Шереметєв Борис Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шереметєв Борис Петрович
Boris Sheremetyev by I.Argunov (1768, Kuskovo).jpg
генерал-фельдмаршал
 
Народження: 25 квітня (5 травня) 1652[1][2]
Москва, Московське царство[3]
Смерть: 17 (28) лютого 1719[1] (66 років)
Москва, Московське царство
Поховання: Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна: Московське царство
Освіта: Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Рід: Шереметєви
Батько: Шереметьєв Петро
Мати: Анна Федорівна Волинськаd
Шлюб: Anna Petrovna Saltykovad і Yevdokiya Aleksyeevna Chirikovd
Діти: Шереметєв Михайло Борисовичd[2], Шереметєв Петро Борисович, Долгорукова Наталія Борисівна[2], Sofya Borisovna Sheremetevd[2], Anna Borisovna Sheremetevd[2], Sergei Borisovich Sheremetevd[2], Vera Borisovna Sheremetevd[2] і Yekaterina Borisovna Sheremetevd[2]
Нагороди:
орден Білого Орла орден Андрія Первозванного

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Шереме́тєв Бори́с Петро́вич (25.4.(5.5)1652 — 17(28)2.1719)  — московський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1701). У 1706 першим у Московській державі отримав графський титул. Брав участь в укладенні російсько-польського «Вічного миру» (1686), командував російсько-українським військом у поході за звільнення Приазов'я з-під турецько-татарської окупації (1695 — 96), головнокомандувач російських військ у Полтавській битві (1709).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Москві. Здобув освіту в Києво-Могилянській академії. З 1671 служив при царському дворі. У 1684-86 Шереметєв брав участь у переговорах і укладенні «Вічного миру» 1686 з Польщею. Під час Азовських походів 1695-96 командував московською армією, яка діяла спільно з українськими полками на чолі з гетьманом І.Мазепою у пониззі Дніпра. У 1687-99 очолював московські дипломатичні місії до Річі Посполитої, Австрії та на о. Мальту.

Брав участь у Північній війні 1700-21. Протягом 1701-05 командував військами у Ліфляндії, де здобув ряд перемог над шведською армією під орудою Вольмара Антона Шліппенбаха, але зазнав у 1705—1706 роках поразок від Адама Людвіга Левенгаупта. У Полтавській битві 1709 здійснював командування всією піхотою московської армії. У 1710 війська Шереметєва захопили Ригу.

Очолював головні сили московської армії у Прутському поході 1711 р.

У 1711–1712 рр. керував насильницьким переселенням мешканців Правобережної України на Лівобережжя.

У 1715–1717 рр. командував корпусом у Померанії і Мекленбурзі.

У передсмертному заповіті Шереметєв просив поховати його в Києво-Печерській лаврі, але Петро I знехтував останньою волею покійного, вирішивши створити пантеон в Санкт-Петербурзі.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]