Дем'ян Скалозуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Дем'ян Скалозуб
пол. Damian Skalozub
Народився невідомо
Помер 1593(1593)
Царгород, Османська імперія
заморений голодом
Національність українець
Звання Гетьман
Термін 1583-1593
Попередник Самійло Зборовський
Наступник Криштоф Косинський
Конфесія православний

Дем'ян Скалозуб (пол. Damian Skalozub, ?-1589?, за іншими даними 1593, Царгород, Османська імперія) — низовий гетьман після Самійла Зборовського, український військовий козацький діяч XVI ст., полковник.

Життєпис[ред.ред. код]

Уперше згадується в польських архівах як осавул низових козаків у 1598 р. Архівні матеріали свідчать, що він козакував змолоду і брав участь у всіх походах гетьмана Григорія Лободи - проти османів, татар, і поляків. Скалозуб прославився в боях і походах: командував загоном у війську гетьмана реєстрового козацтва Т. Байбузи. Прийнявши від нього булаву, доклав зусиль до примирення реєстрового та нереєстрового козацтва. Славився завзяттям і відвагою, був достатньо освіченим, розважливим, мав веселу вдачу, вмів повести за собою та розвеселити товариство у найскрутніший час, що високо цінувалося у війську. Тому прізвище отримав на Січі з молодих літ — Скалозуб.

Ставши гетьманом, очолив у 1599 морський похід і вирушив у Чорне море, де, за польськими архівами, «наробив туркам багато шкоди». Цей похід — один із небагатьох, оспіваний у народній думі, що має у своїй основі історичні факти. Успішно пройшовши Дніпром і лиманом, флотилія Скалозуба зупинилася на косі Тендра на перепочинок і чекала попутного вітру. Там зустрів Скалозуб старого гетьмана С. Кішку, що на османські галері вибирався з полону, мало не потопив її, «вибивши три дошки», бо прийняв за ворожу. Після зустрічі на Тендрі Скалозуб продовжив похід до османських берегів, маючи на меті взяття османської фортеці Азов на Азовському морі.

Початок походу був вдалим. Пройшовши боєм кримське узбережжя, козацька флотилія перетнула Чорне море і поруйнувала Анатолійський берег та рушила в Керченську протоку. Звістка, що козаки «морем гуляють», стривожила Стамбул, на пошуки козаків вийшла османська ескадра. Невдача спіткала військо Скалозуба в Керченській протоці - не вдалося уникнути бою з османським флотом. У кровопролитній битві, стомлена довгим морським переходом, козацька флотилія зазнала нищівної поразки. Майже всі козацькі чайки було потоплено, більшість козаків загинула, чимало османи взяли в полон. Загинув і сам Семен Скалозуб. Лише кільком чайкам вдалося вирватися із того жорстокого бою і під покровом ночі відірватися від погоні. Вони і принесли на Січ сумну звістку про загибель гетьмана і його флотилії.

На місце Гетьмана Шаха року 1583-го обрано Гетьманом із Полковників Дем'яна Скалозуба.

Керівник походів на кримське ханство та морських походів за участю кошового отамана-гетьмана Нечая. Після того як крим. татари взяли в полон кількасот людей біля міст Опішня і Котельва, дістав дозвіл короля розпочати військові дії проти них. Скалозуб наказав кошовому Нечаю збирати козаків в похід і сам прибув з коним військом. Керувати військом він наказав Іванові Богуславцю та Карпові Перебийносу. Наказав Якову Сурмилі напасти на кримчаків, щоб змусити їх відвезти невільників до ближніх міст, сам вночі виплив на чайці вказав на подальші дії козакам і повертаючись в Керченську протоку був оточений військами. Не розрахувавши, що прибуло на поміч османів з Азовського та Чорного моря, після бою попав з рештою війська в полон і замордований голодом у Царгороді.

За Старовольським був звільнений з полону.

Виправа на Крим 1583[ред.ред. код]

На початку його правління Кримські Татари, в зв'язку з незгодою урядів Речі Посполитої і Османської імперії за пригоду Волоську, напали по-злодійськи на кордони Малоросійські і полонили кілька сот людей біля містечок Опішня і Котельва. Гетьман при першій вістці про те негайно ж рушив з кіннотою своєю у Кримський степ з наміром перейняти Татар з бранцями, не допустивши їх до Орського Перекопу; але в тому не встиг, а дізнався од спійманих «язиків», що вони забралися вже за Перекоп і випалили увесь степ на день дороги до Перекопу. Гетьман, одступивши у свої межі, доповідав Королеві про ворожі вчинки Татар і, діставши у резолюції повеління, щоб, не починаючи війни явної, у котру османи, будучи тепер без діла, вмішатися можуть, старався визволити бранців умілим способом. Гетьман, не визнаючи в цьому пункті іншого мистецтва, окрім військового, дав секретний наказ Запорозькому Кошовому Нечаєві примножити свої човни до можливого числа і наготувати їх та військо своє в потайну експедицію. Швидко за цим прибув Гетьман з кінним військом на Січ і, спішивши тут три полки реєстрових Козаків, посадив їх з таким же числом Запорожців у човни і виправив на море під командою Писаря військового Запорозького Івана Богуславця і Полковника Малоросійського Карпа Перебийноса. Партизанам тим повелів Гетьман пройти Лиманом і морським берегом до приморських Кримських городів, закрити їхні гавані і судна, які будуть виходити з них, переглядати та відбирати Руських Бранців, коли вони в них опиняються, а одному загонові човнів підійти до гирла Перекопської затоки, що понад Сербулацькою пристанню. Опісля того наказу вирушив Гетьман з достатнім числом кінноти та піхоти до Орської лінії і, наблизившись до неї, замкнув обидві її брами, вдаючи, що переходить через лінію. Поміж тим приплив у затоку Перекопську перший загін суден Запорозьких, в які перебрався сам Гетьман вночі, не оповіщаючи війська, а повелів лише Обозному Генеральному Якову Сурмилі командувати військом і далі намагатися дістатися за лінію з тим наміром, щоб Татари, побоюючись вступу Козацького всередину Криму, якнайскоріше збували бранців своїх у приморські міста, де їх одбивати на човнах буде можливо. Відпливши в море, Гетьман з'єднався там зі своєю флотилією і, призначивши їй різні гавані Кримські, поплив сам у затоку Керченську, що відділяє Крим від острова Тамана, де сподівався застати найбільшу переправу бранців. Та щойно увійшов у затоку, як військовими османськими суднами, що вийшли з Азовського та Чорного моря, був оточений і по довгій битві взятий у полон з усіма військами, що лишилися з битви, і відвезений до Царгорода, де заморений голодом.

Писар Богуславець був забраний в полон під Козловом. Писар Іван Богуславець, звільнений з неволі запорожцями з допомогою жінки османського паші Семіри, яка втекла з ним в Україну і вийшла за нього заміж. Решта війська з Перебийносом також повернулись.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьман України
1583-1593 з перервами
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Наступник