Дерен (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дерен
Період існування: 73–0 млн р. т. кампаннаш час
Дерен справжній
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Дереноцвіті (Cornales)
Родина: Деренові (Cornaceae)
Рід: Дерен (Cornus)
L.
Види

Див.текст

Вікісховище: Cornus
Cornus kousa var. chinensis
Cornus mas
Cornus nuttallii

Дере́н[1] (Cornus) — рід багаторічних рослин родини деренових, об'єднує приблизно 50 видів, які найбільше поширені в Азії й Північній Америці, по кілька видів охоплюють Європу й Центральну Америку, і по одному виду зростає в Африці й Південній Америці[2][3]. Переважно це листопадні рослини — дерева або чагарники. Деякі види — трав'янисті рослини.

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Більшість видів мають супротивні листки і лише деякі — чергові.

Квітки 4–5-членні.

Плоди у всіх видів — кістянки з однією або двома насінинами. Дозрівають плоди з серпня по жовтень.

Поширення[ред. | ред. код]

Види поширені у Південній та Східній Європі, на Кавказі, у Малій Азії, Японії, Китаї, Північній Америці.

Використання[ред. | ред. код]

Традиційно, як плодову рослину, культивують лише один вид — дерен справжній. Водночас є ще кілька видів, які мають їстівні плоди і перспективні як плодові рослини. Це, передовсім, Cornus officinalis.

Деякі види використовують як ландшафтні рослини: при створенні живоплотів, вільних груп, бордюрів, у оформленні галявин та інших елементів ландшафтних композицій, завдяки рясному цвітінню та плодоношенню, виключній декоративності завдяки квіткам та приквіткам, ранньому цвітінню до розпускання листків (наприклад, у дерену справжнього), яскравому осінньому забарвленню.

Види[ред. | ред. код]

Підрід Yinquania
  1. Cornus oblonga
  2. Cornus peruviana
    Підрід Kraniopsis
  3. Cornus alba
  4. Cornus amomum
  5. Cornus asperifolia
  6. Cornus austrosinensis
  7. Cornus bretschneideri
  8. Cornus darvasica
  9. Cornus drummondii
  10. Cornus excelsa
  11. Cornus foemina
  12. Cornus glabrata
  13. Cornus hemsleyi
  14. Cornus iberica
  15. Cornus koehneana
  16. Cornus macrophylla
  17. Cornus meyeri
  18. Cornus obliqua
  19. Cornus oligophlebia
  20. Cornus papillosa
  21. Cornus parviflora
  22. Cornus paucinervis
  23. Cornus quinquenervis
  24. Cornus racemosa
  25. Cornus rugosa
  26. Cornus sanguinea — дерен-свидина
  27. Cornus schindleri
  28. Cornus sericea
  29. Cornus torreyi
  30. Cornus ulotricha
  31. Cornus walteri
  32. Cornus wilsoniana
    Підрід Mesomora
  33. Cornus alternifolia
  34. Cornus controversa
    Підрід Afrocrania
  35. Cornus volkensii
    Підрід Cornus
  36. Cornus eydeana
  37. Cornus mas типовий — дерен справжній
  38. Cornus officinalis
  39. Cornus piggae
  40. Cornus sessilis
    Підрід Sinocornus
  41. Cornus chinensis
    Підрід Discocrania
  42. Cornus disciflora
    Підрід Cynoxylon
  43. Cornus florida
  44. Cornus nuttallii — дерен тихоокеанський
    Підрід Syncarpea
  45. Cornus capitata
  46. Cornus hongkongensis
  47. Cornus kousa — дерен коуса
  48. Cornus multinervosa
  49. Cornus sunhangii
    Підрід Arctocrania
  50. Cornus canadensis
  51. Cornus suecica
  52. Cornus unalaschkensis
  53. Cornus wardiana
    Incertae sedis
  54. Cornus clarnensis

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дерен // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. [[https://web.archive.org/web/20120818041002/http://www.theplantlist.org/browse/A/Cornaceae/Cornus/ Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.] Species of Cornus за даними сайту The Plant List](англ.)
  3. Cornus L.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 13.09.2021. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н.Г.Холодного; Редкол.: Ю.Н. Прокудин, Д.Н. Доброчаева, Б.В. Заверуха, В.И. Чопик; Авт.: М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин, А.И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.