Київське Богоявленське братство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київський Братський монастир

Ки́ївське бра́тство — громадська організація православних міщан Києва, яка виникла близько 1615 року; одне з багатьох подібних братств, що утворилися в українських містах на зламі 16-17 століть.

Містилось у Києво-Братському монастирі, збудованому на земельній ділянці, що її подарувала монастиреві Галшка Гулевичівна. З 26 травня[1] 1620 року мало права ставропігії, надане єрусалимським патріархом Теофаном III під час перебування в Україні.

До Київського Богоявленського братства вступило багато заможних міщан, частина руської шляхти і православного духовенства. У 1620 році до Київського братства також вступив гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний з усім запорізьким військом: цей крок мав показати, що відтак запорожці стають на підтримку релігійних та культурних потреб українців.[2]

Як інші братства, Київське Богоявленське ставило своїм завданням боротьбу проти полонізації, зокрема проти наступу католицизму. Спираючись на допомогу козацтва, Київське Богоявленське братство широко розгорнуло свою діяльність, стало значною перешкодою для запровадження унії в Україні. Уніатський митрополит писав, що Київське Богоявленське братство, засноване без королівського привілею, веде активну боротьбу проти уніатів і, якщо воно не буде скасоване, то «важко думати про щось добре». З ініціативи Київського Богоявленського братства в Україні було відновлено православну церковну ієрархію, ліквідовану після проголошення Берестейської церковної унії 1596 р.

При братстві було відкрито Київську братську школу. В 1632 р. з нею було об'єднано школу Києво-Печерської Лаври, що поклало початок Києво-Могилянській колегії. Утримувалося Київське Богоявленське братство за рахунок пожертвувань (внесків) членів братства. Діяльність Київського Богоявленського братства в 1-й половині 17 ст. позитивно впливала на згуртування сил українського народу в його боротьбі проти гніту шляхти Речі Посполитої, особливо напередодні і під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. В міру ослаблення католицької пропаганди в Україні суспільно-політична діяльність Київського Богоявленського братства поступово занепала. В документах 18 ст. Київське Богоявленське братство не згадується.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський)… С. 61—63
  2. Субтельний Орест. Україна: історія / Переклад з англійської Ю. Шевчука. — 2-е видання. — Київ: Либідь, 1992. — 512 с. — С. 108.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.— Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.— К.: Генеза, 1993.
  3. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль у розвитку української культури 16-18 ст.— К.: Наукова думка, 1966.
  4. Ісаєвич Я. Д. Історія української культури: 4.6. Братства та їхні школи. Шкільництво уніатів.— Київ, 2001
  5. Радянська енциклопедія історії України.— К., 1970.— Т. 2.
  6. 37. Грамота Іерусалимского патріарха Θеофана, учреждающая при Кіевскомъ Богоявленскомъ братствѣ, патріаршую Ставропигію. 1620. Мая 26 / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 61–63. старо-(рос.)
  7. 61. Грамота царей Іоанна и Петра Алексѣевичей, подтверждающая Кіево-Братскому монастырю права на принадлежащія этому монастырю земли и угодія. 1694. Января 11 / Отделъ ІІІ. Извѣстія грамотъ и документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 104–116. старо-(рос.)


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.