Яблунів (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Яблунів
POL Jabłonów COA.png
Герб
Українська греко-католицька церква в с-щі Яблунові.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Рада Яблунівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1593
Магдебурзьке право 1602
Площа 1,05 км²
Населення 2092 (01.01.2017)[1]
Густота 19 осіб/км²
Поштовий індекс 78621
Телефонний код +380 3478
Географічні координати 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. / 48.40528° пн. ш. 24.94167° сх. д. / 48.40528; 24.94167Координати: 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. / 48.40528° пн. ш. 24.94167° сх. д. / 48.40528; 24.94167
Водойма Лючка


Відстань
Найближча залізнична станція: Коломия
До станції: 15 км
Селищна влада
Адреса 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт. Яблунів, вул.Франка, 57
Карта
Яблунів. Карта розташування: Україна
Яблунів
Яблунів
Яблунів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Яблунів
Яблунів

Commons-logo.svg Яблунів у Вікісховищі

Яблунів (Яблонів) — селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області біля підніжжя Гуцульських Бескидів. Розміщений на лівому березі річки Лючки (басейн Пруту), за 15 км від залізничної станції Коломия[2]. Адміністративний центр Яблунівської селищної громади.

Історія[ред. | ред. код]

Яблунів був заснований наприкінці XVI століття.

1593 року польський король Сігізмунд ІІІ Ваза видав галицькому старості Станіславу Влодеку привілей для закладення на землях села Стопчатова містечка. 1602 року містечко отримало магдебурзьке право, було перейменоване на Влодків. 1610 року містечко придбав шляхтич — королівський ротмістр Мацей (Матвій) Яблоновський (1569—1619[3]). у 1630-1640-х роках його син Ян[3] перейменував за своїм прізвищем на Яблунів.

Статус селища міського типу має з 1940 року[2].

Іван Франко в Яблунові[ред. | ред. код]

Іван Франко відвідав Яблунів 4 березня 1880 року під час своєї поїздки до Нижнього Березова. Туди він прямував разом з Кирилом Геником.

В Яблунові вони вирішили пообідати і зупинились у шинку Глікштерна.[4] Невдовзі Франко був заарештований жандармами яблунівського постерунку Домініком Капустинським та Альбертом Філем. З донесення Альберта Філя:

« Незнайомий не мав при собі паспорта і назвав себе Кароль Срочинський, показавши на таке ім'я тільки проїзну карту. Для того ми завели його на постерунок, а звідтіля припровадили його в Коломию «

Залишається нез'ясованим, де перебував Іван Франко — в арешті Яблунівської чи Коломийської жандармерії. У донесенні коломийського старости Кучковського достеменно не визначено, яка саме жандармерія привела Івана Франка до староства — Яблунівська чи Коломийська.

Восьмого березня у зв'язку з арештом Франка було ув'язнено деяких місцевих жителів, Кирила Геника з Нижнього Березова та селянина Антіна Мельника з Яблунова, а також Порфирія Гладія, родом із Нижнього Березова, який мешкав у сусідньому селі Люча. Крім того було здійснено обшук у хаті Миколи Колцуняка, вчителя у селі Шешори. 19 березня у Львові допитали Семена Барановського.[5]

Яблунівські криниці смерті[ред. | ред. код]

«Яблунівські криниці смерті» — 5 криниць, в яких було віднайдено останки в'язнів з тюрми Яблунівського НКВД. Це були повстанці УПА, а також прості селяни з Яблунева і навколишніх сіл, які були запідозрені у співпраці з УПА. Перш, ніж вбити, їх морили голодом, піддавали тортурам, «розтрощували голови кольбами рушниць, забивали цвяхи в очі, в ніздрі, в хребет[6]». Мертві тіла НКВДисти скидали в криниці.

Розкопки були ініційовані в серпні 1990 року представниками коломийського «Меморіалу». Як свідчення жорстоких тортур, було знайдено рештки тазових кісток, зв'язаних колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах[7]

За час розкопок було знайдено 74 жертви більшовизму. Серед них було опізано останки Дмитра Негрича, псевдо «Мороз» (19091945) — сотенного УПА, Дмитра Кунинича, псевдо «Калина» (1912—1950) — стрільця сотні Мороза, Михайла Симчича, псевдо «Карпо» (19081950), Михайла Урбановича, псевдо «Сивий» (18941949). В травні 1948 року сюди привезено полеглих у нерівному бою сотенного Білого (Юрій Долішняк, 19161948) та його побратимів.[7]

12 серпня 1990 року відбулося урочисте перепоховання жертв комуністичного терору в Яблунові.

Сучасність[ред. | ред. код]

У Яблунові було засновано філіал косівського об'єднання художніх виробів «Гуцульщина», є лісництво, споруджено будинок побуту[2]. Загальноосвітня та музична школи, Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат; лікарня, поліклініка; будинок культури, 2 бібліотеки[2]. Фабрика килимів.

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 2032 мешканці (2011), у 1984 році — 1,7 тис.[2].

Територіальна громада[ред. | ред. код]

На засіданні сесії Яблунівської селищної ради було оголошено про ініціювання процесу створення територіальної громади, до якої окрім с-ща Яблунова повинні входити села Люча та Стопчатів[8].02017-04-2525 квітня 2017[9] рішенням Верховної Ради створено Яблунівську ОТГ, до якої тепер входять села Стопчатів, Люча, Акрешори, Текуче, Уторопи, Середній Березів, Баня-Березів, Вижній Березів, Нижній Березів та селище Яблунів[10].

Згідно з постановою ЦВК № 164 від 18 серпня[11] перші вибори голів та депутатів в Яблунівській ОТГ пройдуть 29 жовтня 2017 року. 9 вересня 2017 року оголошено початком виборчого процесу.[11]

Освіта[ред. | ред. код]

Дитяча музична школа[ред. | ред. код]

Музична школа відкрита 1972 року в приміщеннях колишнього будинку районного фінансового відділу та колишнього Будинку піонерів.[12] Тоді працювало п'ять викладачів та навчалось 60 учнів.

З 1991 року музична школа займає приміщення будівлі, яку раніше займав дитячий садок.

Відділи[ред. | ред. код]

  • фортепіанний
  • народний
  • струнний

Набір учнів здійснюється на конкурсній основі. У школі навчаються учні з 12 сусідніх сіл.[13]

Список директорів[ред. | ред. код]

Ім'я Роки на посаді
1 Самборський Роман Петрович 19721984
2 Геник Михайло Михайлович 19842008
3 Стефанко Петро Ілліч 2008 —

Цікаві факти

  • Школа займає будинок, збудований 1912 року.[12] Він є одним з небагатьох будинків в центрі Яблунова, які пережили дві Світові війни.

Культура[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Музей «Лісова скульптура»

Українська греко-католицька церква в Яблунові

Релігія[ред. | ред. код]

В Яблунові є греко-католицька церква «Співстраждання і Різдва Богородиці», будівництво якої тривало протягом 1991-1997 років.[14]. Вона належить до Березівського деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Священиком церкви є о. Дмитро Погорілий.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Єврейська громада в Яблунові[ред. | ред. код]

Вперше документально яблунівські євреї згадуються в списках платників податків: в 1717 році євреї Яблунова повинні були платити 266 злотих податку.

В 1785 або 1786 році євреї заснували свою школу.

Протягом 19 століття чисельність євреїв Яблунова зростала і стала максимальною в 1890-х роках. Після цього вона поступово знижувалась через міграцію євреїв до великих міст та інших країн.

Зміна кількості євреїв у Яблунові[15]

Щоб полегшити тяжке становище євреїв в 1902 році в Яблунів прибули представники благодійних організацій Барона де Гірша та Хільфсферайн, щоб заснувати школу і майстерню з виробництва сіток для волосся і перук.

До Першої світової війни євреї були власниками більше десяти таверн, з яких після війни залишилось тільки дві.

В 1936 році євреї мали у своєму володінні 68 із 70 магазинів (2 інші належали українським кооперативам).

Більшість євреїв-ремісників (разом майже 60) в міжвоєнний період займались домашнім виготовленням килимів. Ремісник отримував 1 злотий за робочий день. Всі кравці в Яблунові були євреями. Пошитий костюм коштував 10-12 злотих. Шевці (а таких було 12) вважались найбіднішими. Тільки в одного була швейна машинка.

До 1937 року було 4-5 м'ясників, які продавали кошерне м'ясо євреям.

На початку 1942 року євреїв нараховувалось близько 1700.[15]

З приходом німців почались переслідування євреїв. 8 квітня 1942 року у Яблунові і навколшиніх селах на них влаштували облаву. За короткий час було вбито близько 150 осіб, ще 700, які залишились в живих, відправили до Коломиї, в гетто. Декотрі змогли сховатись у лісі або в хатах місцевих українців чи поляків.

9 квітня німці ліквідували синагогу в Яблунові.

10 квітня був оприлюднений наказ, згідно з яким решта євреїв, які ще залишались у селах і містах повинні були до 24 травня 1942 року з'явились до коломийського гетто.

Останніх євреїв забрали з Яблунова 7 вересня 1942 року, а 5 листопада того ж року німці спалили коломийське гетто разом з людьми.[16]

Єврейський цвинтар[ред. | ред. код]

Надгробний пам'ятник на єврейському цвинтарі, липень 2012

Доказом багатолітнього існування на території Яблунова єврейської громади є єврейський цвинтар, який зберігся до наших днів. На території цвинтару є понад 300 надгробних каменів, найдавніші з яких датуються 17-им і 18-им століттями. Група ентузіастів з організації «Jewish Galicia & Bukovina» в 2012 році здійснила ідентифікацію та опис усіх могильних плит.[17]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. а б в г д Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. а б Jablonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Іван ФРАНКО і Коломия: Хроніка перебування в покутській столиці
  5. Іван ФРАНКО і Коломия
  6. 25 років служіння Україні
  7. а б Яблунівські Криниці Смерті
  8. В Косівському районі створять першу в районі територіальну громаду. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015. 
  9. ВВР 2017, № 25, стор. 47
  10. Яблунівська селищна територіальна громада. 
  11. а б http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=43364 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] Постанова № 164 від 18 серпня
  12. а б в Василь Курищук. Школа на Яблунівщині
  13. Яблунівська дитяча музична школа. Про нас
  14. Парафія Співстраждання і Різдва Богородиці Української Греко-Католицької церкви. Сторінки історії
  15. а б «Jablonow» Encyclopedia of Jewish Communities in Poland, Volume II (Yablonov, Ukraine)
  16. Історія села Люча Косівського району. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 25 січня 2015. 
  17. Jewish Galicia & Bukovina. Yablonov Cemetery
  18. До 125-річчя від дня народження Миколи Матіїва-Мельника
  19. Інститут історії України. МЕЛЬНИК Зіновій-Лев
  20. «Online Експрес»: Легендарний Марсель Марсо був напiв-українцем

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]