Діана, принцеса Уельська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діана Спенсер
Diana Frances Spencer
Ім'я при народженні Діана Френсіс Спенсер
(англ. Diana Frances Spencer)
Прізвисько Princess Diana, The People's Princess і Lady Di
Псевдо Lady Di і Princess Diana
Народилася 1 липня 1961(1961-07-01)[1][2][…]
Сандрінгемський палац, Сандрінгем, Англія, Сполучене Королівство
Померла 31 серпня 1997(1997-08-31)[1][2][…] (36 років)
XIII округ Парижа, Париж, Франція
·автомобільна катастрофа
Поховання Елторп[4][3]
Країна  Велика Британія[5][6]
Місце проживання Елторп
Сандрінгам
Кенсінгтонський палац
Highgrove Housed
Діяльність Захисниця навколишнього середовища, філантропка, гуманістка, світська левиця
Alma mater Школа для дівчат Вест Хіт (1977)[4], Institut Alpin Videmanetted і Riddlesworth Hall Schoold
Знання мов англійська і британська жестоваd[7]
Суспільний стан аристократія, Член королівської родини і Британська шляхта
Титул Британська принцесаd[8], леді і Princess of Walesd[8]
Конфесія англіканство
Рід House of Spencerd[8] і Віндзорська династія
Батько Джон Спенсер, 8-й граф Спенсер[4][9]
Мати Френсіс Шенд Кіддd[4][9]
Родичі Adam Shand Kyddd, John Shand Kyddd, Angela Shand Kyddd, Альберт Спенсер, 7-й граф Спенсерd, Cynthia Spencer, Countess Spencerd, Рут Рош, баронеса Фермойd і Frances Ellen Workd
Брати, сестри Jane Fellowes, Baroness Fellowesd[9], Sarah McCorquodaled, John Spencerd[9] і Charles Spencer, 9th Earl Spencerd[9]
У шлюбі з Чарльз III[4][8][…]
Діти Вільям та Гаррі
Зріст 178 см
Волосся біляве волосся
Очі блакитні
Автограф
Нагороди
Royal Family Order of Elizabeth II Order of the Virtues Order of the Crown (Netherlands)
IMDb ID 0697740
Сайт royal.gov.uk
Герб
Герб

Діана Френсіс Спенсер (англ. Diana Frances Spencer), у шлюбі принцеса Уельська (англ. Diana, Princess of Wales), широко відома як принцеса Діана, леді Діана та леді Ді; 1 липня 1961, Сандрінгемський палац, Сандрінгем, Норкфолк, Велика Британія — 31 серпня 1997, Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр, Париж, Франція) — британська аристократка, благодійниця, активістка руху проти виробництва протипіхотних мін, ВІЛ-СНІД активістка, захисниця довкілля, філантропка щодо онкохвороб та психічних розладів, світська левиця, культурна ікона, гуманістка. Донька графа Джона Спенсера, віконта Елторпа, та Френсіс Рут Рош. Перша дружина Чарльза III, мати Вільяма, принца Уельського і принца Гаррі, герцога Сассекського.

Діана народилася в знатній британській родині Спенсер-Черчилль, до якої належали Джон Черчилль та Вінстон Черчилль, і росла поруч із королівською сім'єю в Сандрінгемському палаці. У 1981 році одружилася з принцом Чарльзом, старшим сином королеви Єлизавети II, й отримала титул принцеси Уельської.

Як принцеса Уельська, Діана виконувала королівські обов'язки від імені Єлизавети II і представляла її в країнах Співдружності. ЗМІ постійно висвітлювали благодійну діяльність принцеси через її нетрадиційний підхід. Спочатку Діана працювала з благодійними організаціями, які допомагали людям похилого віку та дітям, проте пізніше працювала у двох конкретних суспільних кампаніях: покращення ставлення та прийняття в суспільстві хворих на СНІД та робота зі знешкодження наземних мін, що просувалась Комітетом Червого Хреста. Крім того, принцеса опікувалась підвищенням обізнаності і допомогою та лікуванням хворих на онкологічні та психічні розлади.

Шлюб із принцом розпався у 1992 році через несумісність і обопільні позашлюбні стосунки. В 1996 відбулось офіційне розлучення за наполягання королеви Єлизавети II.

Діана спершу була відома скромністю, але її харизма і дружелюбність здобули прихильність публіки і допомогли її репутації пережити крах шлюбу. ЗМІ часто називали принцесу іконою моди 1980-х та 1990-х років, а також «найфотогенічнішою жінкою на планеті»[10][11].

В 1997 році принцеса Діана загинула в автокатастрофі в Парижі за суперечливих обставин. Трагедія викликала суспільний траур, обставини її смерті широко висвітлювали ЗМІ по всьому світу. Спадщина Діани справила великий вплив не тільки на королівську родину, а й на британське суспільство[12][13][14]. Одна з найпопулярніших у світі жінок свого часу. У Великій Британії завжди вважалася найпопулярнішою з членів королівської сім'ї, її називали «королевою сердець» (англ. Queen of Hearts).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Діана Френсіс Спенсер народилася 1 липня 1961 року в Парк-хаусі на території Сандрінгемського палацу[15]. Вона була четвертою з п'яти дітей у сім'ї Джона Спенсера, 8-го графа Спенсера (1924—1992) та Френсіс Рош (1936—2004)[16]. Незважаючи на формально «некоролівське» походження, Діана мала королівську кров. Її предки за батьківською лінією були носіями королівської крові через позашлюбних синів короля Карла II і позашлюбних дочок короля Якова II. Особи роду Спенсер здавна мешкали у самому центрі Лондона, в Спенсер-гауз. Сім'я Спенсерів протягом кількох поколінь була тісно пов'язана з королівською сім'єю[17]; бабусі Діани: Синтія Спенсер, графиня Спенсер, і Рут Рош, баронеса Фермой, служили фрейлінами для королеви-консорт Єлизавети Боуз-Лайон[18].

Джон і Френсіс сподівалися на народження хлопчика, тому впродовж тижня у новонародженої не було імені, поки батьки не зупинилися на варіанті Діана Френсіс на честь матері та Діани Спенсер, герцогині Бедфорда (1710—1735), сестри британського політика Джона Спенсера (1708—1746), чиїм нащадком і є Діана; крім того, герцогиня Бедфорд була відома стосунками, що не привели до шлюбу, з Фредеріком, принцом Уельським[19]. Між собою у сім'ї Діану також називали «герцогинею», оскільки вона вже з дитинства проявляла відповідну цьому статусу поведінку[20].

Батьки Діани розлучилися, коли їй було 7 років, в 1969 році її мати вступила в шлюб з Пітером Шанда Кіддом[21]. У 1967 році, під час розлучення, Діана жила з матір'ю в Лондоні, але на Різдво того року батько заборонив Діані повертатися до Лондона з нею. Пізніше він став опікуном Діани разом із колишньою тещею, Рут Рош[22]. В 1976 році батько одружився з Рейн, графинею Дартмутською, стосунки між нею і Діаною не склалися[23][24].

Діана вважала своє дитинство нещасним і нестабільним через проблеми у шлюбі батьків та застосування батьком насильства до матері: він міг ударити її по обличчю при дітях[25]. У 1975 році, коли батько отримав титул графа Спенсера, Діана здобула поштивий титул «леді» і вся родина переїхала до Елторпа[26].

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]

Діана отримала домашню освіту від гувернантки Гертруди Аллен[27]. Першою школою майбутньої принцеси Уельської стала школа Сілфілд у Кінгс-Лінні, в 1970 році вона переїхала до Ріддлсворт-голу, приватної школи-інтернату для дівчаток[28]. У 1973 році перевелася до школи для дівчаток Вест-Гіт, щоб навчатися разом із сестрами[29]. Діана не була гарною ученицею і двічі провалювала іспити на здобуття сертифікату про загальну освіту, проте її видатний товариський дух був відзначений нагородою школи Вест-Гіта[30]. В 1977 році Діана випустилась з Вест-Гіта[31]. До того моменту вона була досить сором'язливою, за згадками Чарльза[32]. Діана була талановитою піаністкою, займалася плаванням і дайвінгом, танцювала балет і чечітку[33]. У шкільні роки перемогла в конкурсі чечітки і мріяла про кар'єру балерини, але завадив її зріст (178 см), який вважався зависоким. Уже принцесою Уельською вона приголомшила американців, станцювавши на прийомі чечітку разом з Джоном Траволтою.

В 1978 році Діана впродовж 3-х місяців працювала нянею у Філіппи і Джемері Вітакерів в Гемпширі[34]. Вона також вступила до Альпійського інституту Вільдеманетт, де провчилася 1 семестр, після чого повернулася до Лондона і жила в квартирі з матір'ю та друзями[35]. Там Діана записалася на прискорені кулінарні курси та влаштовувалась на низькооплачувані посади, зокрема працювала вчителькою танців, але через інцидент під час катання на лижах мусила припинити працювати на три місяці[36]. Потім влаштувалася помічницею в дитячий садок, займалась прибиранням для сестри Сари та кількох її друзів, а також була офіціанткою на вечірках. В 1980 році Діана працювала нянею в родині Робертсонів. Мері Робертсон згадувала, що вона була «дуже сором'язливою і турботливою» з її сином Патріком[37]. Потім Діана працювала помічницею вихователя у дитсадку в Пімліко[38]. У липні 1979 року мати подарувала Діані квартиру в багатоквартирному будинку в Кенсінгтоні, де вона проживала до 1981 року з трьома подругами[39].

Фотографія багатоквартирного будинку у Кенсінгтоні, де Діана жила з 1979 по 1981 роки
Принцеса Діана танцює з Джоном Траволтою на прийомі в Білому домі

Знайомство і заручини з принцом Чарльзом

[ред. | ред. код]

Взимку 1977 року Діана познайомилася з принцом Чарльзом, старшим сином королеви Єлизавети II. Тоді Чарльз зустрічався з її старшою сестрою Сарою Спенсер і Діана не звертала на нього жодної уваги. Влітку 1980 року Чарльз і Діана знову зустрілися на заміському уїкенді, і тоді майбутній король Великобританії почав розглядати її як потенційну наречену[40]. Стосунки почали розвиватися, коли Чарльз запросив Діану провести вихідні на королівській яхті «Британія» та порибалити на Коузі. Згодом її було запрошено до замку Балморал, шотландської резиденції королівської родини, щоб познайомитися із сім'єю принца[41]. Єлизавета II, її чоловік Філіп, герцог Единбурзький та Єлизавета, королева-консорт, добре прийняли Діану. 6 лютого 1981 року він зробив їй пропозицію у Віндзорському замку, і Діана погодилася, але заручини зберігалися в секреті ще два з половиною тижні[39].

Весілля

[ред. | ред. код]

24 лютого 1981 року про заручини було оголошено офіційно. Діана самостійно обрала собі обручку[42][43]. Після заручин вона залишила роботу і на якийсь час переїхала в Кларенс-хаус, де жила Єлизавета, королева-консорт[44]. До весілля Діана проживала в Букінгемському палаці, де, згідно з біографом Інгрід Сьюард, її життя було неймовірно самотнім[45]. Діана була першою англійкою з часів Анни Гайд, що виходила заміж за члена королівської родини, який був першим в лінії престолонаслідування, і першою королівською невісткою, що мала оплачувану роботу до заміжжя[46]. Її перший публічний захід із Чарльзом відбувся на благодійному балі в березні 1981 року, де вона познайомилася з Грейс, 10-ю княгинею Монако[47].

Весілля відбулось 29 липня того ж року в Соборі Святого Павла. При вступі в шлюб Діана отримала титул принцеси Уельської. До весілля була прикута велика увага публіки і ЗМІ: близько 600 тисяч людей вийшли на вулиці Лондона, аби привітати молодят, понад 750 мільйонів осіб в усьому світі подивилися телетрансляцію, тому преса охрестила одруження Діани «весіллям століття».

Після весілля Діана стала третьою за рангом жінкою у Великобританії в порядку старшинства (після Єлизавети II та її матері), була п'ятою і шостою в порядку старшинства в інших володіннях, після королеви, відповідних намісників, герцога Единбурзького, королеви-матері та принца Уельського. У наступні роки Єлизавета II надала їй видимі відзнаки як члена королівської родини: тіару королеви Марії та Королівський сімейний орден королеви Єлизавети II[48][49].

В 1981 році Принцеса Діана задрімала на одному заході в музеї Альберта і Вікторії. Наступного дня було офіційно оголошено про її вагітність. У 1982 та 1984 роках Діана народила синів: принца Вільяма та Гаррі Уельських, наступних у черзі спадкування британської корони після свого батька.

Діана говорила, що під час другої вагітності вона значно зблизилась з чоловіком: «Ми були ближче, ніж будь-коли раніше і ніж змогли б будь-коли у майбутньому»[50]. За словами принцеси, Чарльз був розчарований народженням Гаррі, тому що хотів дочку: «Чарльз завжди хотів дівчинку. Я знала, що буде хлопчик, бо побачила на знімку, але не сказала йому. Народився Гаррі, у нього було руде волосся, і він був хлопчиком. Спочатку Чарльз сказав: 'Господи, це хлопчик', а потім: 'І у нього навіть руде волосся'». Також на хрещенні Чарльз сказав матері Діани, що «ми були дуже розчаровані, адже думали, що буде дівчинка»[51][52].

Принц Чарльз та принцеса Діана в 1983 році

Діана забезпечувала синам куди більше різноманітності та розваг, ніж прийнято у королівських дітей[53]. Вона рідко підкорялася Чарльзу та королівській сім'ї, і якщо справа стосувалася дітей, то завжди була непримиренною. Діана вибирала їм імена, звільнила спеціально найняту королівською сім'єю няню і найняла іншу, обрану власноруч, вибирала їм навчальні заклади та одяг, планувала їх прогулянки і сама водила їх до школи настільки часто, наскільки дозволяв їй розклад. Свої громадські обов'язки принцеса також організовувала відповідно до їхнього розкладу[54]. Діана називала Гаррі «шибеником, як і я», а Вільяма «моїм маленьким мудрим старцем», на якого вона покладалася, як на свою довірену особу, коли він був ще підлітком[55].

Розлучення

[ред. | ред. код]

До середини 1980-х стосунки подружжя погіршилися, зокрема, через тривалий роман Чарльза з Каміллою Паркер-Боулз (з якою згодом, після загибелі Діани, він одружився). Діана деякий час перебувала у близьких стосунках зі своїм інструктором з верхової їзди Джеймсом Г'юїттом, про що розповіла у 1995 році в телеінтерв'ю (роком раніше Чарльз зробив аналогічне зізнання щодо зв'язку з Каміллою).

Після того, як проблеми у шлюбі стали відомі громадськості, у 1992 році шлюб розпався, і подружжя жило окремо. Труднощі у відносинах супроводжувались широким розголосом у пресі аж до закінчення процесу офіційного розлучення, яке відбулось у 1996 році з ініціативи королеви Єлизавети II.

Останні роки життя

[ред. | ред. код]

Незадовго до загибелі, у червні 1997 року, Діана почала зустрічатися з кінопродюсером Доді аль-Файєдом, сином єгипетського мільярдера Мохамеда аль-Фаєда. Проте, окрім преси, цей факт не підтвердив ніхто з її друзів, також це заперечується у книзі дворецького Леді Діани — Пола Баррела, який був близьким другом принцеси.

Принцеса Діана мала зіграти роль у фільмі «Охоронець-2». Кевін Костнер розповів про те, що в 1997 році незадовго до загибелі Діани йшли переговори про зйомку.

Загибель

[ред. | ред. код]

Діана загинула в Парижі в автокатастрофі разом з Доді аль-Файєдом; аль-Файєд і водій Анрі Поль померли на місці, Діана, яку доставили з місця події (в тунелі перед мостом Альма на набережній Сени) в лікарню Сальпетрієр, померла через дві години. Причина аварії точно не з'ясована, існує ряд версій (алкогольне сп'яніння водія, необхідність їхати на швидкості від переслідувань папараці, а також різноманітні теорії змови). Єдиний пасажир «Mercedes», якому вдалося вижити, охоронець Тревор Ріс-Джонс, отримав важкі травми (його обличчя довелося хірургічно відновлювати) і заявив, що не пам'ятає подій. Тіло Діани наступного дня було забальзамоване і поховане у родинному склепі. 14 грудня 2007 року було представлено доповідь екскомісара Скотланд-Ярду лорда Джона Стівенса, в якій сказано:

Британське розслідування підтвердило висновки, згідно з якими в крові водія автомобіля Анрі Поля кількість алкоголю на момент його загибелі було перевищено майже в три рази, ніж це припустимо за французьким законодавством. Крім того, швидкість машини перевищувала допустиму в цьому місці в два рази. Лорд Стівенс також зазначив, що пасажири, зокрема й Діана, не були пристебнуті пасками безпеки, що також відіграло свою роль у їхній загибелі.
Квіти під Кенсінгтонським палацом після смерті Діани

Похована принцеса Діана в сімейному маєтку Спенсерів Елторп в Нортгемптонширі, на відокремленому острові, де вона колись народилась, посеред озера.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Принцеса Діана активно займалася благодійною та миротворчою діяльністю (зокрема, була активісткою руху за припинення виробництва протипіхотних мін і активісткою боротьби зі СНІДом). Діана прославилася своєю добротою й тим, що могла спілкуватися з представниками різних верств суспільства.

У 1983 році в розмові з прем'єр-міністром Ньюфаундленду Браяном Пекфордом, Діана сказала: «Мені дуже важко впоратись з тиском на мене, як принцесу Уельську, але я вчусь справлятись з цим»[56] . Від неї, як від члена королівської родини, очікувалися регулярні візити до лікарень, шкіл та інших закладів. З середини 80-х Діана стала асоціюватися з багатьма благодійними організаціями. В 1988 вона здійснила 191 офіційний візит, в 1991 офіційних візитів було вже 397[57]. Діана сформувала стійкий інтерес до серйозних захворювань, таких як СНІД та проказа. Принцеса, отримала визнання серед благодійних організацій завдяки своїй філантропічній діяльності, Стівен Лі, директор Британського Інституту благодійних організацій, сказав: «Її вплив на благодійність, можливо, найбільший серед усіх людей XX століття»[58].

Діана була патроном благодійних фондів і організацій, які допомагали бездомним, наркоманам, молоді і пристарілим. З 1989 року вона була президентом дитячої лікарні Ґрейт Ормонд Стріт[59]. Також була патроном Музею природознавства і президентом Королівської музичної академії[60]. З 1984 по 1996 рік Діана була президентом благодійної організації «Барнардо», що опікується доглядом за беззахисними дітьми[61]. У 1988 році стала патроном Британського Червоного Хреста. Діана кілька разів на тиждень приїжджала до Королівського госпіталу Бромптон, де працювала, щоб підтримати важкохворих або помираючих пацієнтів[62]. З 1991 по 1996 роки була патроном організації «Headway», що займається доглядом за дітьми, дорослими і пристарілими людьми, які отримали черепно-мозкову травму[63]. У 1992 році стала першим патроном організації «Chester Childbirth Appeal», що опікується підтримкою новонароджених та їх матерів[64][65]. У 1994 році принцеса допомогла своїй подрузі Джулії Семюел створити благодійну організацію «Child Bereavement UK» для допомоги дітям з сімей військовослужбовців, самогубців і невиліковно хворих батьків, а також стала патроном цієї організації[66]. Пізніше Вільям став патроном замість матері[67].

22 липня 1987 року принцесу Діану внесли до списку почесних громадян Лондона за її заслуги в сфері благодійності[68]. У грудні 1995 року в Нью-Йорку вона також отримала нагороду за благодійність[69]. У жовтні 1996 року Діана отримала золоту медаль за допомогу літнім людям на церемонії в Ріміні, Італія[70]. У липні 1996 року, наступного дня після оголошення розлучення з Чарльзом, принцеса також повідомила, що припиняє патронаж в понад 100 благодійних організаціях[71].

У травні 1997 Діана відкрила Центр інвалідів і мистецтв імені Річарда Аттенборо на прохання її засновника, з яким товаришувала[72]. У червні вона, погодившись на пропозицію Вільяма, продала деякі сукні та костюми в аукціонних домах «Крістіз», всі кошти були направлені в благодійні організації[73]. 1 липня принцеса відзначила свій останній день народження у британській галереї Тейт[74]. 21 липня відбувся її останній візит до лікарні Нортвік Парк[75]. 4 вересня, після повернення з Парижа, вона мала з'явитися на зборі коштів для Дитячого остеопатичного центру[76] .

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Її син, принц Гаррі, у весільному персні, подарованому його дружині Меган Маркл, використав камені з колекції принцеси Діани. У такий спосіб він хотів, щоб частинка його матері була присутня на його весіллі[77].
  • 1 липня 2021 року до 60-річчя від дня її народження її обидва сини відкрили у Лондоні пам'ятник Принцесі Діані[78].

У культурі

[ред. | ред. код]

Про Діану написано багато книг різними мовами. Спогадами поділилися практично всі її друзі, близькі та колеги. Знято численні документальні та ігрові фільми. Існують як фанатичні шанувальники пам'яті принцеси, що наполягають навіть на її святості, так і гострі критики її особистості.

До 10-річчя з дня загибелі леді Ді було знято фільм «Принцеса Діана. Останній день у Парижі», в якому описано останні години її життя.

У 2007 році, через 10 років після її смерті, в день, коли принцесі Діані виповнилося б 46 років, було проведено пам'ятний «Concert for Diana». Ініціаторами концерту були принци Гаррі та Вільям, на концерті виступили світові зірки музики і кіно. Концерт відбувся на знаменитому стадіоні «Вемблі» в Лондоні, відкривала його улюблена група принцеси Діани — «Duran Duran».

У 2013 році вийшов фільм «Діана. Історія кохання»[79]. Події розгортаються навколо таємниці відносин принцеси Діани і доктора Хасната Хана, який, за непідтвердженими даними, був коханням її життя. З чуток, цей 44-річний пакистанський хірург був єдиним, кого любила Діана. За кілька місяців до своєї загибелі в серпні 1997 року вона нібито просила його руки.

Предки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118525123 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в г Find a Grave — 1996.
  4. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  5. http://www.nytimes.com/2008/03/23/arts/television/23gate.html
  6. http://www.nytimes.com/1996/07/13/world/charles-and-diana-agree-on-divorce-terms.html
  7. NAMES IN THE NEWS : Princess Di Uses Sign Language — 1990.
  8. а б в г https://www.princeofwales.gov.uk/biographies/hrh-prince-wales
  9. а б в г д е Kindred Britain
  10. The Stunning Transformation Of Princess Diana. The List. 5 лютого 2023. Архів оригіналу за 3 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  11. Princess Diana Had 1 Trick to Getting Amazing Photographs That Royals Nowadays Do Not Utilize. Cheat Sheet. 26 травня 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  12. Princess Diana's legacy and the modernizing of the British Royal family. British Heritage. 12 травня 2023. Архів оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  13. Reflecting on the legacy of Diana, Princess of Wales: 25 years on. Harpers Bazaar. 31 серпня 2022. Архів оригіналу за 10 липня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  14. Princess Diana remembered as 'the people's princess' 25 years after her death. Good Morning America. 31 серпня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  15. Morton, 1997, с. 70.
  16. Morton, 1997, с. 70-71.
  17. Brown, 2007, с. 32-33.
  18. Bradford, 2006, с. 2.
  19. Morton, 1997, с. 71.
  20. Princess Diana's sweet childhood nickname revealed in resurfaced letter – see photo. Hello Magazine. 3 вересня 2018. Архів оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  21. Brown, 2007, с. 42.
  22. Brown, 2007, с. 40-41.
  23. Bradford, 2006, с. 34.
  24. Princess Diana once pushed her 'wicked' stepmother down the stairs in a 'furious row'. Express UK. 28 вересня 2022. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  25. 'I saw my father slap my mother across the face': Painfully aware her parents wanted a boy, Diana's deeply intimate tapes reveal the agonising childhood that sowed the seeds for disastrous marriage. Daily Mail. 13 червня 2017. Архів оригіналу за 27 травня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  26. Bradford, 2006, с. 29.
  27. From Sheltered Life to Palace Life, To a Life of Her Own. The Washington Post. 1 вересня 1997. Архів оригіналу за 19 серпня 2000. Процитовано 22 червня 2023.
  28. Bradford, 2006, с. 21-22.
  29. Bradford, 2006, с. 23.
  30. Diana, Princess of Wales. The Royal Family. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 22 червня 2023.
  31. Bradford, 2006, с. 35.
  32. Bradford, 2006, с. 40-41.
  33. Brown, 2007, с. 55.
  34. Diana's early years to be revealed in new book by Prince William. Daily Mail. 30 серпня 2007. Архів оригіналу за 16 червня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  35. Bradford, 2006, с. 41, 44.
  36. Brown, 2007, с. 68.
  37. EXCLUSIVE: Woman who hired an 18-year-old Princess Diana as a nanny recalls her first impressions of her as a 'shy' teen with 'no world experience' - who won everyone over with her 'very tactile' and 'caring' personality. Daily Mail. 7 жовтня 2021. Архів оригіналу за 12 вересня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  38. Bradford, 2006, с. 45.
  39. а б Morton, 1997, с. 118.
  40. A Timeline of Prince Charles and Princess Diana’s Tumultuous, Tragic Relationship. Vogue. 9 листопада 2022. Архів оригіналу за 5 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  41. Dimbleby, 1994, с. 279.
  42. Why Princess Diana's Awkward Engagement Announcement to Prince Charles in 1981 'Traumatized' Her. People. 24 лютого 2023. Архів оригіналу за 2 травня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  43. Princess Diana's Engagement Ring: Everything to Know. People. 24 лютого 2023. Архів оригіналу за 20 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  44. All the Homes Princess Diana Lived In Throughout Her Lifetime. Architectural Digest. 31 серпня 2022. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  45. The True Story Behind The Crown's Prince Charles, Princess Diana and Camilla Parker Bowles Love Triangle. Time. 16 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  46. The history-breaking reason that made Princess Diana different from all other royal brides. Harpers Bazaar. 2 червня 2017. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 22 червня 2023.
  47. Diana Spencer and Grace Kelly: The special relationship between two princesses revisited. Express UK. 15 вересня 2022. Архів оригіналу за 29 жовтня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  48. The Lover's Knot Tiara - so heavy it reportedly hurt Princess Diana's head. Express UK. 23 листопада 2022. Архів оригіналу за 8 грудня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  49. Duchess Kate 'to receive special honour from the Queen' to celebrate Her Majesty's record reign. Hello Magazine. 9 вересня 2015. Архів оригіналу за 25 жовтня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  50. Princess Diana Recalled Pressure of Giving Birth — and Said Prince Charles Wished Harry Was a Girl. People. 17 квітня 2019. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  51. King Charles was disappointed on Prince Harry's birth as he 'wanted a girl'. The International News. 2 квітня 2023. Архів оригіналу за 9 квітня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  52. Princess Diana kept Prince Harry's gender a secret while she was pregnant because Prince Charles was desperate for a girl, biographer claims. Daily Mail. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  53. 'We both adore being parents, now I’m teasing Charles about having LOTS more!': How Diana's down-to-earth parenting (and occasional tough love) turned her sons into the well-rounded princes they are today. Daily Mail. 18 серпня 2017. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  54. Morton, 1997, с. 184.
  55. How Princess Diana's Dance With the Media Impacted William and Harry. Vanity Fair. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 8 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  56. The Princess of Wales: life as a star. The Christian Science Monitor. 28 червня 1993. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 24 червня 2023.
  57. Lady Diana. Dix moments qui ont construit le mythe. August 31, 2017. Архів оригіналу за 27 листопада 2022. Процитовано 24 червня 2023.
  58. Royal rebel: the legacy of Diana. The Guardian. 30 березня 2011. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 24 червня 2023.
  59. EXCLUSIVE: Moment Princess Diana comforted boy in hospital - months later she died in crash. Mirror UK. 27 серпня 2022. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
  60. Kate Middleton steps out for a surprise visit to the Natural History Museum - best photos. Hello Magazine. 9 жовтня 2019. Процитовано 24 червня 2023.
  61. Princess Diana’s favourite fashion designer Bruce Oldfield sits for Royal sculptor at Lambeth Palace. The Yorkshire Post. 6 липня 2021. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 червня 2023.
  62. The doctor and Diana. The Guardian. 14 січня 2008. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 24 червня 2023.
  63. Remembering Princess Diana’s incredible support for Headway. Headway UK. 4 вересня 2017. Процитовано 24 червня 2023.
  64. Camilla to add Countess of Chester to new titles. Cheshire Live. 5 квітня 2005. Процитовано 24 червня 2023.
  65. Chester Childbirth Appeal. Attend. 14 січня 2013. Процитовано 24 червня 2023.
  66. Prince William Gives Moving Tribute Speech About Princess Diana at Charity Event. ABC News. 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
  67. Prince William pays tribute to mother during charity event for grieving families. Today. 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 24 червня 2023.
  68. Hilary Meredith receives Freedom of the City of London. Hilary Meredith Solicitors Limited. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 24 червня 2023.
  69. Harry honours his mother's legacy on the anniversary of her death. Hello Magazine. 31 серпня 2011. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 25 червня 2023.
  70. Ten Times Princess Diana Dazzled at Awards Ceremonies. News Week. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 15 червня 2023. Процитовано 25 червня 2023.
  71. Charities devastated after Diana quits as patron. The Independent UK. 17 липня 1996. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 25 червня 2023.
  72. A History of Attenborough Arts Centre: Celebrating 25 Years of Creativity. Attenborough Arts. Архів оригіналу за 6 червня 2023. Процитовано 25 червня 2023.
  73. Diana Cleans Out Her Closet, And Charities Just Clean Up. The New York Times. 26 червня 1997. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 25 червня 2023.
  74. How Princess Diana Spent Her Last Birthday in 1997. People. 1 липня 2022. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 25 червня 2023.
  75. Princess Diana visits Northwick Park Hospital in Harrow, North London. Memory Lane. 21 липня 1997. Процитовано 25 червня 2023.
  76. Diana fund gives charities $21.3 million. CNN. 10 березня 1998. Процитовано 25 червня 2023.
  77. "На меня лаяли все 33 года, а она вошла – и ничего". YouTube. Радио Свобода. 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  78. У Лондоні відкрили пам’ятник принцесі Діані. Історична правда. Процитовано 13 квітня 2024.
  79. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • Morton, Andrew (1992). Diana: Her True Story In Her Own Words. New York, NY: Pocket Books. (англ.)
  • Mattern, Joane (2006). Princess Diana (DK Biography). New York, NY: DK Publishing. (англ.)
  • Аріадна Войтко. Троянда з Букінгемського саду — К: КМБукс, 2018—264 ст. — ISBN 978-966-948-050-7