Демчук Йосип Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йосип Демчук
надрайоновий провідник
Демчук Йосип Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 1923
Петриків
Смерть 22 жовтня 1952(1952-10-22)
Вінниця, катівня НКВД
Псевдонім «Стріла», «Луговий»
Військова служба
Роки служби 1941—1952
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
помічник Кам'янець-Подільського окружного референта СБ (1945—1946)
Вінницька округа ОУН (1949—1951)
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Заслуги
Медаль «За боротьбу в особливо важких умовах»

Йо́сип Васи́льович Демчук (псевдо «Стріла», «Луговий», «Яструб»; 1923, Петриків, сучасний Тернопільський район — 22 жовтня 1952, катівня НКВД) — український військовик, вояк Української Повстанської Армії, надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН в 19491951 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Йосип Демчук у 1923-му році в селі Петриків Тернопільського району.

Входив до складу «Просвіти», з 1940 року — член ОУН.

Липнем 1941 року закінчує підстаршинські курси ОУН в Поморянах (Львівська область), наприкінці 1941 заарештований Гестапо.

1942 року переходить в підпілля. З липня того ж року — провідник молодіжної мережі ОУН Микулинецького району.

Протягом 1942—1943 років — працівник референтури СБ Тернопільського обласного проводу ОУН.

У 1943—1944 роках — референт СБ Гримайлівського районного проводу ОУН та Тернопільського повітового проводу.

Цілком вірогідним є твердження, що він був у сотні «Сірі Вовки» — під псевдом «Стріла» — як стрілець та вістун.

Протягом 1944—1945 року перебував в охороні Кам'янець-Подільського обласного провідника ОУН Зенона Голуб'яка — «Бориса».

Близько весни 1945 року приступив до виконання обов'язків помічника Кам'янець-Подільського окружного референта СБ.

Серпнем 1946 року очолив Дунаївецький провід — до грудня 1948 — входили в підпорядкування Дунаївецький, Миньковецький, Новоушицький райони Кам'янець-Подільської та частина Вінницької області[1]. В тому часі працював тісно з Хомою Мартюком — «Алкідом».

З грудня 1948 року займався розбудовою підпілля на Вінничині як надрайоновий провідник.

Протягом 1949—1951 років займався розбудовою структури надрайонної Вінницької округи ОУН.

8 лютого 1951 року схоплений чекістами у Вінниці на вулиці Лєніна. При обшуку у нього знайшли пістолет ТТ із двома запасними обоймами, гранату та згорток з отрутою.

Медаль УПА «За боротьбу в особливо важких умовах»

Після 10 днів допитів з тортурами назвав своє імя та прізвище.

З 8 лютого 1951 року до 18 червня 1952 року Йосип Демчук пережив близько ста допитів, які проводили у Вінниці, потім в Києві, врешті знов у Вінниці. 18 червня 1952 року почався завершальний допит[2].

22 вересня 1952 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив Йосипа Демчука — «Лугового» до розстрілу.

22 жовтня 1952 помер від катувань.

В незалежній Україні не реабілітований.

Нагороди[ред.ред. код]

  • 2 вересня 1947 року за працю в підпіллі був відзначений Бронзовим Хрестом Заслуги,
  • 30 вересня 1948 — медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах».

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]