Ян Оришевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван (Ян) Оришевський
Alex K Yan Oryshevskyi.svg
Народився бл.1535
Оришів Лятський
Помер бл.1608
Гайсин
Країна Royal Banner of Stanisław II of Poland.svg Річ Посполита
Титул шляхтич
Посада Гетьман Війська Запорозького (1578 - 1582)
Військове звання старшина
Попередник посаду встановлено
Наступник Янча Беґер (1582 - 1584)
Герб

Іван (Ян) Орише́вський (близько 1535 — близько 1608) — український державний і військовий діяч. Гетьман Війська Запорозького (1578—1582, 1584—1585, 1586—1587 рр.)[1], один з організаторів реєстрового козацтва (РК). Походив з української шляхти. До 1578 року був дворянином польського короля Степана Баторія. Засновник міста Гайсина.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Оришеві Ляцькому Белзького воєводства. Син дрібного шляхтича Яна. Будучи дворянином Короля польського Степана Баторія, отримав від нього 1576 року у держання державний маєток у Луці, недалеко від Вінниці[2]. В 1577 році на дворі короля Степана Баторія — коморник для виконання важливих завдань. У вересні 1578 року у Львові, під час набору козацького полку чисельністю у 500 осіб для служби Речі Посполитій, Іван Оришевський був призначений його «гетьманом», отримав відповідні клейноди, Трахтемирів для постійного перебування і мав підлягати черкаському і канівському старості князеві Михайлові Вишневецькому[3]. Мав власний загін з 30 вояків, отримав річне утримання 400 злотих. Набраний козацький реєстровий полк мав почати службу 6 грудня 1578 року. У цей час в Речі Посполитій відбувалися репресії щодо козаків, які брали участь у поході 1577 року Івана Підкови у Молдову. Тож вони мусили переховуватися на островах Великого Лугу нижче Дніпрових порогів. Скориставшись своїм новим становищем, Іван Оришевський домігся визнання своєї зверхності принаймні над частиною з них. Так виникла козацька республіка Військо Запорозьке, першим Гетьманом якої став Іван Оришевський[4].

1580 року Військо Запорозьке під проводом Оришевського брало участь у Лівонській війні 1558—1583 років на боці Речі Посполитої і у вересні здобуло і спалило передмістя і частину замка підмосковського на той час міста Стародуб[5]. 1581 року за дорученням Оришевського складено реєстр козаків, що перебували на службі Речі Посполитій. Весною 1581 року Іван Оришевський вирушив зі своїми козаками в Запорожжя і зупинився на острові Томаківка[5]. У вересні 1581 року Військо Запорозьке під проводом Івана Оришевського разом з князем Михайлом Вишневецьким здобуло московське місто Трубчевськ[6].

У листопаді 1582 року Іван Оришевський вже згадується як небіжчик і його маєток у Луці передано шляхтичеві Якову Нєзабітовському[7]. Після цього Гетьманом Війська Запорозького було обрано угорця Янчу Беґера[8].

Невдовзі з'ясувалося, що Іван Оришевський не помер, через якийсь час він з'явився на Запорожжі й 1584 року його знову було обрано гетьманом Війська Запорозького. Його резиденція містилася тоді на острові Базавлук[9]. Саме там Іван Оришевський заклав корабельню, яка почала будувати морські судна, що дало змогу запорожцям розпочати морські походи[10]. 1584—1585 років Військо Запорозьке втрутилося в боротьбу за владу в Криму між Ісламом Ґіреєм і його племінником Саадетом Ґіреєм на боці останнього. Під час цієї війни запорожці здобули і знищили Очаків влітку 1584 року[9] і здійснили похід на Перекоп 1585 року[11]. Невдача цього походу спричинила втрату Іваном Оришевським влади у Війську Запорозькому.

Влітку, або восени 1586 року Іван Оришевський знову був обраний Гетьманом Війська Запорозького. Під його керівництвом запорожці в грудні 1586 — лютому 1587 років тричі нападали на землі Кримського царства і, зокрема, в лютому 1587 року — на околиці міста Тягин на Дніпрі[12]. У 1587 році був представником Запорозької Січі на сеймах, в ході яких Королем Речі Посполитої було обрано Сигізмунда III Вазу. У квітні-травні 1587 року Іван Оришевський здійснив морський похід на османські міста Варну та Аккерман[13]. Цей похід був першим морським походом запорожців.

Іван (Ян) Оришевський (в деяких джерелах його називають Оришовським або Оришковським) справді дістав призначення на гетьмана указом короля Речі Посполитої Стефана Баторія. Згідно з «Хронікою» М. Бєльського, в якій Оришевському теж відводиться лише два рядки, це сталося 1578 року. Козацькі заворушення, викликані стратою І. Підкови та певними невдачами в Молдові, реально загрожували перерости в громадянську війну, в якій українці й поляки, що жили тоді в одній державі, могли б винищувати одні одних — на радість зовнішнім ворогам, які потім пошматували б і Річ Посполиту, й Україну.

Отже, перше, що зробив Ян Оришевський, — це заспокоїв козаків, які, власне, й не готові були до війни проти Речі Посполитої. Саме за його гетьманування набула активного втілення в життя реформа Стефана Баторія, що офіційно визнав козаків за військову силу королівства та обдарував козацтво прапором, булавою, бунчуком і печаткою — тобто всіма символами законності, які надалі припиняли переслідування козацтва як такого з боку уряду Речі Посполитої. Він також передав козакам місто Терехтемирів, визначив межі територій, підконтрольних Запорізькій Січі тощо. А ще призначив найнятим на службу козакам державну платню: по червінцю та по кожухові на рік. Платня символічна. Але важлива суть: козаки — не вороги короні.

Під час сейму 1587 року Іван Оришевський здивував шляхту, сенаторів: був одягнутий по-грецьки, під час читання його прохання «сів між панами на землю по-турецьки».[14]

Починаючи з 1587 року жив життям звичайного обивателя Речі Посполитої, виконуючи іноді доручення її уряду щодо Війська Запорозького. За королівським указом від 25 липня 1590 року був призначений "поручником" 2-х козацьких полків (1000 осіб), найнятих на службу Речі Посполитій[15]. При цьому він мав підлягати владі снятинського старости Миколи Язловецького. У липні 1591 року Іван Оришевський приїжджав до Білої Церкви на переговори з Гетьманом Війська Запорозького Криштофом Косинським, щоб вгамувати конфлікт між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою. Проте, його місія виявилася невдалою і запорожці навіть погрожували йому стратою за зраду[16]. 1594 року Іван Оришевський брав участь у поході армії Війська Запорозького у Молдову, очолюваному Гетьманом Григорієм Лободою[17].

В 1600 році виступив посередником у переговорах уряду Речі Посполитої з козаками про умови їх участі у воєнних діях у Молдавії. 1601 року з коронним військом вирушив до Інфляндії. 27 березня 1602 року командував вдалим відбиттям нападу шведської залоги з Дорпату. Виступав на захист прав козаків та осадників, зокрема, проти утисків княжни Анастасії Воронецької в Києві 1586 року.

Помер, найімовірніше, в Гайсині (тепер Вінницька область) перед 2 березня 1605 року.

Власність[ред. | ред. код]

Мав частину дідичного Оришова Ляцького. Отримав правом «доживоття» кілька великих надань. 5 вересня 1577 року король в таборі під Лятарньою надав привілей на 3 розлогі пустки Брацлавського староства: Копистирин біля Кучманського шляху, Гайсин та Гогуль над р. Соб — лівою притокою Південного Богу. Сігізмунд III 5 січня 1588 надав замок Лембурґ (Малопіль) — Інфляндія, південніше Кісі (пол. Kiesi). В Гайсині заклав місто, отримав для нього торгові привілеї, тут влаштував центр власних маєтків.[18]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ядвіга Рогозинська, за Уруським, мав 2-х синів: Яна, Станіслава. Дружина отримала від короля Сігізмунда ІІІ Вази право доживоття на Гайсин через заслуги чоловіка.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 308
  2. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 130
  3. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 127—128
  4. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 128
  5. а б Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 135
  6. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 139
  7. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 140
  8. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 141
  9. а б Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 152
  10. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 157
  11. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 155
  12. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 165
  13. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 171
  14. а б Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605)… S. 273
  15. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 191
  16. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 197
  17. Коваленко Сергій. Військо Запорозьке 1578—1599 років: перша республіка. — Київ: Видавництво «Стікс», 2021. — С. 249
  18. Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605)… S. 272

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
посаду встановлено
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман Війська Запорозького
1578 - 1582
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Янча Беґер
Попередник
Янча Беґер
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман Війська Запорозького
1584 - 1585
вдруге
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Михайло Ружинський
Попередник
Богдан Микошинський
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман Війська Запорозького
1586 - 1587
втретє
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Михайло Ружинський
Попередник: Herb Viyska Zaporozkoho.svg
Старший Війська Запорізького Реєстрованого
1590
Наступник:
Богдан Ружинський Войтих Чановицький