Користувач:Oleksandr Tahayev/Ізабель Юппер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Oleksandr Tahayev/Ізабель Юппер

Ізабель Анн Мадлен Юппер (фр. Isabelle Anne Madeleine Huppert; нар. 16 березня 1953, Париж, Франція) — французька акторка театру, кіно і телебачення. З моменту свого акторського дебюту в телефільмі «Пруссак[en]» 1971 року, Ізабель Юппер знялася в понад 110 фільмах і телевізійних постановках[1]. 1978 року вона отримала премію BAFTA в номінації «Найкраща акторка, що дебютувала в головній ролі», за фільм «Мереживниця» (1977)[2]. Її вважають однією з найвизнаніших акторок французького кіно[3].

Також акторка є володаркою двох премій «Сезар» (з 16-ма номінаціями)[4]. Вперше на здобуття цієї премії її номінували 1976 року за «Найкращу жіночу роль другого плану» у фільмі «Алоиза[en]» (1975), у номінації «Найкраща жіноча роль» вона стала володаркою цієї премії 1996 року за роль Жанни у фільмі «Церемонія» (1995) і 2017 року за роль Мішель Леблан у фільмі «Вона» (2016)[5]. Фільм «Вона» (2016), також приніс Ізабель Юппер премію «Золотий глобус», премію «Незалежний дух» і номінацію на здобуття премії «Оскар» 2017 року[6][7][8]. Серед інших її досягнень, вісім номінацій на здобуття премії «Мольер[en]» (з однією перемогою), і сім номінацій на здобуття премії «Люм'єр» (з п'ятьма перемогами)[9].

Юппер призерка трьох з чотирьох найпрестижніших кінофестивалів світу - Каннського (двічі), Берлінського і Венеційського (двічі)[10]. Її найвідоміші роботи у Франції фільми: «Вальсуючі» (1974), «Лулу» (1980), «Церемонія» (1995), «Піаністка» (2001), «8 жінок» (2002), «Габриель[en]» (2005), «Кохання» (2012) і «Вона» (2016). Акторка належить до найплідніших акторок міжнародного кіно: працювала в Італії, Росії, Центральній Європі та на азійському континенті. Серед її англомовних фільмів: «Брама раю» (1980), «Змова» (2004), «Зникнення Елеанор Ріґбі» (2014) і «Голосніше, ніж бомби» (2015).

Крім досягнень у кіно і на телебаченні у актриси є низка державних нагород і звань, серед яких: офіцер ордена Почесного легіону (2009, кавалер з 1999 року) і Національного ордена «За заслуги» (2005 року, кавалер з 1994 року). 2016 року на фестивалі «Послання до людини», Ізабель Юппер нагородили спеціальним призом, за заслуги у світовому кінематографі.

Ранні роки і освіта

[ред. | ред. код]

Ізабель Юппер народилася в 16-му окрузі Парижа у Франції. Її ім'я при народженні Ізабель Анн Мадлен Юппер. Мати акторки Аннік Юппер (уроджена Бо), викладачка англійської мови, а батько Раймон Юппер, виробник сейфів. У Ізабель є три старші сестри і старший брат[11]. Батько акторки був євреєм, він приховував своє походження під час Другої світової війни. Мати Юппер виховувала її в католицькій вірі[12][13].

У дитинстві мати заохочувала Ізабель вивчати акторську майстерність, і вона стала підлітковою зіркою[en] в Парижі. Пізніше вона відвідала Версальську консерваторію[en], де отримала спеціальну нагороду за свою роботу акторки-початківки. Ізабель Юппер також є випускницею слов'янського відділення Паризького університету і Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва в Парижі[14].

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Ізабель Юппер під час виступу у виставі «Марія Стюарт» в Лондонському театрі (1996 рік)

Ізабель Юппер почала свою акторську кар'єру 1971 року з невеликої ролі у телефільмі «Прусак[en]», рік по тому відбувся її дебют у фільмі Ніни Компанієць «Фаустина, або гарне літо[en]» (Faustine et le bel été), того ж року вона зіграла сестру головної героїні у фільмі Клода Соте, «Сезар і Розалі». За словами Юппер, значний вплив на неї справили радянські фільми, після перегляду фільму «Летять журавлі» (1957), вона вирішила стати акторкою[15].

На початку 1970-х років Юппер грала ролі дівчат-підлітків, зокрема в стрічках «Бар на роздоріжжі[en]» (1972) (Le Bar de la fourche) і «Вальсуючі» (1974), Бертрана Бліє. Важливим етапом її акторської кар'єри став знятий того ж року гостросоціальний фільм Іва Буассе, «Дюпон Лажуа» (у радянському прокаті — «Це сталося на свято»).

Після роботи у фільмі «Сезар і Розалі», Ізабель Юппер почала брати уроки акторської майстерності, і в наступній стрічці, «Алоїза[en]» (1975) (Aloise), режисерки Ліліан де Кермадек[fr], виступила вже як професійна акторка. Наступного року вона зіграла роль дівчини, хворої на рак, у фільмі «Доктор Франсуаза Гайян[en]» (1976) (Docteur Françoise Gailland).

Перша велика роль Юппер була у фільмі Бертрана Таверньє, «Суддя і вбивця» (1975), в якому її партнерами стали зірки Філіпп Нуаре і Мішель Галабрю. Її героїня — простолюдинка, кохана слідчого Руссо, активна учасниця профспілкового руху у Франції на межі XIXXX століть, поєднувала в собі тендітну жіночність і чоловічу безстрашність.

Наприкінці 1970-х років Ізабель Юппер познайомилася з Клодом Шабролем, який запросив її в свій фільм «Віолетта Нозьєр» (1978), в якому вона зіграла реального персонажа — жінку, що в 1930-х роках отруїла власного батька. Згодом Юппер працювала з Шабролем ще над чотирма картинами: «Жіноча справа» (1988; приз за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі), «Мадам Боварі» (1991; приз за найкращу жіночу роль на Московському МКФ), «Церемонія» (1995; премія «Сезар» і Приз Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль) і «Ставки зроблені» (1997). Екранізацію роману Гюстава Флобера, «Мадам Боварі» (1991), Клод Шаброль задумав спеціально для акторки.

Одна з найбільш значущих робіт акторки, роль Жанни у фільмі Клода Шаброля, «Церемонія» (1995), в якому її партнеркою стала акторка Сандрін Боннер. В основі сюжету історія двох жінок Софі і Жанни, що ненавидять своїх багатих ворогів, яким більше пощастило в житті, і незабаром вони вирішують вбити роботодавців Софі. За цю роль Ізабель Юппер нагородили премією «Сезар» за «Найкращу жіночу роль», премією «Люм'єр» як «Найкращу акторку», а також (спільно з Сандрін Боннер) вона отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Венеційський кінофестиваль).

Ізабель Юппер на Каннському кінофестивалі 2001 року

Ізабель Юппер вважають акторкою суперечностей, вона часто грає загадкових, замкнутих і фатальних жінок. Така її Альфонсина Плессі у фільмі Мауро Болоньїні, «Справжня історія дами з камеліями» (1981), знятому за романом Александра Дюма. 1980 року Юппер зіграла одну з найвдаліших ролей у фільмі Марти Месарош, «Наследницы[en]» (у радянському прокаті — «Друга дружина»).

Юппер працює переважно з режисерами французького і європейського «авторського кіно» (Вернер Шретер, Серж Бозон), авангардними театральними режисерами (Роберт Уїлсон) і майже не з'являється у фільмах розважальних масових жанрів. Її дебют в американському кіно відбувся 1980 року у фільмі Майкла Чіміно, «Брама раю» (1980). Фільм отримав негативні відгуки критиків і незабаром його чекав касовий провал, однак за кілька десятиліть його переоцінили, причому деякі критики вважають, що «це шедевр, який не помітили»[16].

Акторка також знялася у Бертрана Таверньє, у фільмі «Избалованные дети[en]» (1977) (Des enfants gеtes) і «Бездоганна репутація» (1981), грала у Бертрана Бліє у фільмі «Вальсуючі» (1974) і «Женщина моего друга[en]» (1983), працювала з Жаном-Люком Годаром у фільмах, «Рятуй, хто може (своє життя)» (1980) (Sauve qui peut (la vie)) і «Пристрасть» (1982), зіграла Анну Бронте у фільмі Андре Тешіне, «Сестри Бронте» (1979) і головну роль у фільмі Моріса Піала, «Лулу» (1980).

1994 року Ізабель Юппер знялася у фільмі Ігоря Мінаєва, «Повінь» (1993), знятому за оповіданням Євгена Замятіна. акторка виступила в ролі жінки, яка вбиває молодшу і щасливішу суперницю, щоб врятувати свою любов.

2001 року вона знялася у фільмі Міхаеля Ганеке, «Піаністка» (2001), знятому за однойменним романом Ельфріди Єлінек. За виконання цієї ролі Ізабель Юппер отримала Приз за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю, і номінацію на здобуття премії «Сезар» за «Найкращу жіночу роль», а її партнер Бенуа МажимельПриз за найкращу чоловічу роль.

Ізабель Юппер під час церемонії вручення спеціального призу «За видатний внесок у світове кіно» на 44-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах (2009 рік)

2002 року акторка знялася в комедійному фільмі Франсуа Озона, «8 жінок» (2002), знятому за п'єсою Робера Тома (1961). В основі сюжету історія восьми жінок, що розслідують вбивство господаря будинку, в якому вони зібралися. За цю роль Ізабель Юппер удванадцяте номінували на здобуття премії «Сезар» за «Найкращу жіночу роль», також вона отримала нагороди: «Золотий овен», «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю і «Європейський кіноприз».

Ізабель Юппер — одна з чотирьох акторок, двічі нагороджених призом за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю (інші акторки — Ванесса Редгрейв, Гелен Міррен і Барбара Герші).

Ізабель Юппер була членом журі Каннського кінофестивалю 1984 року і головою журі 62-го Каннського кінофестивалю, що проходив з 13 по 24 травня 2009 року. На цій посаді вона присудила «Золоту пальмову гілку» австрійському режисерові Міхаелю Ганеке, «за найкращу режисуру» фільму «Біла стрічка». На рахунку акторки найбільша кількість фільмів, представлених у його офіційній програмі — 16 кінокартин[17][18].

Інші найбільш відомі та значущі фільми з участю Ізабель Юппер: «Дякуємо за шоколад» (2000), «Час вовків» (2003), «Моя мати» (2004), «Габриель[en]» (2005), «Прихована любов» (2007), «Моя маленька принцеса» (2011), «Кохання» (2012), «Черниця» (2013), «Зникнення Елеанор Ріґбі» (2014) і «Голосніше, ніж бомби» (2015).

Одна з найбільш значущих робіт у кіно — роль Мішель Леблан у трилері Пола Верховена, «Вона» (2016). За її виконання акторку нагородили премією «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі та премією «Сезар» за «Найкращу жіночу роль», а також номінували на здобуття премії «Оскар» за «Найкращу жіночу роль». Також 2016 року Юппер знялася у фільмах: «Майбутнє», «Воспоминание[en]», «Заказать де люкс[en]» і «Помилкові визнання».

2017 року вийшло чотири фільми з участю Ізабель Юппер: «Дві матері, дві доньки», «Хепі-енд», «Камера Клер» і «Місіс Хайд».

2018 року Ізабель Юппер зіграла головні ролі у двох фільмах. У трилері Бенуа Жако, «Єва», вона зіграла загадкову і фатальну куртизанку, а її партнером по фільму став Гаспар Ульєль[19]. Далі в прокат вийшов американський трилер лауреата премії «Оскар» Ніла Джордана, під назвою «В обіймах брехні». У ньому Юппер зіграла самотню, психічно неврівноважену жінку — Ґрету Гідеґ. У фільмі також знялися Хлоя Морец і Майка Монро[20].

Відгуки критиків

[ред. | ред. код]
  • Девід Томсон висловив думку про акторську роботу акторки у фільмі «Мадам Боварі» (1991): «Ізабель Юппер можна оцінити як одну з найдосвідченіших акторок у світі, навіть якщо в цій стрічці вона здається коротко-пристрасною, а її агонія надто сучасною, ніж у Ізабель Аджані»[21].
  • Стюарт Джеффріс спостерігав за роботою акторки у фільмі «Піаністка» (2001): «Це, безумовно, одна з найвидатніших робіт Юппер, вже уславленої акторки, хоча це дуже важко дивитися».
  • Міхаель Ганеке про роботу Ізабель у фільмі «Кохання» (2012): «Юппер володіє таким професіоналізмом, як вона може представляти страждання. На одному кінці крайнє страждання, а на іншому її крижаний інтелектуальний погляд. Жодна інша акторка не може поєднувати два цих почуття у своїй грі».
  • Роджер Еберт висловив думку про акторську гру Юппер:

Ізабель Юппер своєю грою створює один хороший фільм за іншим... вона безстрашна. Режисери часто дивуються з того як вона вміє піднести у фільмі депресію, нав'язливість, егоїзм і відчай. Вона може бути веселою і чарівною, як і багато інших акторок. Що стосується порожнечі її особи. Вона повною мірою командує своїм фізичним образом у фільмі, що створює такий привабливий, замислений, відчужений і спустошений погляд[22].

Оригінальний текст (англ.)
Isabelle Huppert makes one good film after another.... she is fearless. Directors often depend on her gift for conveying depression, compulsion, egotism and despair. She can be funny and charming, but then so can a lot of actors. She is in complete command of a face that regards the void with blankness.
  • 2010 року, журнал Van Airsdale описав Ізабель Юппер, як «найбільшу в світі екрану акторку»[23].
  • Після роботи у фільмі «Вона» (2016), Юппер очолила список рейтингу «25 найкращих виступів 2016 року»[24].
  • Критики висловилися про роботу акторки в цьому фільмі:

Юппер управляє емоційною гамою у всіх своїх ролях. Вона може бути плотською, дикою, розбитою, млявою, невразливою, але жінкою на межі краху, яка відмовляється піддаватися своїй нестійкості. Її кар'єра охоплює чотири десятиліття і у неї є безліч нагород і премій, але з цим фільмом, вона цілком могла б бути найкращою акторкою року[24].

Оригінальний текст (англ.)
Huppert controls the emotional gamut in all his roles. It can be carnal, wild, broken, lethargic, invulnerable, but a woman on the verge of collapse, which refuses to succumb to its instability. Her career spans four decades and she has many awards and prizes, but with this film, she might well be the best actress of the year.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Від 1982 року Ізабель Юппер одружена з режисером Рональдом Шама[fr], євреєм ліванського походження[25]. Діти: Лоліта (нар. 1983), Лоренцо (нар. 1988) і Анджело (нар. 1997). Зі своєю дочкою Лолитой Шама[en], Юппер знялася у фільмах «Копакабана[en]» (2010) і «Дві матері, дві доньки» (2017)[26][27]. Ізабель Юппер живе настільки ж замкнуто і стримано, як більшість її героїнь. Вона не любить давати інтерв'ю, замовчує про особисте життя і не розповідає про плани на майбутнє. Акторка є власницею кінотеатру «Revival house[en]»[28][29].

фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1971 тф Пруссак[en] Le Prussien Элизабет
1971 с Сто футов мужчин[fr] Les Cent Livres Hommes Жильберта
1972 ф Фаустина, або гарне літо[en] Faustine et le bel été студентка
1972 ф Бар на развилке[en] Le bar de la fourche Энни Смит
1972 тф Фигаро здесь, Фигаро там[en] Figaro-ci, Figaro-là Полин
1972 ф Сезар і Розалі César et Rosalie Марита
1973 тф Подлинная история[en] Histoire vraie Аделаида
1973 тф Хозяин пансиона[en] Le maître de pension Анни
1973 тф Драккар[en] Le drakkar Иоланда
1973 тф Была не была[en] Vogue la galère Клотильда
1974 ф Постепенное погружение в удовольствие[en] Glissements progressifs du plaisir Бит
1974 ф Вальсуючі Les valseuses Жаклин
1974 тф Мадам Батист[en] Madame Baptiste Бланш
1974 тф Язвы и ссадины[en] Plaies et bosses Пэтси Лаккан
1974 ф Ампелопед[en] L'ampélopède рассказчица
1975 ф Серьёзный, как удовольствие[en] Sérieux comme le plaisir девушка
1975 ф Дюпон Лажуа Dupont Lajoie Бріджит Колен
1975 ф Бутон розы[en] Rosebud Элен Николаос
1975 ф Алоиза[en] Aloïse юная Алоиза
1975 ф Большой экстаз[en] Le grand délire Мари
1976 ф Доктор Франсуаза Гайян[en] Docteur Françoise Gailland Элизабет Гайян
1976 ф Суддя і вбивця Le juge et l'assassin Роуз
1976 ф Малыш Марсель[en] Le petit Marcel Иветта
1976 ф Я, Пьер Ривьер[en] Je suis Pierre Rivière Эйми
1977 ф Кружевница La dentellière Пом
1977 ф Избалованные дети[en] Des enfants gâtés заместитель секретаря
1977 ф Индейцы ещё далеко[en] Les Indiens sont encore loin Женни Керн
1977 тф С любовью не шутят[en] On ne badine pas avec l'amour Камилла
1978 ф Віолетта Нозьєр Violette Nozière Виолетта Нозьер
1979 ф Возвращение к возлюбленной[en] Retour à la bien-aimée Жанна Керн
1979 ф Сёстры Бронте Les soeurs Brontë Энн Бронте
1980 ф Вторая жена (фильм, 1980) Örökség Ирен
1980 ф Лулу Loulou Нелли
1980 ф Рятуй, хто може (своє життя) Sauve qui peut (la vie) Изабель Ривьер
1980 ф Брама раю Heaven's Gate Элла Уотсон
1981 ф Подлинная история дамы с камелиями La storia vera della signora dalle camelie Альфонсина Плесси
1981 ф Крылья голубки[en] Les ailes de la colombe Мари
1981 ф Бездоганна репутація Coup de torchon Роза
1981 ф Глубокие воды Eaux profondes Мелани
1982 ф Страсть Passion Изабель
1982 ф Форель[en] La truite Фредерика
1983 ф История Пьеры Storia di Piera Пьера
1983 ф Любовь с первого взгляда Coup de foudre Лена Вебер
1983 ф Женщина моего друга[en] La femme de mon pote Вивиан
1984 ф Потаскушка[en] La garce Алина Каминкер / Эдит Вебер
1985 ф Подпись Шарлотты[en] Signé Charlotte Шарлотта
1985 ф Заварушка[en] Sac de noeuds Роза-Мари Мартен
1986 ф Кактус[en] Cactus Коло
1987 ф Окно спальни[en] The Bedroom Window Сильвия Вентворт
1988 ф Бесы Les possédés Мария Шатова
1988 ф Женское дело Une affaire de femmes Мари
1988 ф Чёрный Милан[en] Milan noir Сара
1989 ф Переселение[en] Seobe Дафина Исакович
1990 ф Месть женщины[en] La vengeance d'une femme Сесиль
1991 ф Малина[en] Malina фрау
1991 ф Мадам Бовари Madame Bovary Эмма Бовари
1992 ф Після кохання (фільм, 2012) Après l'amour Лола
1993 ф Наводнение Navodneniye София
1994 ф Дилетант[en] Amateur Изабель
1994 ф Разрыв[en] La séparation Анна
1995 ф Церемонія La cérémonie Жанна

Шаблон:ВмтФильме

1996 ф Избирательное сродство[en] Le affinità elettive Карлотта
1997 ф Награда доктора Шутца[en] Les palmes de M. Schutz Мария Кюри
1997 ф Ставки сделаны Rien ne va plus Элизабет / Бетти
1998 ф Школа плоти[en] L'école de la chair Доминик
1999 ф Только не скандал[en] Pas de scandale Агнес Жанкур
2000 ф Современная жизнь[en] La vie moderne Клер
2000 ф Фальшивая служанка[en] La fausse suivante графиня
2000 ф Дочери короля[en] Saint-Cyr мадам де Ментенон
2000 ф Сентиментальні долі Les destinées sentimentales Натали Барнери
2000 ф Спасибо за шоколад Merci pour le chocolat Мари-Клер «Мика» Мюллер
2000 ф Сын двух матерей, или комедия невинности[en] Comédie de l'innocence Ариана
2001 тф Медея Médée Медея
2001 ф Піаністка La pianiste Эрика Коют
2002 ф 8 жінок 8 femmes Огюстин
2002 ф Двое[en] Deux Магдалена / Мария
2002 ф Жизнь обетованная[en] La vie promise Сильвия
2003 ф Час вовків Le temps du loup Анна Лоран
2004 ф Моя мать Ma mère Элен
2004 ф Змова (фільм, 2004) I Heart Huckabees Катрин Вобан
2004 ф Недовольные сёстры[en] Les soeurs fâchées Мартина Демути
2005 ф Габриель[en] Gabrielle Габриель Эрве
2006 ф Комедия власти L'ivresse du pouvoir Жанна Шарман-Киллмен
2006 ф Частная собственность[en] Nue propriété Паскаль
2007 ф Чудо Медеи[en] Médée miracle Ирен-Медея
2007 ф Скрытая любовь L'amore nascosto Даниель
2008 ф Дім Home Марта
2008 ф Плотина против Тихого океана Un barrage contre le Pacifique настоятельница монастыря
2009 ф Вилла Амалия[en] Villa Amalia Анна
2009 ф Белый материал White Material Мария Виаль
2010 ф Копакабана[en] Copacabana Элизабет Дельмот
2010 с Закон і порядок: Спеціальний корпус Law & Order: Special Victims Unit Софи Жерар
2010 ф Особые отношения[fr] Sans queue ni tête Элис Бержерак
2011 ф Моя маленька принцеса My Little Princess Ханна Джурджу
2011 ф Мій найстрашніший кошмар Mon pire cauchemar Агата Новик
2012 мф Фламинго Дубаи[fr] Dubaï Flamingo коза
2012 ф Захваченные[en] Captive Тереза Бургуэн
2012 ф Кохання Amour Ева
2012 ф В другой стране[en] Da-reun na-ra-e-seo Анна
2012 ф Спящая красавица Bella addormentata Дивина Мадре
2012 ф Линии Веллингтона[en] Linhas de Wellington Козима Пиа
2013 ф Монахиня La religieuse настоятельница монастыря
2013 ф Одним менше (фільм) Dead Man Down Валентина Лузон
2013 ф Тип Топ[en] Tip Top Эстер Лафарж
2013 ф Злоупотребление слабостью[en] Abus de faiblesse Мод Шонберг
2014 ф Зникнення Елеанор Ріґбі The Disappearance of Eleanor Rigby Мэри Ригби
2014 ф Круговерть[en] La ritournelle Брижит Лекану
2015 ф Громче, чем бомбы Louder Than Bombs Изабель Рид
2015 ф Асфальт[en] Asphalte Жанна Майер
2015 ф Долина любові Valley of Love Изабель
2016 ф Вона Elle Мишель Леблан
2016 ф Майбутнє L'Avenir Натали Шазо
2016 ф Воспоминание[en] Souvenir Лилиан Шеверни / Лора
2016 ф Заказать де люкс[en] Tout de suite maintenant Сольвейг
2016 тф Ложные признания Les fausses confidences Араминта
2017 ф Две матери, две дочери Barrage Элизабет
2017 ф Хепі-енд Happy End Энн Лоран
2017 ф Камера Клэр La camera de Claire Клэр
2017 ф Миссис Хайд Madame Hyde Мари Жекиль / мадам Хайд
2017 ф Марвін, або Чудове виховання Marvin ou la Belle Éducation Ізабель Юппер
2018 ф Єва Eva Ева
2018 ф В объятиях лжи Greta Грета Хидег
2018 мф Остров собак Isle of Dogs Переводчица Нельсон
2018 с Романовы The Romanoffs Жаклин Жерар
2019 ф Френкі Frankie Фрэнки

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Місце проведення Джер.
1971–1972 Лес с ценными эфирными маслами[en] Люсиль Театр Комеди-Франсез[en], Париж [30]
1972 Голодный художник[en] пантера в клетке Национальный театр Даниэля Сорано, Париж / Фестиваль искусств Шираз[en] [31]
1973 Подлинная история Джека Потрошителя имя персонажа неизвестно Театр Ле-Селенте, Париж [32]
1973 Жмот[en] Марианна Тур по университетам в 25-ти американских штатах [33]
1973 Будет ли ещё лето? Мюриэль Театр «Одеон»[en], Париж [34]
1974 По ком звонит колокол[en] Мария Комеди де Реймс [35]
1975 Путешествие вокруг моего горшка имя персонажа неизвестно Театр Иссайон, Париж
1977 С любовью не шутят Камилла Буфф дю Нор[en], Париж [36]
1989 Месяц в деревне Наталья Петровна Театр Эдуарда VII[en], Париж [37]
1991 Мера за меру[en] Изабелла Театр «Одеон» / Национальный народный театр, Париж / Оперный театр «Де-Клермон-Ферран» / Мезон-де-ла-Культура, Шамбери / Театр «Де-Ним» / Мезон-де-ла-Культура, Гавр [38]
1992 Жанна Д'Арк[en] Жанна Д'Арк Опера Бастиль[en], Париж [39]
19931995 Орландо[en] Орландо Театр ВиДи, Лозаннской / Театр «Одеон», Париж [40]
1996 Мария Стюарт Мария Стюарт Королевский национальный театр, Лондон [41]
20002001 Медея[en] Медея Авиньонский фестиваль / Театр «Одеон», Париж / Ла-Рошель / Тулуза [42]
20022003 4.48 психоз[en] она Театр «Буфф дю Нор», Париж / экскурсия по г. Кан, Женева, Лорьян, Лиссабон, Лион, Ренн, Сан-Паулу [43]
2003 Жанна Д'Арк Жанна Д'Арк Национальный театр Сан-Карлуш, Лиссабон [44]
2005 Гедда Габлер Гедда Габлер Театр «Одеон», Париж / экскурсия по г. Кан, Женева, Барселона, Эрувиль-Сен-Клер, фестиваль-де-ла-Рун [45]
2005 4.48 психоз она Театр «Дес», Париж / Калифорнийский университет искусств[en], Лос-Анджелес / Бруклинская музыкальная академия / Монреаль / Берлин / Мелан [46]
20062007 Квартет[en] Мадам де Мертей Театр «Одеон», Париж / Театр Пикколо ди Милано[en], Милан / Берлинер Фестшпиле[en] / Театр Дю Жимназ, Марсель / Комеди де Женев [47]
2008 Бог резни[en] Вероник Хоуле Театр Антуана-Симона Беррау[en], Париж [48]
2009 Квартет Мадам де Мертей Сан-Паулу / Порту-Алегри / Бруклинская музыкальная академия [49]
20102012 Трамвай «Желание» Бланш Дюбуа[en] Театр «Одеон», Париж / Берлинер Фестшпиле / Maison de la culture de Grenoble[en] / Гранд театр де Люксембург[en] / Польский театр в Варшаве / Афины / Женева / Амстердам / Гаага / Фестиваль Аделаида[en] [50]
20132014 Горничные[en] Соланж Театральная компания Cиднея[en], Сидней / New York City Center[en] [51]
2014–2015 Ле Узор Фаусес Конфедес[en] Арамита Театр «Одеон», Париж / Туры во Франции [52]
2016 Федра Федра Театр «Одеон», Париж / Комеди де Клермон-Ферран / Барбикан, Лондон / Бруклинская музыкальная академия / Театр де Льеж[en] / Культурный центр Онасссиса, Афины [53]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Vincendeau, Ginette. Isabelle Huppert: The Big Chill. British Film Institute (англ.). Процитовано 19 лютого 2017.
  2. Most Promising Newcomer To Leading Film Roles in 1978. Bafta (англ.). Процитовано 19 лютого 2017.
  3. Isabelle Huppert: Biography (Allmovie). AllMovie (англ.). Процитовано 15 травня 2010.
  4. Isabelle Huppert (англ.). Académie des Arts et Techniques du Cinéma. Процитовано 27 лютого 2017.
  5. PALMARÈS 2017 - 42 ÈME CÉRÉMONIE DES CÉSAR. Académie des Arts et Techniques du Cinéma (фр.). 24 лютого 2017. Процитовано 24 лютого 2017.
  6. 2017 Nominee Ballot (PDF) (англ.). Academy of Motion Picture Arts and Sciences. 24 січня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
  7. Golden Globes 2017: See the Complete Winners List (англ.). Vanity Fair. 8 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
  8. Gavieres, Jayna (25 лютого 2017). 2017 Film Independent Spirit Awards Winners Announced!. Independent Spirit Awards (англ.). Процитовано 26 лютого 2017.
  9. Médée d'Euripide, mis en scène par Jacques Lassalle à Avignon. En Scènes (фр.). 10 липня 2000. Процитовано 29 січня 2017.
  10. "Festival de Cannes: Isabelle Huppert". festival-cannes.com. (англ.). 2 січня 2009. Процитовано 17 лютого 2017.
  11. Huppert Interview (англ.). Процитовано 26 жовтня 2016.
  12. Leon, Masha (18 листопада 2009). "Sea of Faces: French Film Star Isabelle Huppert Presents Award to Robert Wilson at FIAF Gala" (англ.). Forward. Процитовано 17 лютого 2017.
  13. Entretien avec Caroline Huppert (PDF). groupe25images.fr (фр.). Процитовано 13 грудня 2016.
  14. Marx, Rebecca. (12 серпня 2009). "Isabelle Huppert" (англ.). Allmovie. Процитовано 15 серпня 2009.
  15. Мединский вручил награду французской актрисе Изабель Юппер (rus) . Процитовано 17 лютого 2017. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)
  16. Nicholas, Barber. Heaven’s Gate: From Hollywood disaster to masterpiece (англ.). Процитовано 2 грудня 2016.
  17. Huppert hands Haneke the Palme d’Or. macleans.ca (англ.). 24 травня 2009. Процитовано 17 лютого 2017.
  18. French actress and President of the Jury Isabelle Huppert, right, kisses Austrian director Michael Haneke after he received the Palme d'Or award. Yahoo! Cinéma (англ.). 24 травня 2009. Архів оригіналу за 16 червня 2009. Процитовано 17 лютого 2017.
  19. «Ева». Новости шоу-бизнеса России и мира, онлайн журнал (ru-RU) . Процитовано 20 квітня 2018.
  20. Neil Jordan's 'The Widow' with Chloe Grace Moretz receives Irish Film Board funding. screendaily.com (англ.). Процитовано 24 березня 2018.
  21. "Just don't ask her to play cute". The Guardian. London. The Observer..
  22. Ebert, Roger (24 лютого 2011). "Hidden Love Review" (англ.). Chicago Sun-Times. Процитовано 17 лютого 2017.
  23. Missing, Chabrol. (16 листопада 2010). "Isabelle Huppert on White Material, and the Joys of Law & Order: SVU". movieline.com. (англ.). Van Airsdale, S.T. Процитовано 17 лютого 2017.
  24. а б "The 25 Best Performances Of 2016". The Playlist (англ.). 22 грудня 2016. Процитовано 17 лютого 2017.
  25. Actress! Actress! (англ.).
  26. Isabelle Huppert (англ.). Процитовано 20 лютого 2017.
  27. Dupont, Joan (18 травня 2010). Isabelle Huppert and Her Daughter Meet on Screen at Cannes. The New York Times (англ.). Процитовано 22 березня 2017.
  28. Rajchman, Olivier (26 лютого 2017). Isabelle Huppert : découvrez son compagnon et ses enfants. Télé Star (фр.). Процитовано 22 березня 2017.
  29. Wood, Gaby (30 серпня 2016). Isabelle Huppert interview: 'I want to understand insanity'. The Daily Telegraph (англ.). Процитовано 22 березня 2017.
  30. Les Précieuses ridicules. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 16 лютого 2017.
  31. Isabelle Huppert - Artistik Rezo. Artistik Rezo (фр.). 30 жовтня 2013. Процитовано 16 лютого 2017.
  32. Caroline Huppert - Fiche Artiste. Agences Artistiques (фр.). Процитовано 15 лютого 2017.
  33. Feinberg, Scott (11 лютого 2017). 'Awards Chatter' Podcast- Isabelle Huppert - ('Elle'). The Hollywood Reporter. Процитовано 15 лютого 2017.
  34. Viendra-t-il un autre été ?. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 17 лютого 2017.
  35. Pour qui sonne le glas. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 17 лютого 2017.
  36. On ne badine pas avec l’amour. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 17 лютого 2017.
  37. Un mois à la campagne. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  38. Mesure pour mesure. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  39. Claude Régy monte Jeanne au bûcher avec Isabelle Huppert. En Scènes (фр.). Процитовано 16 лютого 2017.
  40. Isabelle Huppert dans Orlando, de Virginia Woolf. En Scènes (фр.). Процитовано 16 лютого 2017.
  41. Taylor, Paul (23 березня 1996). THEATRE / Mary Stuart When two Queens go to war. Індепендент. Процитовано 16 лютого 2017.
  42. Riding, Alan (4 лютого 2001). Medea, Witch and Woman, takes Paris and London. Нью-Йорк таймс. Процитовано 10 лютого 2017.
  43. 4.48 Psychose. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  44. Gorjão Henriques, Joana (24 березня 2003). 'Jeanne d`Arc au bûcher' estreia esta noite no S. Carlos: Isabelle em estado de graça. Público (порт.). Процитовано 18 лютого 2017.
  45. Hedda Gabler. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  46. Isherwood, Charles (21 жовтня 2005). Existentialist Musings, Clinically Pondered in French. Нью-Йорк таймс. Процитовано 11 лютого 2017.
  47. Quartett. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  48. Clapp, Susannah (30 березня 2008). Are You Sitting Uncomfortably?. Гардіан. Процитовано 9 лютого 2017.
  49. Brantley, Ben (6 листопада 2009). A Minuet Between Sexual Predators. Нью-Йорк таймс. Процитовано 11 лютого 2017.
  50. Un tramway. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  51. Camp, James (10 серпня 2014). Blanchett and Huppert make The Maids less a tragedy than a tantrum. Гардіан. Процитовано 10 лютого 2017.
  52. Les Fausses Confidences. Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.
  53. Phèdre(s). Les Archives du Spectacle (фр.). Процитовано 18 лютого 2017.

Література

[ред. | ред. код]

[[Категорія:Лауреати премії «Супутник»]] [[Категорія:Лауреати премії Європейської кіноакадемії]] [[Категорія:Лауреатки призу за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю]] [[Категорія:Лауреати премії «Срібний ведмідь»]] [[Категорія:Лауреати премії «Сезар»]] [[Категорія:Лауреати премії BAFTA]] [[Категорія:Лауреати премії «Кубок Вольпі»]] [[Категорія:Лауреати премії «Давид ді Донателло»]] [[Категорія:Офіцери ордена «За заслуги» (Франція)]] [[Категорія:Офіцери ордена Почесного легіону]] [[Категорія:Акторки XXI століття]] [[Категорія:Акторки XX століття]] [[Категорія:Французькі кіноакторки]] [[Категорія:Французькі театральні акторки]] [[Категорія:Французькі телеакторки]] [[Категорія:Французькі акторки]] [[Категорія:Уродженці Парижа]]