3200 Фаетон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3200 Фаетон
Астероїд 3200 Фаетон 5 грудня 2010 сфотографований 37 см телескопом (Касегрен) на обсерваторії Вінер
Відкриття
Відкривач Саймон Грін[en], Джон Дейвіс[en]
Місце відкриття IRAS
Дата відкриття 11 жовтня 1983
Позначення
Названа на честь Фаетон
Тимчасові позначення 1983 TB
Категорія малої планети Астероїд групи Аполлона
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 25 лютого 2023 (2 460 000,5 JD)
Велика піввісь 1,2713419 а. о.
Перигелій 0,1399806 а. о.
Афелій 2.4027032 а. о.
Ексцентриситет 0,8898954
Орбітальний період 523,5907605 діб
1,4335134 років
Середня орбітальна швидкість 0,6875599 °/добу
Середня аномалія 196,5061141°
Нахил орбіти 22,2735306°
Довгота висхідного вузла 265,1723387°
Аргумент перицентру 322,2166335°
Фізичні характеристики
Розміри 6,25 км
Період обертання 3,604 год
Альбедо 0,1066
Стандартна зоряна величина 14,39
CMNS: 3200 Фаетон у Вікісховищі
Орбіта

3200 Фаетон (3200 Phaethon) — астероїд із незвичайною орбітою, який наближається до Сонця в перигелії ближче ніж будь-який інший астероїд із назвою[a]. З цієї причини астероїд названий Фаетоном на честь сина бога сонця Геліоса.

Астероїд є ймовірним батьківським тілом для метеорного потоку Гемініди, видимого у середині грудня[2].

Відкриття[ред. | ред. код]

Фаетон був відкритий Саймоном Гріном[en] та Джоном Дейвісом[en] на знімках IRAS від 11 жовтня 1983 року під час пошуку на них рухомих об'єктів. Офіційно про відкриття та оптичне підтвердження Чарльзом Ковалем[en] оголошено 14 жовтня 1983 року у IAUC 3878. Об'єкту було призначено тимчасову назву 1983 TB[1], а у 1985 році Центр малих планет призначив постійні номер і назву 3200 Фаетон (3200 Phaethon).

Фаетон став першим астероїдом, відкритим за допомогою космічного телескопа.

Характеристики орбіти[ред. | ред. код]

Фаетон із великою піввіссю орбіти 1,27 а. о. відносять до групи Аполлона.

Орбіта Фаетона є вельми витягнутою та більше схожа на кометну, ніж астероїдну. У перигелії астероїд наближається до Сонця на 0,14 а. о. — найменша відстань серед усіх астероїдів із назвою. Та через високу ексцентричність його орбіта перетинає орбіти Меркурія, Венери, Землі та Марса.

Через свої розміри (стандартна зоряна величина H ≤ 22) і найменшу відстань перетину орбіти із земною (для Землі НВПО ≤ 0,05 а. о.) Фаетон є потенційно небезпечним астероїдом. Його найменша відстань перетину орбіт дорівнює 0,02 а. о., а стандартна зоряна величина — 14,39. Не зважаючи на це, найближчим часом зіткнення астероїда із Землею не очікується, оскільки його орбіта доволі точно визначена та майбутні зближення спрогнозовані приблизно на найближчі 400 років[3].

16 грудня 2017 року астероїд пролетів на безпечній відстані від нашої планети, яка у 27 разів перевищувала відстань до Місяця. У НАСА заявили, що наступного разу Фаетон наблизиться до Землі у 2093 році[4].

Припускають, що Фаетон є частиною сім'ї Паллади[5] — групи астероїдів, які відкололися від Паллади у результаті зіткнення з нею іншого космічного тіла. Водночас із Фаетоном пов'язують походження астероїдів (155140) 2005 UD[en] та (225416) 1999 YC, які мають схожі орбіти та характеристики поверхні[6][7].

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Довгий час вважалося, що Фаетон є ядром виродженої комети, але результати спостережень STEREO 2009 і 2012 років підтвердили наявність кометоподібного хвоста пилу, що складається з газу натрію[8] віднесеного тиском випромінювання від Сонця[9][10][11]. Дослідники вважають, що через сильне наближення до Сонця температура поверхні Фаетона підвищується настільки (понад 700 °C), що породи на ній тріскаються й кришаться в пил під дією високої температури[12]. Хоча це перший випадок, коли термічний розпад відіграє важливу роль у Сонячній системі, астрономи вже виявили несподівану кількість гарячого пилу навколо близьких зір, який міг утворитись аналогічно[джерело?]. З моменту виявлення цього явища у Фаетона було відкрито ще декілька астероїдів із кометоподібною активністю, наприклад 7968 Ельст-Піссаро (133Р), що підштовхнуло до виділення нової групи об'єктів у Сонячній системі — комет головного пояса.

Метеорний потік[ред. | ред. код]

Більшість метеорних потоків виникають, коли орбіту Землі перетинають потоки сміття, що викидають комети. Гемініди, які прикрашають нічне небо щорічно в грудні, є одним із найвідоміших і найвражаючих із десятків метеорних потоків. Проте, як астрономи знали протягом 30 років, Гемініди утворені не кометою, а 5-кілометровим астероїдом, що називається (3200) Фаетон.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б База даних малих космічних тіл JPL: 3200 Фаетон (англ.) . Процитовано 2023.03.23. Останнє спостереження 2023.03.23.
  2. Whipple, F. L. (25 жовтня 1983). 1983 TB and the Geminid Meteors. IAU Circular. 3881. 1. Bibcode:1983IAUC.3881....1W.
  3. Benner, Lance A. M. (2017). Goldstone Radar Observations Planning: Asteroid 3200 Phaethon. NASA/JPL Asteroid Radar Research. Процитовано 26 листопада 2017.
  4. Сьогодні біля Землі пролетить великий астероїд. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 16 грудня 2017.
  5. Jaggard, Victoria (12 жовтня 2010). Exploding Clays Drive Geminids Sky Show?. National Geographic. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  6. Devogèle, Maxime; MacLennan, Eric; Gustafsson, Annika; Moskovitz, Nicholas; Chatelain, Joey; Borisov, Galin та ін. (June 2020). New Evidence for a Physical Link between Asteroids (155140) 2005 UD and (3200) Phaethon. The Planetary Science Journal. 1 (1): 15. Bibcode:2020PSJ.....1...15D. doi:10.3847/PSJ/ab8e45. 15.
  7. Kasuga, Toshihiro; Jewitt, David (2008). Observations of 1999 YC and the Breakup of the Geminid Stream Parent. ApJ. 136 (2): 881—889. doi:10.1088/0004-6256/136/2/881. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  8. Астероїд Phaethon має хвіст, що складається з газу натрію. 27.04.2023
  9. Jewitt, David; Li, Jing; Agarwal, Jessica (2013). The Dust Tail of Asteroid (3200) Phaethon. The Astrophysical Journal Letters. 771 (2). L36. arXiv:1306.3741. Bibcode:2013ApJ...771L..36J. doi:10.1088/2041-8205/771/2/L36. S2CID 37387069.
  10. Li, Jing; Jewitt, David (2013). Recurrent Perihelion Activity in (3200) Phaethon. Astronomical Journal. 145 (6): 154. arXiv:1304.1430. doi:10.1088/0004-6256/145/6/154. S2CID 6242944. Процитовано 22 січня 2022.
  11. Jewitt, David; Li, Jing (2010). Activity in Geminid Parent (3200) Phaethon. Astronomical Journal. 140 (5): 1519—1527. arXiv:1009.2710. doi:10.1088/0004-6256/140/5/1519. S2CID 6446528. Процитовано 22 січня 2022.
  12. Sutherland, Paul (10 вересня 2013). Why an asteroid is crumbling into meteor dust. Skymania.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2015. Процитовано 10 вересня 2013.

Коментарі

  1. Існують інші астероїди без назви, у яких перигелійна відстань менша — наприклад (394130) 2006 HY51[en] із 0,081 а. о. або (137924) 2000 BD19[en] із 0,092 а. о.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]