Левинський Лев Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Левинський Лев Львович
Народження 7 вересня 1876(1876-09-07)
Демня Вижня
Смерть після 1940
місце смерті невідоме
Левинський Лев Львович у Вікісховищі?

Лев Льво́вич Леви́нський гербу Сас (7 вересня 1876, Демня Вижня, нині в межах міста Сколе — після 1940, м. см. невідоме) — український архітектор, автор багатьох церков у Східній Галичині.

Біографія[ред.ред. код]

Сім'я Левинських гербу Сас проживала у селі Демня Вижня (нині є частиною міста Сколе Львівської області, Україна) в будинку № 169. Батько Лев Левинський старший (18451912) брав участь у повстанні 1863 року, пізіше працював в Демні на фабриці металевого реманенту, згодом — у Львові керівником фабрики черепиці, що належала його братові, відомому львівському архітекторові і підприємцю Іванові Левинському. Мати Олімпія Теофілівна Горнякевич була донькою пароха села Гошів (нині Долинський район).

Син Льва Левинського старшого, також Лев, народився в Демні Вижній 7 вересня 1876 року. Одним з його хресних батьків став брат батька — вже згаданий вище Іван Левинський, підприємець, котрий у подальшому і залучив свого похресника до проектування, визначивши його подальший життєвий шлях. Закінчивши гімназію, Лев Левинський навчався у Львівській політехніці на відділі архітектури (18971903). Після навчання працював в архітектурно-проектному бюро фірми Івана Левинського. Взяв участь у проектуванні кількох львівських будівель. Зокрема як співавтор будинку страхового товариства «Дністер». 19 червня 1918 року отримав патент уповноваженого будівничого. 1920 року створив власну фірму «Інженер Лев Левинський і спілка у Львові», що знаходилась на вулиці Содовій, 3 (нині вулиця Івана Левинського). Після українсько-польської війни, через заборону українцям вести підприємницьку діяльність і займати державні посади, 1922 року був змушений полишити роботу і виїхати до міста Каліш, що у нинішній Польщі. Однак вже навесні наступного року брав участь у другій українській мистецькій виставці у Львові. 1927 року входив до журі конкурсу на пам'ятник Іванові Франку у Львові.[1] У 1920-х роках активно співпрацював з Галицькою греко-католицькою митрополією. Від 1932 року — судовий присяжний у Львівському ґродському суді у справах будівництва церков. Відсутність патенту будівничого створювала значні труднощі, не дозволяючи працювати офіційно. Патент вдалось відновити у 1933 році. Помер після 1940 року, можливо в першій половині 1940-х. Місце смерті і поховання невідомі.[2]

Діяльність[ред.ред. код]

Основною спеціалізацією Льва Левинського і його спілки було проектування храмів. Цією справою архітектор займався ще працюючи в бюро Івана Левинського. З того часу відомий один його проект, реалізований 1910 року в селі Кальна (нині Долинського району). Фахово підходив до мистецької сторони проектування: споруджуючи храми в різних місцевостях Галичини, в кожному окремому випадку застосовував різні схеми, в залежності від місцевих традицій. В той же час трапляються елементи не властиві галицькому храмовому будівництву, ймовірно запозичені з архітектури російських церков. Нині відомо про понад 50 створених Левинським проектів церков, з яких 12 не реалізовані. Деякі з них розташовані на території нинішньої Польщі.

Лев Левинський, окрім будівництва нових храмів, займався їх реставрацією. Зокрема, на Бродівщині відновив кілька храмів архітектора Василя Нагірного, що постраждали в Першу світову війну. 1926 року реставрував дзвіницю церкви Святого Духа у Львові. Того ж року виконав проект реставрації церкви в Язлівці. На замовлення комітету відбудови церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, виготовив два проекти, що відтворювали церкву на різних етапах її існування. У 1925 році на тему реставрації церкви опублікував статтю в журналі «Технічні вісти», що містила історичний огляд і обґрунтування проектів реставрації.[3] Проекти однак незважаючи на високу фаховість не були прийняті.

Список робіт

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Конкурс на проєкти надгробника Івана Франка // Діло. — 1927. — 11 травня. — № 102 (11070). — С. 4.
  2. а б в Слободян В. М. Архітектор Лев Левинський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2005. — № 15. — С. 20.
  3. Левинський Л. Л. Відбудова церкви Успенія Пр. Богородиці на Крилосі під Галичем // Технічні вісти. — 1925. — Ч. 7—9.
  4. а б в г д е ж и Бірюльов Ю. О. Левинський Лев // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 51—53. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  5. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 36, 41. — ISBN 966-7022-44-7.
  6. Оголошення // Діло. — 1923. — 18 серпня. — № 110 (9991). — С. 4; Новинки // Діло. — 1923. — 27 жовтня. — № 167 (10048). — С. 3—4.
  7. Кущак Д. Історія села Люблинець Новий. — Львів : Свічадо, 2010. — С. 20. — ISBN 978-966-395-408-0.
  8. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — С. 132.
  9. а б в г д е Слободян В. М. Архітектор… — С. 21.
  10. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 220. — ISBN 966-02-0362-4.
  11. Вуйцик В. С. Церкви Знесіння // Галицька брама. — 1997. — № 6 (30). — С. 6.
  12. а б Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — С. 361.
  13. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — С. 506.
  14. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — С. 80.
  15. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 175. — ISBN 5-7745-0358-5.
  16. Праця в селах Коломийської округи (від власних кореспондентів) // Воля Покуття. — 1942. — 26 лютого. — Ч. 13 (62). — С. 4.
  17. За розбудову Нац. Музею. Показ проєктів розбудови // Діло. — 1930. — 12 березня. — № 55 (12421). — С. 4.

Джерела[ред.ред. код]

  • Слободян В. М. Архітектор Лев Левинський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2005. — № 15. — С. 12—21. — ISBN 966-95066-4-14.