Колорадо (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колорадо
англ. Colorado River
Canyon midday.jpg
річка Колорадо у Марбл Каньоні (Marble Canyon), територія Великого Каньону
топограф. мапа Колорадо
топограф. мапа Колорадо
Витік Скелясті гори, США
Гирло Каліфорійська затока (Тихий океан)
Країни басейну Flag of the United States.svg США
Мексика Мексика
Довжина 2 330 км
Висота витоку ~2700 м
Середньорічний стік 620 м³/с
Площа басейну 629 100 км²
Категорія у Вікісховищі [[commons:Category:Colorado River|Колорадо
англ. Colorado River]]

Колора́до (англ. Colorado River, ісп. Rio Colorado, мовою індіанців мохаве 'Aha Kwahwat) — річка на південному заході США і північному заході Мексики. Завдовжки — 2334[1] км. Площа басейну становить 637 137[1] км².

Бере початок у Скелястих горах штату Колорадо і тече переважно на південний захід, аж до водосховища Мід на кордоні Арізони і Невади, звідки різко повертає на південь і тече в цьому напрямку вже аж до свого гирла. Перетинаючи кордон з Мексикою, річка Колорадо утворює велику дельту, впадаючи в Каліфорнійську затоку Тихого океану. Колись це твердження було ще цілком справедливим. За останні 20 років річкова вода лише п'ять разів досягала Каліфорнійської затоки — під час дуже сильних паводків. Останній поцілунок річки й моря відбувся під час паводку 1998 року [2].

Відома завдяки своїм глибоким каньйонам, річка Колорадо є також необхідним джерелом води для потреб сільського господарства і населення міст на великій території південного заходу країни. Течію річки та її приток контролюють безліч гребель, водосховищ і дериваційних каналів, які несуть воду як всередині басейну річки Колорадо, так і за його межі, і забезпечують водою близько 40 млн осіб[3]. Річку активно використовують для виробництва електроенергії. Починаючи з середини XX століття, надмірне використання води річок басейну для зрошення та інших потреб призвело до того, що сьогодні Колорадо все частіше не досягає Каліфорнійського затоки, за винятком найбільш багатоводних років[4].

Перші мисливці і збирачі, які вели кочовий спосіб життя, населяли басейн Колорадо щонайменше 8000 років тому. У період між 1000 і 2000 років тому населення басейну почало формувати великі осіло-землеробські цивілізації, деякі з яких пізніше стали одними з найбільш розвинених індіанських культур Північної Америки. Зміна клімату і нераціональне використання землі призвели до занепаду окремих культур, тоді як інші етнічні групи продовжували проживати в регіоні й далі, а багато проживають і дотепер. Європейці вперше дістались басейну річки в XVI столітті; ранні стосунки європейців з корінним населенням обмежувалися головним чином торгівлею хутром у верхів'ях Колорадо, а також спорадичними торговими відносинами в нижній течії річки[5].

Навіть після того, як 1846 року басейн Колорадо став частиною США, значна частина течії річки була абсолютно невивченою, а розташування її витоків і гирла часто ставало предметом міфів і спекуляцій. Річку досліджувало безліч експедицій. Однією з перших була експедиція Джона Веслі Пауелла[en], що пройшла через пороги Гранд-Каньйону в 1869 році. Європейці почали заселяти басейн Колорадо у великих масштабах у середині XIX століття; поява судноплавства забезпечила транспортне сполучення вздовж річок Колорадо і Гіла, а також сприяла розвитку в регіоні торгівлі. Заселення верхньої частини басейну Колорадо пов'язане зі знайденими тут у 1860-х і 70-х роках великими запасами золота.

На межі XIX і XX століть у басейні річки Колорадо почалося масштабне будівництво гідротехнічних споруд; зібрання договорів і посібників з розвитку Колорадо людиною відоме під назвою «Закон річки»[6]. Основною рушійною силою гідротехнічних та інженерних проектів був федеральний уряд, хоча в них також брало участь багато державних і приватних компаній; більшу частину гребель побудовано між 1910 і 1970 роками. На сьогодні Колорадо є однією з найбільш контрольованих річок в світі. Проте, зниження витрати води і надмірне використання водних ресурсів до середини XXI століття може привести до їх нестачі, поставивши під загрозу водопостачання та виробництво електроенергії[7][8].

Основні дані[ред.ред. код]

Довжина річки Колорадо — бл. 2330 км, площа басейну — 629 100 км².

Річка бере початок у посушливих районах західних відрогів Скелястих гір у США. Гирло річки розташоване вже на території Мексики — впадає у Каліфорнійську затоку Тихого океану, утворюючи велику дельту (8 600 км²), однак через надмірні витрачання води на потреби сільського господарства річка не завжди доходить до океану.

Живлення — в горах за рахунок танення снігів, у подальшій течії — переважно дощове.

Витрати води коливаються від 570 м³/с у посушливу пору року до 28 000 м³/с під час сильних опадів. Після будівництва потужних гребль у низов'ї витрати води понад 2000 м³/с спостерігаються рідко. Середній рівень витрат води (з врахуванням сільгоспзаборів) — 620 м³/с.

Річка в районі греблі Гувера
Основні притоки
(від витоку до гирла)
  • Іґл-Рівер
  • Роарінґ-Форк-Рівер
  • Ґаннісон
  • Ґрін-Рівер
  • Парія
  • Литтл-Колорадо
  • Вірджин-Рівер
  • Гіла

На Колорадо споруджено низку ГЕС та водосховищ. Так, в 1907 році на річці Колорадо було зведено першу греблю задля підтримання рівня води і збереження колишнього русла, яка утворила водосховище Пауел. У 1933 році збудовано греблю Гувера, що утворила водосховище Мід.

У пониззі Колорадо судноплавна.

Внаслідок ерозії береги річки зрізані численними каньйонами, в тому числі і Великим, є доволі мальовничими, тому являють об'єкт постійного зацікавлення туристів.

Історія: першим з європейців, хто досяг ріки був іспанський конкистадор Франсиско Васкес де Коронадо.

Течія річки[ред.ред. код]

Річка Колорадо на території Скелястих гір
Річка Колорадо неподалік від свого витоку, Національний парк Рокі-Маунтін[en]
Річка Колорадо в районі Великого Каньйону, краєвид від Хермітс-Рест

Колорадо бере початок у районі перевалу Ла-Пудр[en], у південній частині Скелястих гір, на території штату Колорадо, приблизно за 97 км на північний схід від Денвера, на висоті 3104 м над рівнем моря. Річка спершу тече на південь, а потім, нижче озера Гранд[ru], повертає на захід. Після проходження міста Кремлінген Колорадо утворює кілька вузьких каньйонів, включаючи Гор, Гленвуд і Де-Бек. Річка спускається на рівнину в місці впадання в неї притоки Ганнісон, перед тим, як утворити петлю в пустелі штату Юта, відхилившись на північний захід. Прорізаючи свій шлях через плато Колорадо річка утворює вздовж свого русла каньйон Катаракт, а також інші ущелини. У цьому ж місці Колорадо приймає велику північну притоку Грін-Рівер[en], що впадає в неї перед водосховищем Пауелл[en], яке завдячує своєю появою греблі Глен Каньйон[en], що лежить за 320 км нижче за течією, на північному кордоні штату Арізона[9][10].

На півночі Аризони річка проходить через місце, яке має назву Ліс-Феррі — офіційну точку поділу басейну Колорадо на нижній і верхній[11]. Потім Колорадо тече в південному напрямку, після чого повертає на захід, де протікає через знаменитий Великий каньйон[12]. Нижче водосховища Мід — найбільшого в США штучного водоймища[13], яке сформувала гребля Гувера, річка різко повертає на південь. Далі річка входить у нижню долину Колорадо, де вона спершу утворює частину кордону Аризони і Невади, а потім кордон Аризони і Каліфорнії. В цьому ж місці розташована гребля Імперіал, де значна частина води річки забирається на зрошення долини Імперіал у Каліфорнії[14]. Ниже гирла річки Гіла Колорадо утворює невелику ділянку державного кордону США і Мексики, перш ніж текти вже повністю по території Мексики аж до свого гирла. Колорадо впадає в Каліфорнійську затоку Тихого океану за 121 км на південь від міста Юма, (штат Аризона)[15].

Висота, з якої води витоків річки спускаються до океану, становить 3104 метри. Вище водосховища Мід[en], за винятком кількох ділянок, Колорадо являє собою швидку бурхливу річку, тоді як нижче греблі Гувера Колорадо є досить повільною річкою[16]. У верхній течії річка зазвичай завширшки від 60 до 150 м, тоді як в нижній течії — від 150 до 300 м. Завглибшки в середньому від 3 до 9 м[17][18][19]; хоча на деяких ділянках в нижній течії глибина становить лише 0,6-2,4 м[20], а в районі Великого каньйону сягає позначки 34 м[21].

Рівень води, м. Місцина
2750 витік річки, (Скелясті гори)
1850 середина шляху до кордону штатів Колорадо-Юта
1300 пограниччя штатів Колорадо-Юта
1170 середина шляху до кордону штатів Юта-Арізона
1130 пограниччя штатів Юта-Арізона (Бухта Вахвіп)
900 середина шляху до Великого каньону (Райдр-Пойнт)
850 Великий Каньон північний край
760 Великий Каньон південний край
365 озеро Мід
183 після греблі Гувера
150 пограниччя штатів Каліфорнія-Невада-Арізона
30 пограниччя штатів Каліфорнія-Арізона і Мексики

Витрата води і притоки[ред.ред. код]

До початку будівництва на річці гідротехнічних споруд Колорадо щорічно виносила в Каліфорнійську затоку близько 18,63 км³ води, що відповідає середній витраті 610 м³/с. Водночас, режим річки був вкрай непостійний. Максимальна витрата води за увесь час спостережень, яку зафіксовано 1884 року, становила 10 900 м³/с, а мінімальна 1935 року — 11,9 м³/с (обидва рекорди зафіксовано на території Топок (штат Арізона)). Для порівняння, нині витрата води Колорадо на території більшої частини Невади, Арізони і Каліфорнії рідко перевищує 990 м³/с або падає нижче 110 м³/с. Сучасний річний обсяг стоку змінюється від 27,38 км³ в 1984 році до 4,69 км³ в 2002 році, що відповідає середній витраті води від 870 до 150 м³/с[23].

Від 85 до 90 % витрати води Колорадо обумовлені таненням снігів у Скелястих горах. Решта 10-15 % обумовлені іншими джерелами, головним чином підземними водами й літніми мусонними штормами. Останні нерідко призводять до сильних, але невеликих за площею території, повеней на нижніх притоках річки, проте не роблять значний внесок у стік Колорадо[23][24]. Витрата води в гирлі річки неухильно знижується від початку XX століття, і у більшість сезонів після 1960 року Колорадо зовсім на досягала Каліфорнійського затоки. Витрати на зрошення, випаровування з поверхні водосховищ, а також, можливо, і зміна клімату сприяють зниженню стоку[25]. Наприклад, річка Гіла, колись одна з найбільших приток Колорадо, сьогодні зазвичай являє собою лише тонку цівку води, що зумовлено використанням її води для потреб ферм і населених пунктів у центральній Аризоні[26]. Середня витрата води в найбільш північній точці ділянки, де річка формує кордон США і Мексики, нижче таких споруд як Американський канал і Акведук річки Колорадо, становить лише близько 58 м³/с, що відповідає річному стоку 1,84 км³[27]. 1984 року через рекордну кількість опадів та інтенсивне танення снігів витрата води в цій точці становила 647 м³/с, а річний стік — 20,35 км³[28]. Геологічна служба США має 46 гідрологічних постів уздовж річки Колорадо, починаючи від озера Гранд у верхів'ях річки, закінчуючи кордоном між США і Мексикою[29].

Колорадо приймає понад 25 значних приток, з яких Грін-Рівер є найбільшою як за довжиною, так і за витратою води[30]. Річка Гіла є другою притокою за довжиною й найбільшою за площею басейну[31], проте, навіть ще до будівництва гребель її витрата води становила менше як третину від витрати води в річці Грін-Рівер.


Примітки[ред.ред. код]

  1. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок USGSrivers не вказаний текст
  2. Річка Колорадо більше не впадає в Тихий океан. газета "Географія" № 26/2004. 2004. Архів оригіналу за 2012-10-16. Процитовано 2012-09-25. (рос.)
  3. Milstein, Michael (2009-10-01). 6 Radical Solutions for U.S. Southwest's Peak Water Problem. Popular Mechanics. Процитовано 2012-07-04. 
  4. Diaz, Henry F.; Anderson, Craig A. (2003-11-28). Precipitation Trends and Water Consumption in the Southwestern United States. Impact of Climate Change and Land Use in the Southwestern United States. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  5. Benke та Cushing, 2005, с. 485–486
  6. The Law of the River. U.S. Bureau of Reclamation. 2008-03. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  7. Zimmerman, Janet (2010-10-06). Colorado River drought threatens power production. The Press-Enterprise. Процитовано 2012-07-04. 
  8. Stark, Mike (2009-04-21). Study: Shortages likely on Colorado River by 2050. USA Today. Процитовано 2012-07-04. 
  9. Rivers. Canyonlands National Park. U.S. National Park Service. 2011-06-17. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  10. Lake Powell. Colorado River Storage Project. U.S. Bureau of Reclamation. 2008-11-04. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  11. Rusho, W.L. (1992). Lee's Ferry, Arizona. Utah History Encyclopedia. University of Utah. Процитовано 2012-02-19. 
  12. Annerino, p. 7
  13. Hoover Dam Frequently Asked Questions and Answers: Lake Mead. U.S. Bureau of Reclamation. 2008-12. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  14. Fighting For Water In Arid Imperial Valley. National Public Radio. 2012-07-04. Процитовано 2012-02-19. 
  15. Valdes-Casillas, Carlos (1998-08). Information Database and Local Outreach Program for the Restoration of the Hardy River Wetlands, Lower Colorado River Delta, Baja California and Sonora, Mexico. San Diego State University. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  16. Site Profile: Lower Colorado River Valley. Important Bird Areas Program. National Audubon Society. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  17. Benke and Cushing, p. 490
  18. Pitlick, John; Cress, Robert (2000-03). Longitudinal Trends in Channel Characteristics of the Colorado River and Implications for Food-Web Dynamics. University of Colorado. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  19. Appendix J: Mainstem Impacts Analysis. Draft Environmental Impact Statement: Allocation of Water Supply and Long-Term Contract Execution, Central Arizona Project. U.S. Bureau of Reclamation. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  20. Gupta, A., p. 204
  21. Leopold, Luna B. The Rapids and the Pools – Grand Canyon. Geological Survey Professional Paper 669–D. University of California Berkeley. с. 133. Архів (107)%20The%20Rapids%20and%20the%20Pools%20-%20Grand%20Canyon.pdf оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  22. USGS Gage #09380000 on the Colorado River at Lees Ferry, AZ. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1895–2010. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  23. а б Climatic Fluctuations, Drought, and Flow in the Colorado River Basin. USGS Fact Sheet 2004-3062. U.S. Geological Survey. 2004-08. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  24. Preston, Ben (2010-03-22). The Risky Business of Slicing the Pie: Conservationists find themselves at the back of line in divvying up water from one of the world’s most litigated rivers.. Miller–McCune. Процитовано 2012-07-04. 
  25. Hoerling, Martin; Eischeid, Jon. Past Peak Water in the Southwest. Western Water Assessment. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  26. McKinnon, Shaun (2006-08-09). Mines, farms put Gila River on life support: Despite lack of regulation, some trying to restore river to its natural beauty and wonder. Arizona Republic. Процитовано 2012-07-04. 
  27. USGS Gage #09522000 on the Colorado River at Northerly International Boundary, Above Morelos Dam, Near Andrade, CA. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1950-2010. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-02-26. 
  28. USGS Gage #09522200 on the Colorado River at NIB, Above Morelos Dam, AZ – Annual Statistics. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1951–1992. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  29. USGS Surface-Water Annual Statistics for USA Grouped by Hydrologic Unit. National Water Information System. U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 2012-06-03. Процитовано 2012-07-04. 
  30. Executive Summary, Green River Basin Water Plan. Wyoming State Water Plan. 2001-02. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  31. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок USGSbasins не вказаний текст
  32. Green River. Utah Rivers Council. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  33. USGS Gage #09315000 on the Green River at Green River, UT. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1895–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  34. USGS Gage #09520000 on the Gila River near Dome, AZ. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1905–2011. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  35. а б The National Map. U.S. Geological Survey. Accessed 2012-07-04
  36. USGS Gage #09379000 on the San Juan River near Bluff, UT. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1914–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  37. Report, Findings, and Determination Regarding the Navigability of the Little Colorado River From its Headwaters to the Confluence with the Colorado River. Arizona Navigable Stream Adjudication Commission. 2005. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  38. USGS Gage #09402300 on the Little Colorado River Above the Mouth near Desert View, AZ. National Water Information System. U.S Geological Survey. 1990–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  39. USGS Gage #09180000 on the Dolores River near Cisco, UT. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1950–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  40. USGS Gage #09152000 on the Gunnison River near Grand Junction, CO. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1897–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 
  41. USGS Gage #09415000 on the Virgin River at Littlefield, AZ. National Water Information System. U.S. Geological Survey. 1929–2010. Архів оригіналу за 2012-06-26. Процитовано 2012-07-04. 

Джерела і посилання[ред.ред. код]


Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
США Це незавершена стаття з географії США.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Мексика Це незавершена стаття з географії Мексики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.