Капонір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капонір

Капоні́р (фр. caponniere — ніша) — фортифікаційна споруда, що забезпечує ведення флангового або поздовжнього (косоприцільного) вогню в двох протилежних напрямках. Капонір зазвичай встановлюється як казематна споруда важкого типу в системі польових позицій та довготривалих укріплень на зворотних схилах або за пагорбами на місцевості.

Визначення, приклади з ХІХ століття[ред. | ред. код]

У первинному розумінні цього терміна капонір — це склепінчаста будівля в системі фортечних споруд найчастіше для поздовжнього обстрілу фортечного рову. Якщо капонір перекриває рів повністю, як на ілюстрації, і вимагає спеціального профілю рову та валів, то така ділянка зветься полігон.

Госпітальне укріплення Київської фортеці — приклад полігонального укріплення. Але Косий капонір цього ж укріплення розміщений прямо за гласісом на еспланаді. Мабуть, вважалось що круті схили Черепанової гори не дадуть змоги встановити контр-батареї.

У більш застарілому Васильківському укріпленні (чого вартий тенальний фронт замість бастіонного) був застосований предтеча полігону — равелін з капоніром — редюітом. Зараз на цьому місці гаражний кооператив і тільки гострий виступ вулиці Ігоря Брановицького нагадує про існування укріплення.

Різновиди[ред. | ред. код]

Окрім капонірів існували слідуючі фланкуючі споріднені споруди[1]:

  • Напівкапонір - фланкуюча споруда для ведення вогню у одному напрямку.
  • Відкритий капонір - відкрита зверху частина фортеці, що виступає у рів для ведення вогню у одному або двох напрямках.
  • Косий капонір - капонір, що зведено під непрямим кутом до валу фортеці.
  • Тильний капонір - двоповерхова споруда у тильній частині оборонної споруди (форт тощо). З його нижньої частини прострілювався рів, а з верхньої - місцевість між данною оборонною спорудою та сусідніми.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Капонир // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915.(рос.)