Валдемарпілс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валдемарпілс
Лютеранська церква
Лютеранська церква
Герб Валдемарпілс
Герб
Flag of Валдемарпілс
Прапор
Валдемарпілс. Карта розташування: Латвія
Валдемарпілс
Валдемарпілс
57°22′14″ пн. ш. 22°35′31″ сх. д. / 57.37056° пн. ш. 22.59194° сх. д. / 57.37056; 22.59194
Країна Латвія
Регіон Курляндія
Край Талсинський край
Перша згадка 1231
Площа
 • Загалом 3 км²
Населення (2016)[1]
 • Загалом 1402 ос.
 • Густота 467,3 осіб/км²
Часовий пояс EET (UTC+2)
 • Літній час EEST (UTC+3)
Сайт www.valdemarpils.lv
Валдемарпілс на Вікісховищі

Валдема́рпілс (латис. Valdemārpils) — місто в Латвіїрегіон КурляндіяТалсинський край. Площа — 3 км². Населення — 1402 осіб (2016[1]); густота населення — 467,3 осіб/км². Вперше згадується в джерелах під 1231 роком. Офіційна німецька назва до 1918 року — Зассма́кен (нім. Saßmacken). 1940 року окуповане Радянською Росією, увійшло до складу Латвійської РСР (19401991). Внаслідок розвалу СРСР 1991 року стало частиною відновленої Латвійської Республіки.

Назва[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в історичних документах під 1231 роком як поселення куршів. Від 1253 року входило до складу Курляндського єпископства. Близько 1570 року єпископ Магнус перетворив його на торговельний пост й дозволив оселятися в ньому євреям.

З кінця ХVI століття було містечком, що перебувало у складі Герцогства Курляндії та Семигалії. За правління герцога Якова Кеттлера у місті була споруджені лютеранська церква (1646), а саме місто отримало торгові привілеї (1656). Торгівля велася через річковий порт Роя.

Під час Північної війни 16551660 років містечко й околиці зруйнували шведи; населення практично вимерло внаслідок епідемії чуми 1711 року в ході Великої Північної війни.

Від 1795 року перебувало у складі Російської імперії. Було включено до складу Курляндської губернії. У ХІХ столітті називалося «єврейською столицею» Курляндії, оскільки більшість міщан були євреями. В місті була побудована синагога, православна церква, початкова школа. 1917 року отримало статус міста.

1915 року було окуповане німецькою армією під час Першої світової війни.

1918 року увійшло до складу незалежної Латвійської Республіки. Стало латиським містом внаслідок міграції німецького та єврейського населення до Німеччини. У 1930 роках зазнало економічного злету.

У ході Другої Світової війни було окуповане радянською (1940—1941) і німецькою арміями (1941-1945). Після війни залишилося під владою СРСР.

З 1991 року — у складі відновленої Латвійської Республіки.

Населення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]