Зоряний шлях: Оригінальний серіал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зоряний шлях:
Оригінальний серіал
Star Trek: The Original Series
Star Trek TOS logo.svg
Телеканал(и) NBC
Жанр наукова фантастика
Ідея Джин Родденберрі
У головних ролях Вільям Шетнер
Леонард Німой
Дефорест Келлі
Джеймс Духан
Нішель Нікольс
Джордж Такеі
Волтер Кеніг
та ін
Країна-виробник США
Перша поява 8 вересня 1966
Кількість серій 80
Профіль у базі IMDb

Зоряний шлях: Оригінальний серіал (англ. Star Trek: The Original Series, TOS) — науково-фантастичний телевізійний серіал, який був створений Джином Родденберрі і поклав початок всесвіту «Зоряного шляху». Підзаголовок «Оригінальний серіал» додався звиходом наступних творів за цим всесвітом.

Серіал вперше вийшов на телевізійні екрани 8 вересня 1966 і через 79 (з 80 знятих) епізодів, 2 вересня 1969, завершив свій показ. Пілотний епізод «Клітка» (англ. The Cage) був знятий в 1964 і демонструвався тільки керівництву телерадіомережі NBC. Другий пілотний епізод під назвою «Куди ще не приходила жодна людина» (англ. Where No Man Has Gone Before), знятий в 1965 році після першого пілота «Клітка», був схвалений NBC, але показаний вже після запуску серіалу як третій епізод першого сезону.

«Оригінальний серіал» поклав початок епопеї «Зоряний шлях», яка згодом поповнилася новими серіалами, повнометражними фільмами і супутньою продукцією, як романи, комікси, настільні та відеоігри. «Оригінальний серіал», хоч не був на початках популярним, здобув відомість з часом. Він відомий значним впливом на масову культуру — популяризацією науки серед молоді та породженням субкультури трекерів. Він передбачив багатьох винаходів і мав низку нововведень, які задали нові для свого часу стандарти кінематографу та кінофантастики зокрема.

Сюжет[ред.ред. код]

Модель «Ентерпрайза» NCC-1701

Події розгортаються в XXIII столітті, коли Об'єднана Федерація Планет, куди входять крім інших видів і люди, споряджає у п'ятирічну експедицію космічний корабель «Ентерпрайз NCC-1701». Під командуванням капітана Джеймса Кірка екіпаж подорожує галактикою, дослідуючи невідомі явища і відкриваючи нові цивілізації.

На відміну від наступних серіалів, «Оригінальний серіал» не має наскрізного сюжету чи частих сюжетних арок, які поєднували б епізоди єдиною історією. Кожен епізод оповідає про окрему пригоду, мало пов'язану з рештою. Серіал починається без передісторії з однієї з висадок на чергову планету вже під час експедиції. Завершується він так само однією з багатьох пригод до повернення «Ентерпрайза».

Створення[ред.ред. код]

Попередні ідеї[ред.ред. код]

Джин Родденберрі, будучи великим шанувальником наукової фантастики і сценаристом на американському телебаченні, 11 березня 1964 року створив проект серіалу про космічні подорожі, названий «Зоряним шляхом». Він мав базуватися на пригодах екіпажу космічного корабля «колись у майбутньому» наприкінці тисячоліття — в 1995 чи 2995 роках. Родденберрі вигадав склад екіпажу за званнями й посадами під командуванням капітана Роберта Ейпріла. Він також описав головні характеристики корабля «Йорктаун» і його місію — дослідження землеподібних планет нашої галактики впродовж 5-и років. Було надруковано низку заготовок для сюжетів епізодів і змальовано стиль «Йорктауна»[1].

Джерелами натхнення послужили роман «Подорож космічної гончої» (The Voyage of the Space Beagle) (1950) Альфреда ван Вогта, серія «Марафон» Еріка Френка Рассела, і фільм «Заборонена планета» (1956). Деякими також згадується телевізійний серіал «Рокі Джонс, космічний рейнджер» (1954), звідки було перейнято елементи дизайну корабля і форми екіпажу, вигадані технології та лінії відносин між персонажами[2]. На формування образу персонажів вплинули твори Сесіла Скотта Форестера про морського капітана Горація Горнбловера. Джин Родденберрі жартівливо згадував капатан Кірка як «Горнбловера в космосі». Як альтернативи Кірку розглядалося ще 16 імен, таких як Дрейк, Гудзон, Гамільтон, Флеґ[3].

У квітні 1964 Джин приніс свій проект на студію Desilu[4]. Там він познайомився з Гербертом Солоу, який запропонував внести низку змін до проекту, оскільки в численних елементах бачив копіювання з інших серіалів. Так, він відкинув пропозицію Джина наділити іншопланетянина Спока червоною шкірою й хвостом, вважаючи такий образ неприйнятним для телебачення як «диявольський»[5].

Пілотний епізод[ред.ред. код]

Віце-президент Desilu Productions Оскар Кац зустрівся з Родденберрі і провів разом з ним переговори з керівництвом телерадіомережі CBS щодо замовлення нею «Зоряного шляху». Але мережа не була зацікавлена в показі серіалу, оскільки вже мала замовлення на один про космічні пригоди — «Загублені в космосі» (1965—1968) Ірвіна Алена. У травні 1964 Солоу який раніше працював у мережі NBC, зустрівся з Грантом Тінкером, начальником NBC на західному узбережжі США[6]. Той дозволив зйомки пілотного епізоду «Клітка». На виробництво знадобилося $630000[7].

Оскільки більшість телевізорів 1960-х були здатні відтворювати тільки чорно-білу картинку, костюми персонажів і грим задумувалися контрастними. Початкові варіанти форми Зоряного флоту дуже нагадували форму героїв серіалу «Космічний патруль» (1962). Родденберрі найняв дизайнера Білла Тейсса, котрий розробив оригінальний дизайн, що і був використаний в пілотному епізоді та подальшому серіалі. Зйомки здійснювалися в листопаді-грудні 1964 на студії Desilu Productions (пізніше відома як Culver Studios) в Калвер-Сіті, Каліфорнія[8][4].

Подивившись епізод в лютому 1965, керівництво NBC описало «Клітку» як «надто мозковитий» епізод, в якому «сюжет надто закручений, надто вчений, і розвивається надто невідчутно». Також керівництву не сподобався вибір Меджел Баррет на роль старшого офіцера, яка не відповідає образу сильної, вольової жінки, другої в команді. Їй було визначено більш підходящою роллю медсестру. Зауважувався «еротизм» пілотного епізоду. Проте в NBC дійшли згоди, що пілотний епізод не розкриває потенціалу серіалу і Родденберрі слід дати можливість створити другий епіод з урахуванням зауважень. Зокрема на цьому настояв Морт Вернер, продюсер і керівник програмування[9].

Другий пілотний епізод[ред.ред. код]

Друга спроба отримала назву «Куди ще не приходила жодна людина». Цей епізод був знятий в липні і показаний 22 вересня 1965 року. До написання сценарію було залучено Семюеля Піплса, сценариста на телебаченні й письменника вестернів. Проект був готовий 8 липня, маючи розгорнутий сценарій[10].

Другий пілотний епізод ввів у шоу більшу частину акторського складу, знайомого глядачам у подальшому. Вільям Шатнер виконав роль капітана Кірка, Джеймс Духан зіграв головного інженера Скотта, Джордж Такеі зіграв лейтенанта Сулу, який був фізиком в «Клітці», а надалі став керманичем. Пол Фікс виконав роль доктора Марка Пайпера, Келлі Дефорест зіграв корабельного лікаря Леонарда Маккоя[11].

Керівництво NBC лишилося задоволеним і було замовлено 16 епізодів «Зоряного шляху»[12].

Покази[ред.ред. код]

Спок і Кірк перед моделлю «Ентерпрайза»

Перший сезон[ред.ред. код]

Першим із замовлених епізодів став «Пастка для людини» (The Man Trap), пущений в ефір 8 вересня 1966 року. Показ відбувся з 8:30 по 9:30 на телеканалі NBC в рамках блоку попередніх показів. «Пастка для людини» отримала змішані відгуки критиків. «The Philadelphia Inquirer» і «San Francisco Chronicle» схвалили початок серіалу, тоді як «The New York Times» і «The Boston Globe» поставилися прохолодніше[13], а у «Variety» припустили, що «Зоряний шлях» не матиме успіху, оскільки «неймовірно нудний, повний плутанини і складнощів»[14]. В той час починалися соціологічні дослідження аудиторії телесеріалів, які розглягули і «Зоряний шлях». Згідно них, серіал зайняв 33-тє місце в рейтингу серед 92-х програм, але після двох тижнів показу опустився на 51-е місце[15].

Спадання рейтингів змусило NBC розглянути можливість закриття серіалу. Незважаючи на це, «Зоряний шлях» вже мав шанувальників, які виступили проти закритття. Завдяки їхнім зверненням NBC вирішили замовити ще 10 епізодів для першого сезону, а в березні 1967 року замовити другий сезон[16]. Спочатку було оголошено, що серіал буде транслюватися з 19:30 до 20:30 по віторках, але замість цього покази відбувалися з 20:30 до 21:30 по п'ятницях з 1967 по 1968 рік[17]. Такий вибір призвів до втрати основної аудиторії, яку складали юні телеглядачі[18].

Другий сезон[ред.ред. код]

Частина екіпажу «Ентерпрайза»: Чехов, Ухура, Скотт і Сулу

Хоча Шатнер, виконавець ролі капітана Кірка, очікував закриття шоу після другого сезону, почавши готуватися до інших проектів, NBC не мали конкретних планів закриття серіалу[19][13]. На початку січня 1966 року, інформаційне агентство Associated Press повідомило, що в серіалу є великі шанси бути продовженим на ще один сезон. «Зоряний шлях» все ж мав кращий рейтинг, ніж вестерн «Гондо» на ABC або програми SBC, та входив до числа 15-и найкращих програм «рейтингу Нельсона»[20][21].

Дослідження телевізійної мережі показали, що у шоу є своя «цільова аудиторія», в тому числі серед чоловіків з хорошим доходом і вищою освітою, а не лише молодь. Інші телевізійні шоу NBC мали куди більш низькі рейтинги, ніж «Зоряний шлях». Серіал зацікавлював тим, що оповідав про серйозні соціальні проблеми сучасності в футуристичному контексті, на відміну від «Загублених у космосі». Як наслідок у «Зоряного шляху» з'являлися все нові шанувальники[22].

Мережа NBC отримала 29000 листів від шанувальників протягом першого сезону, більше, ніж від глядачів будь-якого іншого тодішнього серіалу, за винятком комедійного «Мавпи»[23]. Коли в 1967 році стали ширитися чутки про те, що серіал можуть закрити, Родденберрі, активістка науково-фантастичного фендому Бетті Трімбл з її чоловіком Джоном та деякими шанувальниками, взялися таємно переконувати глядачів підтримати покази своїми листами. Використовуючи 4000 імен в списку передплатників на науково-фантастичну конвенцію, Трімбл просила фанатів писати на NBC і ще десяти передплатникам[24]. З грудня 1967 року по березень 1968 на NBC надійшло 116 000 листів[25]. За даними NBC, мережа насправді отримала понад мільйон листів, але тільки 116 000 з них було розкрито[25]. Оглядачі газет закликали писати листи з проханням врятувати те, що вони називали «найкращим науково-фантастичним серіалом в ефірі»[26]. Більше 200 студентів Колтеха для того, щоб підтримати серіал, прийшли до будівлі студії NBC в Каліфорнії з плакатами «Вибираємо Спока» і «Вулкан — сила»[26]. Студенти Берклі і МІТ вийшли з аналогічними вимогами в Сан-Франциско і Нью-Йорку. Серед листів на підтримку серіалу був і лист губернатора штату Нью-Йорк Нельсона Рокфеллера[27].

Для того, щоб шанувальники перестали писати листи на підтримку шоу, студія NBC після показу 23-го епізоду другого сезону «Остаточна перемога», 1 березня 1968 року, повідомила про те, що серіал буде продовжений[25]. Але замість втихомиритися шанувальники почали писати листи з подякою на адресу студії[28].

Третій сезон[ред.ред. код]

Після безлічі листів шанувальників NBC почали планувати перенесення показу третього сезону з понеділка в надії збільшити аудиторію[13]. У березні 1968 року NBC вирішили перенести показ шоу на ніч п'ятниці, щоб уникнути конфлікту з успішним серіалом «Хохми Ровена і Мартіна», що йшов по понеділках[29].

Родденберрі був засмучений і скаржився, що «коли мережа хоче „вбити“ нас, вона мала зробити це в кращий спосіб»[30]. Його спроби переконати NBC дати шоу інший день і годину не увінчалися успіхом. Результатом всього цього став стрес і виснаження, тому він прийняв рішення відійти від щоденної роботи над серіалом, проте залишився виконавчим продюсером[31]. У зв'язку з цим на посаді продюсера «Зоряного шляху» його змінив Фред Фрейбергер. Тим часом NBC вирішили урізати бюджет серіалу, виділяючи на кожен епізод не $39 000, а 36 000[32]. Це зумовило значне зниження якості сезону 1968-69 років[33], введення «чудовиськ тижня»[34]. Актриса Нішель Нікольс охарактеризувала ці скорочення бюджету як навмисну ​​спробу знищити серіал. Останнім днем ​​зйомок стало 9 січня 1969 року[35], після чого NBC прийняли рішення закрити серіал, незважаючи на спроби прихильників розгорнути ще одну кампанію з листами підтримки[13].

Список персонажів[ред.ред. код]

  • Джеймс Тиберій Кірк (актор Вільям Шатнер) — капітан USS «Ентерпрайз», призначений на заміну капітану Пайку, з 2268 року — адмірал. Відомий як єдиний, хто зумів вирішити суперечність в тесті для молодих капітанів «Кобаясі Мару». Кірк — харизматичний лідер, який вимагає точного виконання своїх наказів, але й сам готовий пожертувати навіть власним життям заради членів екіпажу. Він твердо вірить в ідеали Об'єднаної Федерації Планет і прагне захищати їх за будь-яких умов, незалежно чи від зовнішніх ворогів, чи він зловмисників у самій Федерації. Проте якщо бачить суперечність законів справедливості, може порушити їх. Він досконало знає влаштування систем корабля і добре знається на військовій тактиці. Такі недоброзичливці Федерації як клінгони вважають його достойним противником. Крім того капітан Кірк має чудову фізичну підготовку і володіє власним бойовим стилем.
  • Спок (Леонард Німой) — старший офіцер, спеціаліст з комп'ютерів, напів-вулканець, напів-людина. Його справжнє ім'я неможливо вимовити людям. Як звичайно для вулканців, має загострені вуха і покладається на логіку, уникаючи емоцій. Йому часто незрозуміла реакція людей на різні події, наприклад, жарти, але він старається сприймати це як належне. Спок цікавиться мистецтвами, тривимірними шахами, і є вегетаріанцем, як більшість вулканців.
  • Леонард «Боунз» Маккой (Дефорест Келлі) — старший офіцер, медик. Він має видатні знання з медицини і в ході експедиції не тільки лікує екіпаж, а й винаходить нові ліки і медичні технології. Його найближчими друзями на борту «Ентерпрайза» є Кірк і Спок.
  • Монтгомері «Скотті» Скотт (Джеймс Духан) — інженер, займається обслуговуванням систем корабля, зокрема транспортерів. За походженням шотландець. Впродовж серіалу безуспішно намагається налагодити стосунки з жіночою частиною екіпажу.
  • Ніота Ухура (Нішель Нікольс) — офіцер, котра займається комунікаціями. Африканка за походженням, Ухура гордиться цим і навіть оформила свою каюту в африканському стилі. Вона поважає капітана Кірка і цікавиться людською частиною Спока.
  • Хікару Сулу (Джордж Такеі) — офіцер наукового відділення, керманич «Ентерпрайза». Його хобі є догляд за рослинами.
  • Павел Чехов (Волтер Кеніг) — офіцер-навігатор, росіянин за походженням, чим дуже гордиться. Він полюбляє зараховувати багато досягнень росіянам, стверджуючи, що саме в Росії винайшли ту чи іншу річ, або саме там насправді відбулася якась відома подія.
  • Дженіс Ренд (Грейс Лі Вітні) — інтендант капітана.
  • Крістін Чапел (Мажел Баррет) — медсестра.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Родденберрі, Джин. Star Trek first draft. Процитовано 1 серпня 2016. 
  2. Asherman, Allan (1981-01-01). The Star Trek Compendium (en). Simon & Schuster. с. 24. ISBN 9780671791452. 
  3. Whitfield, Stephen E. (1968-01-01). The Making of Star Trek (en). Ballantine Books. ISBN 9780345340191. 
  4. а б Star TrekHistory - Behind the Scenes. www.startrekhistory.com. Процитовано 2016-08-01. 
  5. Articles & Archives. www.dartmouth.org. Процитовано 2016-08-01. 
  6. Pearson, Roberta; Davies, Máire Messenger (2014-04-18). Star Trek and American Television (en). Univ of California Press. с. 21–22. ISBN 9780520959200. 
  7. "The Cage" Started 50 Years Ago Today. Процитовано 2016-08-02. 
  8. History | The Culver Studios. theculverstudios.com. Процитовано 2016-08-01. 
  9. Pearson, Roberta; Davies, Máire Messenger (2014-04-18). Star Trek and American Television (en). Univ of California Press. с. 25–26. ISBN 9780520959200. 
  10. Samuel, Peeples. Where No Man Has Gone Before. Процитовано 2 серпня 2016. 
  11. Where No Man Has Gone Before. StarTrek.com. Процитовано 2016-08-02. 
  12. Hilmes, Michele; Henry, Michael Lowell (2007-01-01). NBC: America's Network (en). University of California Press. с. 212. ISBN 9780520250796. 
  13. а б в г A Look At Star Trek. Television Obscurities. Процитовано 2 серпня 2016. 
  14. Pittsburgh Post-Gazette - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2016-08-02. 
  15. Gould, Jack. «How Does Your Favorite Rate? Maybe Higher Than You Think.» The New York Times. October 16, 1966: 129.
  16. Pearson, Roberta; Niki Strange (February 2, 2011). «Cult Television as Digital Television's Cutting Edge». In Bennett, James; Strange, Niki. Television as Digital Media. Duke University Press. pp. 105—131. ISBN 0-8223-4910-8.
  17. Gent, George. «Alex Segal to Produce 3 Danny Thomas TV Shows.» The New York Times. March 15, 1967: 9.5.
  18. Davies, Máire Messenger; Pearson, Roberta; Michael Lowell Henry (August 1, 2007). «The Little Program That Could: The Relationship Between NBC and Star Trek». In Hilmes, Michele; Henry, Michael Lowell. NBC: America's Network. University of California Press. pp. 212—222. ISBN 0-520-25079-6.
  19. Times Daily - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2016-08-02. 
  20. CTVA-Nielsen Ratings 1967-1968. ctva.biz. Процитовано 2016-08-02. 
  21. The Telegraph - Google News Archive Search p.13. news.google.com. Процитовано 2016-08-02. 
  22. Conley, Rita (April 16, 1972). «Day-To-Day Fare Can Help People Cope With Life»Sarasota Herald-Tribune. p. 13. Retrieved May 4, 2011.
  23. Davies, Máire Messenger; Pearson, Roberta; Michael Lowell Henry (August 1, 2007). «The Little Program That Could: The Relationship Between NBC and Star Trek». In Hilmes, Michele; Henry, Michael Lowell. NBC: America's Network. University of California Press. pp. 212—222. ISBN 0-520-25079-6.
  24. Michaud, Michael A. G. (1986-01-01). Reaching for the high frontier: the American pro-space movement, 1972-84 (en). Praeger. ISBN 9780275921507. 
  25. а б в Poe, Stephen Edward (1998-04-01). A Vision of the Future (en). Simon and Schuster. с. 138–139. ISBN 9780671534813. 
  26. а б Scott, Vernon (February 7, 1968). «Letters Can Save 'Star Trek'»The Press-Courier. Oxnard, California. United Press International. p. 17
  27. The Enterprise turns 25. Процитовано 2016-08-02. 
  28. David Gerrold, quoting Bjo Trimble, in The World of Star Trek, Ballantine Books, 1973, p. 166.
  29. The Free Lance-Star - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2016-08-02. 
  30. Toledo Blade - Google News Archive Search. news.google.com. Процитовано 2016-08-02. 
  31. Gerrold, David (1973). The World of Star Trek. Ballantine Books. 
  32. «Fall line-ups go on the street.» Broadcasting. March 4, 1968: 23–28.
  33. William Shatner, Star Trek Memories, Harper Torch, 1994 paperback, pp. 290—291.
  34. Shult, Doug (July 3, 1972). «Cult Fans, Reruns Give 'Star Trek' an Out of This World Popularity». Milwaukee Journal.
  35. Hilmes, Michele; Henry, Michael Lowell (2007-01-01). NBC: America's Network (en). University of California Press. с. 12. ISBN 9780520250796. 


«Ентерпрайз» Це незавершена стаття про «Зоряний шлях».
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.