Лудза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лудза
Ludza 2012. gads.jpg
Ludza Catholic Church.JPG
Ludzas Vissvētās Dievmātes aizmigšanas pareizticīgo baznīca (1843.), Latgales iela 121, Ludza, Latvia - M.Strīķis - Panoramio.jpg
Ludza - panoramio (34).jpg
Ludza - panoramio (24).jpg
Lutsi ordulinnus 1.jpg
Герб Лудза
Герб
Лудза. Карта розташування: Латвія
Лудза
Лудза
56°32′47″ пн. ш. 27°43′37″ сх. д. / 56.54639° пн. ш. 27.72694° сх. д. / 56.54639; 27.72694
Країна Латвія
Регіон Латгалія
Край Лудзенський край
Перша згадка 1174
Площа
 • Загалом 10,53 км²
Населення (2016)[1]
 • Загалом 8718 ос.
 • Густота 827,9 осіб/км²
Часовий пояс EET (UTC+2)
 • Літній час EEST (UTC+3)
Сайт www.ludzaspils.lv
Лудза на Вікісховищі

Лудза (латис. Ludza, нім. Ludsen), до 1918 Люцин — місто на сході Латвії, у Латгалії, адміністративний центр Лудзенського району. Залізнична станція на лінії Резекне — Великі Луки. Населення — 10 247 жителів (2004).

Назва[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Відоме з 1173 (одне із старих міст Латвії). У 1399 тевтонці побудували в місті фортецю поверх старої латгальськой фортеці, використавши Лудзу як східний форпост Лівонії. Міське право — з 1777.

Хулігани[ред. | ред. код]

У вересні 1953 року в Лудзі відбулися події, незвичайні навіть за умов того підвищеного рівня злочинності, що був характерний для повоєнного Радянського Союзу: «окупація» міста хуліганами. Осередком злочинної активності стало ремісниче училище № 5, де переважна більшість учнів була російськомовними міґрантами (близько половини — сироти з білоруських дитячих будинків, що втратили батьків під час війни). Груба поведінка майстрів призвела до протистояння учнів та адміністрації, яка через свою безпорадність вимушена була звертатися до міліції, щоб встановити бодай якусь дисципліну. Це, у свою чергу, викликало ворожість учнів і до правоохоронців.

З початком навчального року старші учні не стали відвідувати уроки, били молодших, віднімали в них речі, примушували красти овочі в городах місцевих мешканців та взагалі дезорганізували училищне життя. В середині вересня розпочалася кримінальна активність підлітків на вулицях міста, з 17 вересня — сутички з міліцією (побиття міліціонерів натовпом хуліганів, закидування будинку відділення міліції камінням). Міліція була деморалізована, а хулігани, не зустрівши спротиву, у ніч з 22 на 23 вересня фактично захопили місто, патрулювали його з кийками та камінням, грабували та бешкетували.

Заворушення припинилися лише після міліцейської спецоперації та арешту 43 колишніх вихованців дитбудинків (загальне число учнів училища було 201)[2].

Населення[ред. | ред. код]

1897 1989[3] 2004 2008 2009 2011 2015[4] 2016[5] 2017[5] 2019[5] 2020[5] 2021[5]
5140 11853 10247 9734 9677 8931 8349 8718 8071 7777 7667 7473

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізнична станція на лінії Резекне — Великі Луки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016. 
  2. В. А. Козлов. Массовые беспорядки в СССР при Хрущеве и Брежневе. Новосибирск: Сибирский хронограф, 1999, с. 194–195.
  3. Ethnic composition: 1989 census [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Ethnic composition: 2015 census [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. а б в г д Statistikas datubāze - Statistikas portāls [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] (латис.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]