Українського щита і являє собою область поступового занурення докембрійської кристалічної основи на глибину до 3 км. З осадовими породами палеозою, мезозою, кайнозою тут пов'язані родовища кам'яне вугілля, сірки, гіпсу, фосфоритів.

Дніпровсько-Донецький прогин (авлакоген) поділяється на три мегаструктури:

  1. Прип'ятську (Білорусь) западину
  2. Дніпровсько-Донецьку западину
  3. Донецьку складчасту споруду

Докембрійський фундамент під ними залягає відповідно на глибинах від 2—6 до 18—20 км. Прогин заповнений осадовими породами палеозою, мезозою та кайнозою, які, як і фундамент, розбиті різноспрямованими тектонічними розломами і зім'яті у складки, інтенсивність яких зростає у південно-східному напрямку. У межах Прип'ятської та Дніпровсько-Донецької западин широко розповсюджена солянокупольна тектоніка. З цими структурами пов'язані родовища нафти і газу, кам'яної солі, гіпсу, будівельних матеріалів. З Донецькою складчастою спорудою (Донецьким кам'яновугільним басейном) пов'язані родовища кам'яного вугілля, руд ртуті, флюориту, поліметалів і інші. У вугільних пластах Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану.

Причорноморська западина є глибоко опущеним південним блоком платформи з потужною товщею (до 4—5 км) мезозойських відкладів. Тут відомі родовища руд марганцю, прояви кам'яного вугілля, бокситів, поліметалів.

На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться пошук нових покладів. Українські Карпати включають Передкарпатський крайовий прогин з сірко-, газо- і нафтоносними осадовими породами, складчасто-покривну область Карпат з потужним флішем і Закарпатський внутрішній прогин з вулканогенно-осадовими формаціями, з якими пов'язані кам'яна та калійна солі, цеоліти, барити, алуніти, золоте, ртутне і поліметалічне зруденіння. Складчаста область Гірського Криму — велике брилове підняття, південна частина якого занурена під рівень Чорного моря. Воно утворене інтенсивно дислокованим тріас-юрськими флішовими відкладами і карбонатними та піщано-глинистими крейдовими, палеогеновими і неогеновими товщами, що залягають спокійніше. З останніми пов'язані родовища залізих руд, солей, флюсових вапняків і інші.

Історія геологічного розвитку[ред.ред. код]

Найдавніший геологічний період — докембрій залишив в Україні багато слідів у вигляді вивержених і метаморфізованих кристалічних порід. Саме впродовж докембрію сформувався Український кристалічний щит, який пізніше був розбитий скидами на окремі блоки. Одні з них занурилися на чималу глибину і були вкриті молодшими геологічними утвореннями, інші — залишилися на поверхні і помітно впливають на формування сучасного рельєфу, конфігурацію річкової мережі.

В докембрії (починаючи з пізнього архею) на території нинішньої України з'явилися бактерії і водорості (пізній протерозой), які взяли активну участь у формуванні багатьох різновидів корисних копалин. З сировинно-мінеральних покладів, що сформувалися на території України в період докембрію, сьогодні найбільше господарське значення мають великі запаси криворізьких та кременчуцьких залізних руд, значні і великі поклади метаморфізованого вугілля (графітів, кристалічних сланців), вогнетривких глин, гранітів, гнейсів тощо.

Палеозойська ера характеризувалася інтенсивним розвитком органічного світу (виникли найпростіші наземні рослини і тварини, земноводні, комахи, плазуни). На початку цієї ери (кембрій) на території сучасної України були відсутні морські басейни, які пізніше (силур) почали утворюватися в південно-західній частині (Середнє Придністров'я). Найвизначнішою подією кембрійського періоду став так званий каледонський орогенез — тектонічна епоха. Прояви тектонічної активності цього періоду найяскравіше позначилися на формуванні сучасних Карпат (Пра-Карпати, Добруджі). Впродовж кембрію та силуру на території нинішньої України виникли такі корисні копалини як сіль і нафта Донецько-придніпровської западини, вапняки, пісковики.

Кінець каледонської тектонічної епохи припадав на початок девонського періоду і супроводжувався скороченням площі морів. Нижньодевонські відкладення зустрічаються в Україні лише в Придністров'ї і представлені пресованими (плитоподібними) червоними пісковиками (так званими теребовлянськими пісковиками).

У середньому девоні починається опускання суші. Формується Донецько-Дніпровська западина. У межах нинішнього Донбасу відбувалася інтенсивна тектонічна діяльність (герцинська тектонічна епоха) з проявами вулканізму (на півдні). Впродовж девону утворилися такі корисні копалини: пісковики, кварцити, базальти, оолітові залізні руди (південь Донбасу).

Кам'яновугільний (карбонний) період характеризувався розвитком герцинської складчастості, її значною інтенсифікацією. Для східної частини України (між Дніпром і Доном) характерним було багаторазове чергування суші і моря, значне опускання території, формування протяжної геосинкліналі. Вона заповнилася потужними (понад 10 тис. м) відкладеннями, серед яких зустрічаються великі поклади кам'яного вугілля. Його основні запаси зосереджено в тонких пластах (усіх пластів нараховується понад 200). Вугільні пласти чергуються з пісковиками. Це свідчить про те, що за тих часів цій території неглибоке прибережне море чергувалося із заболоченою сушею. На ній росли великі праліси, біомаса яких служила основою вугленагромадження. З цього періоду походять вугільні товщі Донбасу і Львівсько-Волинського басейну. Серед інших мінерально-сировинних ресурсів кам'яновугільного періоду в Україні зустрічаються дрібно-зернисті пісковики, горючі сланці Карпат тощо.

Палеозойська ера завершилася пермським періодом, упродовж якого територія України залишалася переважно сушею. У верхньому пермі почалася тривала кемерійська тектонічна епоха. На півдні та заході теперішньої України проходило поступове опускання суші (Карпати, Крим), висихання водоймищ у Донбасі. Результатом цього процесу стало утворення потужних запасів високоякісних кам'яних солей і гіпсу. З пермським періодом пов'язані також родовища кам'яного вугілля, доломітів, солей Карпат, марганцю, вогнетривких глин, вапняків. У межах Донецько-Дніпровської впадини розвідані та експлуатуються родовища нафти, що виникли в той період.

Наслідки геологічних процесів мезозойскої ери представлена на території України відкладеннями тріасового, юрського і крейдового періодів. Протягом цієї ери з'явилися перші ссавці, птахи, покритонасінні рослини. Розповсюдження одержали сучасні високодиференційовані форми життя з переважанням плазунів, в тому числі і величезних розмірів.

Для тріасового періоду мезозою характерною була майже повна відсутність на теренах сучасної України морських басейнів (крім її крайньої західної частини). В кінці тріасу відновилися тектонічні рухи в Донбасі. Цей період був найбіднішим щодо на нагромадження корисних копалин.

Юрський період мезозою був значною мірою «морським». В південно-західній частині нинішньої України знаходився морський басейн. Горотворчі процеси відбувалися в Донбасі. Утворення та накопичення корисних копалин впродовж юрського періоду також було незначним. Сьогодні практичне значення мають, хіба-що, вапняки, утворені за тих часів.

Крейдовий період мезозою відзначався подальшим розширенням площі морського басейну. Значна частина південних територій сучасної України була вкрита морськими водами. Лише відносно невелика північна територія (вздовж лінії Донецьк-Дніпропетровськ-Вінниця) була зайнята сушею. Основними серед корисних копалин, що сформувалися за цих часів, були біла крейда і мергелі (Донбас, Волинь), фосфорити (поширені в південній частині Поділля, східній і північно-східній частині республіки), нафта (її поклади зосереджено біля флішу Карпат).

Кайнозойська ера[ред.ред. код]

Кайнозойська ера (67 млн р. — до сьогодні), як відомо, поділяється науковцями на третинний і четвертинний періоди.

Третинний період[ред.ред. код]

Третинний період кайнозою на території сучасної України характеризувався значними горотворчими процесами, великою вулканічною діяльністю. В результаті встановилася сучасна конфігурація суші та морів (міоцен). Цей період подарував Україні нафту Прикарпаття, нікопольські марганцеві руди, буре вугілля Правобережжя, каоліни, піски, керченські залізні руди.

Впродовж третинного періоду кайнозою утворилися Карпати і Кримські гори, сформувався карпатський фліш. Ці утворення належать до зон альпійської складчастості і займають в Україні особливе місце.

Четвертинний період[ред.ред. код]

Значні геолого-геоморфологічні зміни відбулися на території сучасної Україні під час четвертинного періоду кайнозою. За цих часів остаточно усталилася сучасна конфігурація материка і морів.

Зледеніння[ред.ред. код]

Докладніше: Зледеніння

Впродовж цього періоду територія нинішньої України зазнала кількох зледенінь. Упродовж найбільшого з них (дніпровського) льодовики сягали північної межі Волино-Подільської височини, опускалися долиною Дніпра аж до Кременчука. Льодовики мали великий вплив на формування сучасних форм рельєфу. Велике значення має спричинене ними майже повсюдне поширення лесу — унікальної ґрунтотворної породи, на основі якої утворилися відомі у світі українські чорноземи. Лес є також цінним будівельним матеріалом і широко використовується для виробництва цегли.

У північній частині сучасної України, куди доходили льодовики, добре збереглися льодовикові форми рельєфу: морени, скупчення валунів, водно-льодовикові піски тощо

Гідрогеологія[ред.ред. код]

У межах України виділені Волино-Подільський, Дніпровсько-Донецький, Причорноморський артезіанські басейни, басейни тріщинних вод Українського щита, а також Донецька, Карпатська, Кримська і гідрогеологічні складчасті області з невеликими синклінальними (міжгірськими) артезіанськими басейнами.

Волино-Подільський басейн характеризується широким розповсюдженням маломінералізованих (до 1 г/л) прісних вод, гідрокарбонатно-кальцієвих вод тріщинного типу у відкладах крейди.

Дніпровсько-Донецький басейн відрізняється поверховим розвитком водоносних горизонтів і комплексів, найбільше значення з яких для водопостачання мають четвертинні, палеогенові, крейдові та юрські. Гідродинамічні умови визначаються як глибинними так і поверхневими факторами живлення та розвантажування підземних вод. Склад вод різноманітний — від гідрокарбонатно-кальцієвих (магнієвих), прісних (мінералізація до 1—3 г/л) до хлоридно-натрієвих (кальцієвих) розсолів з мінералізацією понад 30—100 г/л, що характерні для глибоких горизонтів палеозою та зон розвантажування у межах тектонічних розломів.

Причорноморський басейн, підземні води якого знаходяться у відкладах антропогену, неогену, палеогену і крейди має складну гідрогеологічну структуру. Часто спостерігається формування солоних вод і розсолів (мінералізація понад 10—30 г/л). Води хлоридного складу з високим вмістом брому і йоду. Для господарсько-питного водопостачання найбільше використовують неогеновий горизонт. Український щит, що має двоповерхову геологічну будову у вигляді складчасто-кристалічної основи і горизонтальних шарів осадових порід, відрізняється наявністю великих западин, які відіграють роль субартезіанських басейнів і регіональних тріщинуватих тектонічних зон, що вміщують мінералізовані води. Водоносні горизонти розвинуті у четвертинних, неогенових, палеогенових покладах і у вивітреній тріщинуватій зоні кристалічного фундаменту. Найбільше водопостачальне значення мають води тріщинуватої зони кристалічних порід, що відрізняються сульфатно (хлоридно) — гідрокарбонатно-кальцієвим (магнієвим, натрієвим) складом і мінералізацією, яка збільшується у південному напрямку.

Гірський Крим характеризується широким розвитком карстових і тріщинно-карстових систем та залежністю рівневого та гідро-геохімічного режимів, а також ресурсів підземних вод від гідро-метеорологічних чинників. Води головним чином мають гідрокарбонатно-кальцієвий та гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієвий (магнієвий) склад.

Українські Карпати у гідрогеологічному плані є складним сполученням гірських складчастих структур і міжгірських прогинів.

У Передкарпатті розвинені головним чином хлоридні і сульфатні води.

У Закарпатті основні запаси прісних підземних вод зосереджені у Чоп-Мукачевському і Солотвинському артезіанських басейнах.

Донецька гідрогеологічна область характеризується розвитком малих артезіанських басейнів і строкатістю хімічного складу підземних вод у відкладах тріасу, юри і крейди.

Гідрогеологічні особливості України визначаються не лише природними, але і техногенними факторами, наслідком яких є зміна умов формування підземних вод, що, у свою чергу, призводить до погіршення їхнього хімічного складу.

Сейсмічність[ред.ред. код]

Територія України належить до Альпійсько-Гімалайського сейсмічного поясу і умовно поділяється на 3 зони:

  1. Східноєвропейську платформу, де відчуваються землетруси, пов'язані з глибинними карпатськими вогнищами в горах Вранча (інтенсивність землетрусів 4—5 балів у місті Київ);
  2. Східні Карпати, за винятком Вранчського вогнища, з помірною сейсмічністю (6—7 балів);
  3. Південний Крим з високою сейсмічністю (понад 8—8,5 балів).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]