Снігова людина
Снігова́ люди́на (є́ті, са́сквоч, біґфу́т, реліктовий гоміноїд, чугайстер) — легендарна людиноподібна істота, що нібито трапляється в різних високогірних або лісових районах Землі. Її існування засвідчують чимало ентузіастів, але на сьогодні цей факт так і не підтверджено. Є думка, що це реліктовий гомінід, тобто ссавець, що належить ряду приматів і роду людей, що збереглося до наших днів з часів предків людини[джерело?].
Опис[ред. | ред. код]
Судячи з гіпотез і непідтверджених свідчень, снігові люди відрізняються від сучасної людини щільнішою статурою, загостреною формою черепа, довшими руками, малою довжиною шиї і масивною нижньою щелепою, відносно короткими стегнами. Мають волосяний покрив по всьому тілу — чорного, рудого або сивого кольору. Особи темного кольору. На голові волосся довше, ніж на тілі. Вуса і борода дуже рідкісні і короткі. Добре лазять по деревах. Стверджується, що гірські популяції снігових людей живуть у печерах, лісові будують гнізда на гілках дерев. Карл Лінней позначив його як Homo troglodytes (людина печерна).
Уявлення про снігову людину та її різних місцевих аналогах вельми цікаві з точки зору етнографії. Образ величезної страшної людини може відображати природжені страхи перед темрявою, невідомістю, відносини з містичними силами у різних народів. Цілком можливо, що за снігових людей приймаються люди з неприродним волосяним покровом або здичавілі люди.
Якщо реліктові гомініди існують, то вони живуть малими групами, ймовірно, сімейними парами. Пересуватися вони можуть на задніх кінцівках. Зріст повинен коливатися від 1 до 2,5 м; в більшості випадків 1,5 — 2 м; повідомлялося про зустріч з найбільш великими особинами в горах Центральної Азії (єті) і в Північній Америці (сасквоч). На Суматрі, Калімантані і в Африці в більшості випадків зріст не перевищував 1,5 м. Є припущення про те, що реліктові гомініди, яких було побачено належать до кількох різних видів, як мінімум до трьох.
Існування[ред. | ред. код]
Більшість сучасних учених скептично ставляться до можливості існування снігової людини.
… про снігову людину він сказав: «Дуже хочеться вірити, але немає підстав». Слова «немає підстав» означають, що питання вивчалося, і в результаті вивчення виявилося, що немає підстав довіряти початковим тверджень. Це і є формула наукового підходу: «хочеться вірити», але раз «немає підстав», то треба від цієї віри відмовитися.
Академік А. Б. Мігдал Від здогадки до істини. [Архівовано 8 травня 2011 у Wayback Machine.].
У наш час немає жодного представника виду, що живе в неволі, жодного скелета або шкіри. Тим не менше нібито є волосся, відбитки слідів і кілька десятків фотографій, відеозаписів (поганої якості) і аудіозаписів. Достовірність цих свідчень під сумнівом. Довгий час одним з найпереконливіших доказів вважався короткий фільм, знятий Роджером Паттерсоном і Бобом Гімліном в 1967 році в Північній Каліфорнії. На плівці, як стверджувалося, відображена самка снігової людини. Однак у 2002 році, після смерті Рея Уоллеса, для якого була зроблена ця зйомка, з'явилися свідчення його родичів і знайомих, які розповіли (втім, без пред'явлення будь-яких речових доказів), що вся історія з «американським єті» була від початку і до кінця сфальсифікована; сорокасантиметрові «сліди єті» робилися штучними формами, а кінозйомка — постановочний епізод з людиною в спеціально зшитому костюмі мавпи[1].
З іншого боку, від ентузіастів цієї теми можна чути звинувачення на адресу «офіційної науки» в тому, що її представники просто відмахуються від наявних доказів. Ось характерний текст такого роду:
Насправді ті, хто говорить «немає підстав», просто не хочуть навіть ознайомитися з тим, що «нарито» дослідниками-ентузіастами. «Тому в історії ми чуємо багато прикладів». Я наведу тільки два. Коли канадець Рене Дахінден наприкінці 1971 року привіз нам копію фільму, знятого Паттерсоном в 1967 році, я особисто підійшов одного разу до тодішнього директора Інституту антропології МДУ В. П. Якимова і запропонував показати фільм йому і співробітникам інституту, він буквально виставив вперед руки, як би відхитуючись від пропозиції сказав: «Ні! Не треба!» Але це не заважало йому заявляти, що немає підстав …
А коли на міжнародному симпозіумі, на якому він (Якимов) головував, професор Астанін вийшов на трибуну, щоб представити присутнім матеріали анатомічного дослідження кисті єті з монастиря Пангбоче (Тибет), Якимов не дав йому говорити і зігнав з трибуни в порушення демократичних традицій подібних форумів — під протестуючі вигуки учасників … У результаті деякі з них покинули засідання симпозіуму. І недавній приклад: коли я приїхав із США після п'ятитижневих там «розслідувань» подій на фермі Картерів восени 2004 р., де за словами господині мешкав клан біґфутів, і запропонував виступити і розповісти про результати у відділі антропології Інституту етнології РАН, його зав. С. Васильєв ухилився під приводом зайнятості іншими питаннями. Водночас, коли піднявся шум у пресі про існування «сніжної людини» в горах Шорії (південь Кемеровської обл.), то той же Васильєв заявив: «Ми не маємо дані про існування людиноподібних де б то не було у світі»…
Ігор Бурцев, канд. іст. наук, Директор Міжнародного центру гомінідології, Москва.
Велику увагу темі снігової людини приділяв радянський вчений Б. Ф. Поршнєв[2], а також казахський вчений П. І. Мариковський.
Генетичні дослідження[ред. | ред. код]
У 2013 році опублікована доповідь професора генетики Оксфордського університету Брайана Сайкса. Згідно з аналізами двох зразків волосся — з західного району Гімалаїв і з Бутану — з'ясувалося, що зразки ДНК повністю ідентичні ДНК древнього полярного ведмедя, який існував понад 40 тисяч років тому і перебував у тісному родинному зв'язку з бурим ведмедем[3].
Дослідження проведене командою «Світ навиворіт»[ред. | ред. код]
У монастирі непальського селища Кумджунг зберігається скальп, який приписується єті. Український журналіст Дмитро Комаров разом з командою «Світ навиворіт» викрав волосся з цього скальпа і передав його в 2016 році на експертизу в ізраїльську лабораторію Galil Genetic Analysis.
Висновок експертизи:
«Досліджуваний матеріал (волосся) не проявляє себе як біологічний зразок. Ідентифікацію виду провести неможливо. Це обґрунтовано тим, що скоріше за все зразок не є біологічним»[4]
Після цього було вирішено відправити волосся на хімічну експертизу в приватну лабораторію ТОВ «НСФ "ОТАВА"», яка розміщена в приміщенні Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. Аналіз показав, що волосся збігається з кератиновими волокнами і є біологічним[5].
Дослідження продовжилось, в результаті якого було виявлено, що морфологічні ознаки зразка волосся повністю збігають з опублікованими в відкритих джерелах морфологічними ознаками шерсті виду гімалайського сероу[6].
Згадки в історії та літературі[ред. | ред. код]
Відомі численні зображення істот, подібних сніговій людині (на предметах мистецтва Давньої Греції, Риму, Карфагену та етрусків та середньовічної Європи) і згадки, в тому числі в Біблії, Рамаяні (ракшаси), в поемі Нізамі Гянджеві «Іскандер-наме», фольклорі різних народів (фавн, сатири силен у Стародавній Греції, єті на Тибеті і в Непалі, Гулей-лазні в Азербайджані, чучунни, чучунаа в Якутії, алмас в Монголії, ежень (野人), маожень (毛 人) і женьсюн (人 熊) в Китаї, кіїк-адам і албасти в Казахстані, дідько, шиш і шишига у росіян, див в Персії (і Давній Русі), гук,чугайстер в Україні, дів і албасти на Памірі, шурале і яримтик у казанських татар і башкирів, арсурі у чувашів, піцен у сибірських татар, абнауаю в Абхазії, сасквоч в Канаді, терик, гіркичавильін, міригди, кілтаня, аринк, арись, реккем, джулію на Чукотці, бататут, седапа і орангпендек на Суматрі і Калімантані, агогве, какундакарі і кі-ломб в Африці тощо). У фольклорі постають у вигляді сатирів, демонів, чортів, лісовиків тощо.
Згідно з Плутархом, мав місце випадок піймання сатира солдатами римського полководця Сулли. Діодор Сицилійський писав, що тирану Діонісію надіслані були кілька сатирів. Документально підтверджено, що в XIX столітті в Абхазії в селі Тхіна жила у людей жінка Зана, схожа на снігову людину і мала від людей кількох дітей, які нормально інтегрувалися в людське суспільство. У 1884 році в Канаді машиністами залізниці нібито був спійманий самець сасквоча, але незабаром він утік. Зоолог К. А. Сатунін стверджував, що в 1899 році бачив самку бьябан-гулі в Талишських горах. У 1921 році про існування єті повідомив Говард-Бері, відомий альпініст, який очолював експедицію на Еверест. У 20-ті роки XX століття в Середній Азії нібито були спіймані кілька єті, ув'язнені у зіндан і після безуспішних допитів і катувань розстріляні як басмачі. Всього в XX столітті зафіксовано кілька сот повідомлень про спостереження снігової людини. Вже в наші часи, у вісімдесяті роки, у горах Таджикистану Файзулло Жомадов бачив снігову людину. За його описом, шерсть у істоти була біла, а очі — червоні. Поки він біг за товаришами і вони разом прийшли на те місце, істоти вже там не було, а на снігу зосталися великі відбитки.
Версії[ред. | ред. код]
Найпопулярнішими є версії, за якими снігова людина є нащадком тих чи інших гомінідів, які мали великий зріст або коренасту статуру. Серед кандидатів:
- гігантопітеки — ймовірний родич орангутангів
- мегантроп — велика антропоїдна мавпа плейстоцену
- неандерталець — вид Homo, що мав коренасту статуру і найдовше затримався у гірських районах Європи
Супротивники версії існування снігової людини, до яких можна віднести більшість професійних біологів й антропологів, вказують на відсутність однозначних підтверджень (живих особин або їх решток, якісних фотографій і відеозаписів) і можливість довільного тлумачення наявних свідчень. Часто посилаються на відомий біологічний факт: тривале існування популяції вимагає мінімальної чисельності порядку сотень особин, життєдіяльність яких, на думку критиків, просто не може бути непомітною і не залишати численних слідів. Висунуті пояснення свідоцтв у цілому зводяться до наступного набору версій:
- Перекази (можливо, творчо доповнені оповідачами) фольклору, як народного, так і професійного («чорний альпініст», різні «печерні мешканці» у фольклорі спелеологів тощо), прийняті за повідомлення про реальні події.
- Помилки спостерігачів. За снігову людину в умовах поганої видимості могли прийматися реальні тварини (наприклад, ведмідь), а в деяких випадках — і неживі предмети (рух рослин під вітром, гра світла й тіней). Зважаючи на відсутність доступних істот для порівняння, будь-які спроби інтерпретації незвичайних слідів залишаються спірними.
- Деякі випадки спостереження снігової людини на високогір'ї можуть трактуватися як системні галюцинації в умовах тривалого кисневого голодування.
- Навмисні містифікації для привернення уваги або з якою-небудь іншою метою.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
29 квітня 2019 року, в індійській армії оголосили про виявлення слідів снігової людини у Гімалаях. Стверджувалося, що на загадкові сліди розміром 32 на 15 дюймів (82 на 38 сантиметрів) наткнулися військові альпіністи. Знахідку було зроблено біля табору Макалу в Гімалаях. При цьому наголошувалося, що «невловиму снігову людину насамперед бачили лише один раз — у національному парку Макалу-Барун»[7][8].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Стаття на сайті «Комсомольської правди» [Архівовано 19 липня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Б. Ф. Поршнев Современное состояние вопроса о реликтовых гоминоидах [Архівовано 23 лютого 2010 у Wayback Machine.] ВИНИТИ, Москва, 1963 (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Экспедиция к Эвересту. Часть 5. Непал. Мир наизнанку - 9 серия, 8 сезон. YouTube. МИР НАИЗНАНКУ. 10 листопада 2016. Процитовано 8 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Экспедиция к Эвересту. Часть 6. Непал. Мир наизнанку - 10 серия, 8 сезон. YouTube. МИР НАИЗНАНКУ. 17 листопада 2016. Процитовано 8 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Восхождение на Айленд-пик и закадровая жизнь проекта. Непал. Мир наизнанку - 15 серия, 8 сезон. YouTube. МИР НАИЗНАНКУ. 22 грудня 2016. Процитовано 8 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Індійська армія повідомила про виявлення слідів йєті (фото). Архів оригіналу за 10 червня 2023. Процитовано 10 червня 2023.
- ↑ Індійські військові заявили про виявлені сліди снігової людини. 30.04.2019, 21:50
Посилання[ред. | ред. код]
- (рос.) http://www.bigfootencounters.com [Архівовано 3 лютого 2022 у Wayback Machine.] — інформативий сайт про снігову людину.
- (рос.) Сторінка снігової людини [Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.] — про памірську експедицію.
- (рос.) Аламас [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] — сайт про аламаса.