Новонароджений

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новонароджений

Новонароджений — це дитина з моменту народження до 4 тижнів життя.

Період новонародженості починається з першого вдиху дитини і перев'язування пупкового канату й триває 3-4 тижні. Цей період характеризується незрілістю всіх органів та систем, особливо ЦНС, а також цілими рядом функціональних, біохімічних та морфологічних змін, зумовлених переходом від внутрішньоутробного розвитку плода до фізичного життя дитини.

Фізіологія[ред.ред. код]

Організму новонародженого властива велика лабільність водного обміну. Потреба у воді в середньому становить 160—200 г/кг маси дитини на добу. Усі основні функції організму знаходяться у стані нестійкої рівноваги; навіть незначне порушення умов навколишнього середовища може призвести до серйозних змін у організмі та деякі фізіологічні процеси легко переходять у патологічні. Тому новонароджені потребують особливих гігієнічних умов та ретельного спеціального догляду.

Протягом перших 2-3 діб після народження виділяється меконій (первородний кал) — густа в'язка маса без запаху. Він змінюється так званим перехідним калом коричнювато-зеленуватого кольору, багатим на слиз, іноді водянистим і пінявим. З 5-6 доби починається виділення звичайного (молочного) калу, який характеризується кислим запахом.

Зрілість (доношенність) плода[ред.ред. код]

Пологи зрілим плодом вважають вчасними пологами, а плід — доношеним. Пологи незрілим плодом вважають передчасними, а плід — недоношеним.

Доношеність — стан, що характеризується готовністю органів і систем до забезпечення його фізичного існування — встановлюється з комплексу зовнішніх ознак, таких як пропорції тіла, розвиток підшкірної жирової клітковини, стан кісток черепа (тім'ячка) тощо, і показниками функцій (є виражені смоктальні й ковтальні рефлекси, стійкий і правильний ритм подихів й серцебиття тощо).

Новонароджений зрілий[ред.ред. код]

Про зрілість дитини судять за рядом ознак:

  • Довжина (зріст) зрілого доношеного плоду у середньому дорівнює 50 см (від 48 до 57 см); маса 3200-3400 г (від 2600—5000 г та більше). Довжина — величина більш постійна в порівнянні з масою і точніше відображає ступінь зрілості. Новонароджених, що мають довжину менше 45 см, вважають незрілими. Якщо довжина 45—47 см, то визначення його незрілості-зрілості проводять на основі всіх інших ознак. Висновок дають акушер-гінеколог та педіатр разом. Якщо немає даних про зріст, враховують масу плоду: новонароджений масою нижче 2500 г вважається незрілим.
  • Інші ознаки: груднина в зрілого плоду опукла, пупкове кільце знаходиться посередині між лобком та мечоподібним відростком; шкіра блідо-рожевого забарвлення, підшкірний жир добре розвинутий, на шкірі залишки сироподібної змазки; пушок тільки на плечах та верхній частині спинки; довжина волосся на голівці не менше 2 см, нігті знаходяться на кінчиках пальців. Вушні і носові раковини пружні. У хлопчиків яєчка опущені в калитку, у дівчат малі статеві губи та клітор прикриті великими статевими губами. Рухи зрілого новонародженого активні, крик голосний, очі відкриті, він добре бере сосок грудей.

Для визначення зрілості в двійні потрібно керуватися ознаками зрілості у більш розвинутого плода та всією сукупністю ознак.

Новонароджений незрілий[ред.ред. код]

Звичайно недоношена дитина, рідко — доношена, що розвивається внутрішньоутробно при несприятливих умовах. У той же час недоношена дитина може бути досить зрілою у функціональному відношенні.

Незрілі — це ті діти, що їхні функціональні системи розвинені недостатньо для підтримки нормальної життєдіяльності організму у фізичному житті після народження. Діти з низькою масою відповідно строку вагітності підрозділяють на:

  • Маловагий для строку плід без ознак недостатності харчування;
  • Маловагий для строку плід з ознаками недостатності харчування (сухість, лущення шкіри тощо).

Новонароджений недоношений[ред.ред. код]

Діти, що народилися до закінчення нормального строку внутрішньоутробного розвитку, тобто між 28-м і 38-м тижнями внутрішньоутробного розвитку з масою тіла від 1000 до 2500 г і довжиною тіла від 35 до 45 см.

Новонароджений переношений[ред.ред. код]

Новонароджений переношений — це дитина, що народилася при строку вагітності 294 і більше днів (42 або більше повних тижнів), маса й довжина тіла якого перевищують показники, що відповідають терміну вагітності. Маса тіла при народженні понад 3500 г.

Надмірно велика дитина[ред.ред. код]

Цей термін використовують тоді, коли маса тіла при народженні — 4500 г і більше.

Хвороби новонароджених[ред.ред. код]

Захворювання періоду новонародженості мають принципові особливості. У цьому періоді можна спостерігати:

  • вроджені захворювання, які розвинулися внутрішньоутробно (Torch-інфекції — токсоплазмоз, вроджені вірусні гепатити В та С, цитомегаловірусна інфекція, лістеріоз, вроджена малярія, туберкульоз, сифіліс тощо);
  • захворювання, зумовлені вродженими вадами розвитку органів та систем (вроджені вади серця, легень, ШКТ тощо);
  • захворювання пов'язані з безпосередньо періодом пологів, травми під час них (пошкодження скелету, периферійної ЦНС — розлади кровообігу мозку, наслідки внутрішньоутробної асфіксії, крововиливи в мозок, парези, паралічі);
  • гемолітична хвороба новонароджених, геморагічна хвороба новонароджених та інші захворювання крові;
  • захворювання, які спричинюють збудники, перш за все кокової мікрофлори, до якої новонароджений беззахисний.

Відмічається схильність до швидкої генералізації процесу з розвитком тяжких септичних та токсико-септичних станів, пневмоній.

До деяких захворювань (кір, краснуха, вітряна віспа тощо) новонароджені можуть бути нечутливими, тому що мають переданий від матері захист у вигляді антитіл, які надходили до плода як внутрішньоутробно через плаценту, так і потім до дитини з грудним молоком. Після припинення годування материнським молоком такі діти втрачають такий пасивний захист і можуть захворіти надалі. Якщо ж мати не була вакцинована чи не хворіла на ці хвороби, і заразилася як в період вагітності, так й одразу після пологів, то може відбутися як внутрішньоутробне зараження із розвитком уродженої хвороби, так і хвороба дитини.

Для цього періоду характерні особливі стани, що є і фізіологічними, й, іноді, патологічними — наприклад, еритема новонароджених, фізіологічна жовтяниця, фізіологічний мастит, транзиторна гарячка, фізіологічна втрата ваги тіла, альбумінурія, сечокислий інфаркт нирок, статеві кризи. Вони бувають короткочасними, ніколи у подальшому не повторюються, але при несприятливих умовах можуть перейти у патологічний процес.

Догляд та гігієна[ред.ред. код]

Кімната, в якій живе новонароджений, повинна утримуватися у чистоті й порядку, добре провітрюватися. Температура в приміщенні повинна бути 22-23 °C.

Матрац жорсткий, вкритий клейонкою і простирадлом. Під голову кладуть пласку, маленьку подушку. Постіль щодня провітрюють, клейонку миють з милом. Дитячу білизну після прання прасують з обох боків.

Новонародженого купають щоденно у кип'яченій воді 37 °C з наступним обливанням водою на 1 °C нижче. Дитину слід підмивати щоразу після випорожнення проточною водою (36 °C), спереду назад від статевих органів до заднього проходу. Нігті на руках, ногах обережно зрізують один раз на 7-10 днів.

Потрібно обмежити дитину від контактів з чужими людьми, дотримуватися суворої гігієни тих, хто доглядає її, якщо використовуються соски, їх необхідно кип'ятити.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.