Лляне волокно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лляне волокно

Лляне́ волокно́ також льоноволокно́ — текстильне волокно рослинного походження одержане з стебел льону-довгунця. В сировинному балансі текстильної промисловості льоноволокно посідає друге місце після бавовни.[1]

Властивості волокон[ред. | ред. код]

Є одним із найміцніших рослинних волокон. За міцністю на розрив значно перевершує бавовну, вовну, джут, поступаючись лише рамі і кендирю.[1] Міцність лляної пряжі на розрив при однаковій товщині майже вдвічі вища бавовняної і втричі вища за шерстяну.[1] З підвищенням вологості лляного волокна (до відомої межі) збільшується його міцність, тоді як міцність шерсті, натурального шовку і штучного волокна, навпаки, знижується.[2]

Збір та отримання волокна[ред. | ред. код]

Механічна обробка льону в музею просто неба Рошейдер Гоф у Конці (Німеччина): м'яття на терлиці, тіпання, чесання

Стебла льону виривають з землі з корінням. Після їх вимочують і обробляють на тіпальних машинах, щоб отримати волокно. До поширення машин стебла льону м'яли і тіпали за допомогою ручного приладу — терлиці. Отримане волокно обробляють чесанням: зараз на чесальних машинах, у старовину — за допомогою чесалок. Отримана сировина називається кужіль, відходами є костриця і клоччя.

Текстильне волокно[ред. | ред. код]

Підготований кужіль прядуть на прядильних машинах, у колишні часи — на ручних і механічних прядках. Сучасне безверетенне пневмов'ючне прядіння дозволяє виробляти пряжу величезними швидкостями і на бобини великої місткості, що не вимагає перемотування.[3]

Ткацтво[ред. | ред. код]

Для вироблення тканин використовують автоматичні ткацькі верстати, до їхнього поширення ткали вручну, за допомогою ручних верстатів-кросен.

Неткані матеріали[ред. | ред. код]

Неткані матеріали з льоноволокна використовуються для тепло- і звукоізоляції в будівництві (теплий лінолеум, утеплення зовнішніх дверей і покрівлі, ізоляція трубопроводів); у сільському господарстві і дорожньому будівництві для зміцнення укосів, покриттів як геотекстилю, тари для коріння саджанців дерев і чагарників, для формування трав'яного покриття і ін.; як армуюча і звукоізоляційна складова композиційних полімерних матеріалів, що знайшли широке використання в автомобілебудуванні, суднобудуванні та інших галузях машинобудування; у меблевій промисловості: під оббивку і одягову вату, у тому числі підкладку під хутро та інше[1].

Інші застосування[ред. | ред. код]

Лляну волокнисту сировину також використовують для виробництва паперу, в тому числі банкнотного і сигаретного паперу.[1]

Частина волокна із соломи льону може використовуватись для виробництва шпагату і грубих мішкових тканин, але в даний час таке використання стає економічно не рентабельним.[3] Як і інші луб'яні волокна, льоноволокно використовується у композитних армованих матеріалах у машинобудуванні, а також для виробництва віконних рам (для запобігання займанню вони повинні мати покриття із поліакрилового пластика і швидко висихаючого закріплювача).[1]

У культурі[ред. | ред. код]

  • Існує відома казка «Як кротик роздобув штанці» (Jak krtek ke kalhotkám přišel) чеського письменника Едуарда Петішки (ілюстрації Зденека Мілера). У ній розповідається про процес виготовлення лляного полотна у популярній і цікавій формі: матеріал для пошиття штанців добуває казковий персонаж — Кротик. Протягом оповідання йому надають допомогу різні тварини, з якими пов'язані етапи лляного виробництва: жаба допомагає Кротику з мочінням льону, чорногуз — з тіпанням стебел, їжак — з чесанням, павуки — з прядінням, мурахи — з тканням[4]. У 1957 році за цим сюжетом знято однойменний мультфільм — він став першим у серії анімаційних стрічок про пригоди Кротика.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Макаєв В. І., Коропченко С. П., Клевцов К. М., Соболев О. А. Нові підходи у виробництві лляного волокна високої якості // Вісник Херсонського державного технічного університету. Науковий журнал. — 2009, № 3(36)
  2. Писарчик А. В., Бакутович В. А., Тарасевич А. И. Комлексная механизация возделивания и уборки льна. — Минск — урожай .1988
  3. а б В. В. Живетин, Л. Н. Гинзбург, А. И. Рыжов Лен вчера, сегодня, завтра / Москва, ИПО «Полигран», 1995.- С.126
  4. Миллер З., Герцикова И. , Петишка Э. «Как кроту штанишки сшили и другие истории». — Прага: Артия, 1983